30. Промисловий переворот у Німеччині та його наслідки

Німеччина була економічно відсталою країною, проте під впливом великої Французької революції та Наполеонівських війн. У німеччині розпочався процес ліквідації феодально-кріпосницьких відносин.

У 1815-утворено Німецький союз до якого ввійшло 38 держав. Про те цей союз не ліквідує феодальної роздробленості і члени держави – союзники зберігали, як матеріальні так і митні союзи. 1833р. – 18 німецьких держав утворює ініціативи Прусії митний союз, що почав діяти з 1 січня. 1834р.

Поширення викупних платежів прискорило первісне нагромадження, а також формування ринку робочої сили для великої промисловості.

У першій половині Німеччина аграрна країна, в промисловості переважає дрібне виробництво.

Початок промислового перевороту припадає на 50 роки після закінчення революції 1848р.

Основні риси та наслідки промислового перевороту:

1. Високий рівень високої військової промисловості

2. Підвищення рівня оснащення на основі виробництва власної машино-будівної бази.

3. Значні досягнення в розвитку промисловості, торгівлі, залізниць і телеграф.

4. Застосування технічних новин у промисловості.

5. Підвищення рівня продуктивності праці.

6. Створення великих фабрик, заводів з метою здійснення операцій засновництва.

Наслідки:

1)Впровадження процесу індустріалізації досягнення високих темпів промислового виробництва.

2). Зміцнення фінансово економічного сектору-держави.

31. Особливості промислового перевороту у сша та його роль в розвитку промислових сил.

США до кінця 18ст. було колонією Англії. В 1775-1783рр. розпочинається промисловий переворот після війни про незалежність.

Але не лише звільнила колонії, але й поклала початок їх об*єднанню у вільну незалежну державу, ліквідувала елементи феодалізм.

Основні напрями промислового перевороту:

• Інтенсивний розвиток фермерського господарства.

• Застосування текстильних машин у виробництві

• Повільне впровадження парової машини на користь водяного двигуна.

• Створення національного банку США.

• Впровадження мита

• Розвиток харчової промисловості

• 32. Економічне вчення д.Рікардо

Давид Рікардо (1772-1823) завершує класичну політичну економію. У «Началах політичної економії і оподатковування» він сформулював завдання науки і предмет дослідження: визначити закони, які управляють розподілом створеного продукту між класами.

В основу своєї системи Рікардо поклав аксіому трудової теорії вартості, з якої виводив інші концепції. «Праця є основою всякої вартості», і навіть використання найманої праці не скасовує цього закону, тому що прибуток і земельна рента своїм джерелом мають працю. У вартість товару входить також і вартість засобів виробництва, що переноситься на готовий продукт. Ним розрізняється «абсолютна» і «мінова» вартість. Абсолютна вартість — це втілена у товарі праця, а мінова (відносна) — це вираження вартості одного товару в іншому. Вартість товару повинна визначатися не індивідуальними витратами, а суспільно необхідною працею (найбільш продуктивним при гірших умовах виробництва). У своїй теорії вартості Рікардо виділяв також природну і ринкову ціни. Першу він вважав вираженням вартості, а другу пов’язував із відхиленням від неї під впливом попиту та пропозиції. Велику увагу приділяв з’ясуванню пропорцій обміну, тобто намагався визначити ціну до попадання товару на ринок. Гроші вчений сприймав як товар і підкреслював, що вартість золота і срібла, подібно вартості інших товарів, «пропорційна кількості праці, необхідної для їхнього виробництва і доставки на ринок». Рікардо підкреслював специфіку грошей як особливого товару, що виступає як міра вартості інших товарів і кошти обігу. Кількість паперових грошей повинна відповідати вартості товарної маси в обігу, а надлишки грошей повинні вилучатися банком. Рікардо поширив закони обігу паперових грошей на повноцінні гроші (золото, срібло) і зайняв позицію кількісної теорії грошей: вартість грошей, а отже і ціни товарів, залежать від кількості грошей в обігу.

Як і Сміт, Рікардо виділяв три основних види доходів: прибуток, заробітну плату і ренту. Однак трактування їхнього розподілу інша. Прибуток — це частина вартості товару, створена працею найманого робітника, за винятком заробітної плати. Зарплата — ціна праці, що під впливом законів ринку розмежовується на природну і ринкову. Природна ціна праці — це вартість певної суми життєвих коштів, необхідних для утримування робітників, продовження їхнього роду і розвитку. Ринкова ціна праці коливається навколо природної (звичайно вона нижча, тому що пропозиція стабільно перевищує попит). Рента у Рікардо — це диференціальна рента, тобто дохід, що перевищує середній прибуток внаслідок відносно кращих умов застосування капіталу. Землі, найгірші з тих, що використовуються, ренти не дають. На відміну від заробітної плати і прибутку, рента не є ціноутворюючим доходом. Рух доходів у суспільстві протилежно направлений: навіть при збільшенні національного доходу, прибуток, зарплата і рента зростають за рахунок один одного і це об’єктивна закономірність.