
- •Гіпертонічна хвороба
- •Причини вторинних аг:
- •Патогенез гх
- •Класифікація гіпертонічної хвороби
- •Класифікація рівнів ат (вооз 1999)
- •Поділяєтьсяфіцитних станахікарнянаасточкова.Ю:ійних захворювань)________________________________________________________________Гіпертензивні кризи
- •Діагностика
- •5. Зміни очного дна:
- •Біохімія крові:
- •II. Блокатори β - адренорецепторів
- •V. Блокатори ангіотензинових рецепторів:
- •Препарати 2-го ряду
- •Вегето-судинна дистонія / Нейроциркуляторна дистонія (всд/нцд)
- •Тести висхідного рівня знань
- •Практичне заняття № 2 « Атеросклероз. Хронічні форми ішемічної хвороби серця»
- •Атеросклероз
- •Основні фактори ризику розвитку атеросклерозу і пов’язаних з ним захворювань серцево-судинної системи згідно з даними Європейського товариства кардіологів (єтк, 2003):
- •Тести вихідного рівня знань
- •Хронічна ішемічна хвороба серця
- •1. Стенокардія
- •2. Нестабільна стенокардія
- •Тести вихідного рівня знань
II. Блокатори β - адренорецепторів
1. Неселективні |
|
|
Анаприлін = пропранолол |
2. Селективні |
|
|
Атенолол, метапролол, бісопролол, небіволол |
3.З альфа–блокуючим ефектом |
|
|
Карведілол = коріол = корвазан |
IІІ. Блокатори кальцієвих каналів:
1. Фенілалкіламіни |
|
|
верапаміл = фіноптін |
2. Бензотіазепіни |
|
|
дилтіазем = карділ |
3.Дигідропіридинові |
|
|
ніфедіпін = Коринфа |
|
амлодіпін = норваск |
ІV. Інгібітори АПФ:
Каптоприл, еналаприл, лізиноприл, берліприл.
V. Блокатори ангіотензинових рецепторів:
Лозартан, телмісартан, ірбесартан.
Препарати 2-го ряду
1. Блокатори альфа–адренорецепторів |
|
|
доксазозин, празозин |
2. Агоністик центральних альфа2-адренорецепторів: |
|
|
Клофелін = клонідин, метилдофа |
3. Алкалоїди раувольфії: |
|
|
Резерпін, адельфан, кристепін, трирезид К |
Вегето-судинна дистонія / Нейроциркуляторна дистонія (всд/нцд)
Стан, що виникає внаслідок порушення вегетативної регуляції серця, судин, внутрішніх органів, ендокринних залоз, зв'язане з первинними або вторинними відхиленнями в структурі і функції центральної і периферичної нервової системи.
Несприятливий перебіг вагітності і пологів — одна з основних причин виникнення. Велику роль у виникненні відіграють спадково-конституціональні особливості організму, природжені вади розвитку і набуті пошкодження ЦНС. В основі патогенезу ВСД лежить дисфункція вегетативної нервової системи, симптоми ваготонії та симіпатікотонії.Судинна дистонія визначається змінами показників артеріального тиску.
Приступи ВСД, або так названі вегетативно-судинні пароксизми (або кризи), починаються або з головного болю, або з болю в області серця й серцебиття, почервоніння або збліднення шкіри. Піднімається АТ, частішає пульс, підвищується температура тіла, хворого починає знобити. Може виникнути безпричинний страх. Можливі інші прояви: наступає загальна слабість, з'являються запаморочення, потемніння в очах, пітливість, нудота, знижується тиск, сповільнюється пульс. Такі приступи можуть тривати від декількох хвилин до 2 - 3 годин, і в багатьох людей проходять самі по собі. При загостренні синдрому ВСД кисті й стопи стають багряними-синюшними, вологими, холодними, бліднуть плямами, шкіра стає «мармуровою». Пальці німіють, у них виникає відчуття «мурашок», поколювання, іноді болю. Підвищується термочутливість, при тривалому переохолодженні кистей або стоп пальці можуть ставати одутлими. Такі фактори, як перевтома, недосипання й хвилювання провокують приступи й можуть збільшити їхню частоту. Після приступу протягом декількох днів може залишитися почуття розбитості й загального нездужання.
