II. Блокатори β - адренорецепторів

1. Неселективні
	Анаприлін = пропранолол
2. Селективні
	Атенолол, метапролол, бісопролол, небіволол
3.З альфа–блокуючим ефектом
	Карведілол = коріол = корвазан

IІІ. Блокатори кальцієвих каналів:

1. Фенілалкіламіни
	верапаміл = фіноптін
2. Бензотіазепіни
	дилтіазем = карділ
3.Дигідропіридинові
	ніфедіпін = Коринфа
	амлодіпін = норваск

ІV. Інгібітори АПФ:

Каптоприл, еналаприл, лізиноприл, берліприл.

V. Блокатори ангіотензинових рецепторів:

Лозартан, телмісартан, ірбесартан.

Препарати 2-го ряду

1. Блокатори альфа–адренорецепторів
	доксазозин, празозин
2. Агоністик центральних альфа2-адренорецепторів:
	Клофелін = клонідин, метилдофа
3. Алкалоїди раувольфії:
	Резерпін, адельфан, кристепін, трирезид К

Вегето-судинна дистонія / Нейроциркуляторна дистонія (всд/нцд)

Стан, що виникає внаслідок порушення вегетативної регуляції серця, судин, внутрішніх органів, ендокринних залоз, зв'язане з первинними або вторинними відхиленнями в структурі і функції центральної і периферичної нервової системи.

Несприятливий перебіг вагітності і пологів — одна з основних причин виникнення. Велику роль у виникненні відіграють спадково-конституціональні особливості організму, природжені вади розвитку і набуті пошкодження ЦНС. В основі патогенезу ВСД лежить дисфункція вегетативної нервової системи, симптоми ваготонії та симіпатікотонії.Судинна дистонія визначається змінами показників артеріального тиску.

Приступи ВСД, або так названі вегетативно-судинні пароксизми (або кризи), починаються або з головного болю, або з болю в області серця й серцебиття, почервоніння або збліднення шкіри. Піднімається АТ, частішає пульс, підвищується температура тіла, хворого починає знобити. Може виникнути безпричинний страх. Можливі інші прояви: наступає загальна слабість, з'являються запаморочення, потемніння в очах, пітливість, нудота, знижується тиск, сповільнюється пульс. Такі приступи можуть тривати від декількох хвилин до 2 - 3 годин, і в багатьох людей проходять самі по собі. При загостренні синдрому ВСД кисті й стопи стають  багряними-синюшними, вологими, холодними, бліднуть плямами, шкіра стає «мармуровою». Пальці німіють, у них виникає відчуття «мурашок», поколювання, іноді болю. Підвищується термочутливість, при тривалому переохолодженні кистей або стоп пальці можуть ставати одутлими. Такі фактори, як перевтома, недосипання й хвилювання провокують приступи й можуть збільшити їхню частоту. Після приступу протягом декількох днів може залишитися почуття розбитості й загального нездужання.

  Всі клінічні симптоми ВСД різноманітні, але для них характерно те, що суб'єктивні прояви, тобто характерні для окремої людини, переважають над об'єктивними. Відсутні органічні зміни з боку всіх систем організму: вісцеральної, серцево-судинної, нервової, ендокринної й т.д.

    Діагноз ВСД. Залежно від  типу реакції серцево-судинної системи виділяються кардиальний, гіпотензивний і гіпертензивний типи нейроциркуляторной дистонії.

     Кардіалъний тип. Характеризується скаргами на серцебиття, перебої в роботі серця, відчуття недостачі повітря, зміни серцевого ритму (синусовая тахікардія, виражена дихальна аритмія, надшлунковая экстрасистолія). Природа ВСД така, що в організмі відбувається надлишкове утворення катехоламінов і молочної кислоти. На ЕКГ змін немає.

   Вегетосудинна дистонія за гіпертонічним типом часто буває у підлітків з прискореним фізичним розвитком в основному за рахунок росту. Систолічний тиск лабільний, помірно підвищений, діастолічний тиск завжди нормальний. Підвищення систолічного тиску найчастіше настає лише після фізичного або емоційного напруження, залишаючись нормальним у спокої. ВСД за гіпертонічним типом звичайно закінчується одужанням, але іноді можливий перехід у первинну артеріальну гіпертонію.

Вегетосудинна дистонія за гіпотонічним типом буває у 4-10 % дітей, найчастіше дівчаток, особливо часто у підлітків. Основні скарги на головний біль, швидку втомлюваність, дратівливість. Шкіра бліда, волога, кисті і стопи холодні, відмічається пітливість. Тони серця приглушені, на верхівці і в V точці вислуховується ніжний систолічний шум. Характерною є бради або тахікардія. Артеріальний тиск нестійкий, при швидкому переході із горизонтального у вертикальне положення може виникнути ортостатичний колапс.

    Крім того, можливий розвиток змішаних варіантів ВСД: кардинально-гіпертензивний і кардіально-гіпотензивний, у яких поєднуються симптоми 1—2-го й 1—3-го типів відповідно.

    Для всіх типів ВСД характерні наступні симптоми:•     болю в лівій половині грудної клітини;•      головні болі, запаморочення;•    астенія;•    безсоння або порушення сну;•    слабість м'язів рук і ніг;•    невелике підвищення температури;•    аритмія;•    частішання або вповільнення ритму серцевих скорочень;•    перегони артеріального тиску;•    сильна задишка, відчуття «дихального корсета»,  поверхневий  подих з обмеженням вдиху («тужливі   подихи»);•    тривожні стани, депресія; •    поліурія (рясне виділення сечі);•    вегетативні шкірні розлади (різке збліднення або  почервоніння        шкірних покривів);•   метеозалежність;•    функціональна діскінезія шлунково-кишкового тракту (відчуття ваги в шлунку й гіркоті в роті, зниження апетиту, нудота, відрижка повітрям, печія, метеоризм, запори).

Лікування вегетосудиниої дистонії проводять педіатр-терапевт разом з невропатологом і кардіоревматологом.

При ваготонії не можна переїдати, слід обмежити вживання рідини і солі, при симпатикотонії — не пити кави, міцного чаю. Важливе значення мають психотерапія, аутотренінг, релаксація, фізіотерапія (електросон, індуктотерапія, гальванізація, ультразвук тощо), водні процедури (плавання, циркулярний душ, ванни), масаж хребта, кінцівок і тулуба, голкорефлексотерапія. При симпатикотонії призначають седативні препарати (валеріана, бром, настій собачої кропиви (пустирника), глоду, шавлії, звіробою).Після погодження з невропатологом дають заспокійливі засоби (седуксен, тазепам, еленіум), нейролептики м'якої дії — сонапакс. При ваготонії призначають психостимулятора (настій плодів лимонника китайського, аралії маньчжурської, кореня женьшеня, родіоли рожевої, елеутерокока — переривчастими курсами