Всі клінічні симптоми ВСД різноманітні, але для них характерно те, що суб'єктивні прояви, тобто характерні для окремої людини, переважають над об'єктивними. Відсутні органічні зміни з боку всіх систем організму: вісцеральної, серцево-судинної, нервової, ендокринної й т.д.
Діагноз ВСД. Залежно від типу реакції серцево-судинної системи виділяються кардиальний, гіпотензивний і гіпертензивний типи нейроциркуляторной дистонії.
Кардіалъний тип. Характеризується скаргами на серцебиття, перебої в роботі серця, відчуття недостачі повітря, зміни серцевого ритму (синусовая тахікардія, виражена дихальна аритмія, надшлунковая экстрасистолія). Природа ВСД така, що в організмі відбувається надлишкове утворення катехоламінов і молочної кислоти. На ЕКГ змін немає.
Вегетосудинна дистонія за гіпертонічним типом часто буває у підлітків з прискореним фізичним розвитком в основному за рахунок росту. Систолічний тиск лабільний, помірно підвищений, діастолічний тиск завжди нормальний. Підвищення систолічного тиску найчастіше настає лише після фізичного або емоційного напруження, залишаючись нормальним у спокої. ВСД за гіпертонічним типом звичайно закінчується одужанням, але іноді можливий перехід у первинну артеріальну гіпертонію.
Вегетосудинна дистонія за гіпотонічним типом буває у 4-10 % дітей, найчастіше дівчаток, особливо часто у підлітків. Основні скарги на головний біль, швидку втомлюваність, дратівливість. Шкіра бліда, волога, кисті і стопи холодні, відмічається пітливість. Тони серця приглушені, на верхівці і в V точці вислуховується ніжний систолічний шум. Характерною є бради або тахікардія. Артеріальний тиск нестійкий, при швидкому переході із горизонтального у вертикальне положення може виникнути ортостатичний колапс.
Крім того, можливий розвиток змішаних варіантів ВСД: кардинально-гіпертензивний і кардіально-гіпотензивний, у яких поєднуються симптоми 1—2-го й 1—3-го типів відповідно.
Для всіх типів ВСД характерні наступні симптоми:• болю в лівій половині грудної клітини;• головні болі, запаморочення;• астенія;• безсоння або порушення сну;• слабість м'язів рук і ніг;• невелике підвищення температури;• аритмія;• частішання або вповільнення ритму серцевих скорочень;• перегони артеріального тиску;• сильна задишка, відчуття «дихального корсета», поверхневий подих з обмеженням вдиху («тужливі подихи»);• тривожні стани, депресія; • поліурія (рясне виділення сечі);• вегетативні шкірні розлади (різке збліднення або почервоніння шкірних покривів);• метеозалежність;• функціональна діскінезія шлунково-кишкового тракту (відчуття ваги в шлунку й гіркоті в роті, зниження апетиту, нудота, відрижка повітрям, печія, метеоризм, запори).
Лікування вегетосудиниої дистонії проводять педіатр-терапевт разом з невропатологом і кардіоревматологом.
При ваготонії не можна переїдати, слід обмежити вживання рідини і солі, при симпатикотонії — не пити кави, міцного чаю. Важливе значення мають психотерапія, аутотренінг, релаксація, фізіотерапія (електросон, індуктотерапія, гальванізація, ультразвук тощо), водні процедури (плавання, циркулярний душ, ванни), масаж хребта, кінцівок і тулуба, голкорефлексотерапія. При симпатикотонії призначають седативні препарати (валеріана, бром, настій собачої кропиви (пустирника), глоду, шавлії, звіробою).Після погодження з невропатологом дають заспокійливі засоби (седуксен, тазепам, еленіум), нейролептики м'якої дії — сонапакс. При ваготонії призначають психостимулятора (настій плодів лимонника китайського, аралії маньчжурської, кореня женьшеня, родіоли рожевої, елеутерокока — переривчастими курсами