Основні види закритого ґрунту Загальні відомості

Закритим ґрунтом називають земельні ділянки чи спеціальні приміщення, обладнані відповідними приладами для створення штучного або поліпшення існуючого природного мікроклімату з метою несезонного вирощування овочів (дод.Д).

Залежно від складності будови, конструктивних особливостей і методів створення оптимального мікроклімату всі споруди закритого ґрунту поділяють на наступні види:

1) утеплений ґрунт;

2) парники;

3) теплиці.

Парники і теплиці об'єднують в одне поняття - культиваційні споруди.

Утеплений ґрунт - найпростіші малогабаритні пристосування для захисту ділянки землі від нетривалих несприятливих умов, призначені для вирощування ранніх овочів на продукт і дешевої розсади овочевих культур для відкритого ґрунту. Розміщають утеплений ґрунт на припарникових ділянках, південних схилах або рівних площах, захищених від вітрів насадженнями або будівлями. Для створення утепленого ґрунту використовують укриття в нічні години або укриття полімерними плівками, агроволокном (щільністю від 17 г/м ²до 50 г/м²), а також найпростіші способи обігріву ґрунту й заходи для захисту від заморозків.

У виробництві розрізняються такі види утепленого ґрунту: холодні грядки і розсадники; заглиблення; парникові грядки; гребені і заглиблення; утеплені розсадники; теплофіковані майданчики (рис.1). В овочівництві широко використовуються також малогабаритні ґрунтові накриття під плівкою, які можуть бути безкаркасні й каркасні у вигляді шатра, двосхилі і тунельні - аркові (рис.2).

Рис.1. Утеплений ґрунт без укриття на біологічному обігріві:

а) парникова яма; б) парникова купа; в) теплий розсадник; г) паровий гребінь; д) парові гряди; 1 - ґрунт; 2 - біопаливо (розміри в сантиметрах).

Рис.2. Тунельні плівкові укриття:

а - заготовка і дуга каркаса з дроту-катанки; б - схема розміщення деталей тунелю; в - загальний вигляд; 2 - дуга каркаса; 3 - опорні дуги; 4 - закріплювальні дуги; 5 - плівка; 6 ~ кілок для закріплення плівки в торцях тунелю; 7 - один край плівки присипаний землею, другий прикріплений до бобіни; 8 - обидва краї плівки прикріплені до бобіни, середина - до бруска.

Культиваційні споруди - пристосування для вирощування рослин на розсаду і на продукт, які мають бокові стінки і покриття зверху. Для створення потрібного рослинам мікроклімату у культиваційних спорудах використовують штучний обігрів (ґрунтовий або повітряний), систему водозабезпечення, живлення, вентиляції.

Культиваційні споруди поділяються на парники і теплиці. Парники - невеликі культиваційні споруди зі знімним покриттям і малим внутрішнім об’ємом, призначені для вирощування розсади для відкритого ґрунту і ранніх овочів на продукт (рис.3; 4).

Рис.3. Поперечний розріз заглибленого (котловинного) парника на біологічному обігріві:

а - з дерев'яною обв'язкою на лежнях; б - з обв'язкою зі збірних залізобетонних деталей; 1 - рами; 2 - північний па рубець; 4 - південний парубець; 4 - грунтосумішка; 5 - біопаливо; 6 - лежень; 7 - опорна рама; 8 - металева скоба для упору рам.

Рис.4. Двосхилий парник переносний на біологічному обігріві під плівкою:

А - кріплення плівки на рамах; Б - кріплення плівки на бобіні; 1 - короб; 2 - рами; 3 - дерев'яні упори; 4 - скоби; 5 - торцеве покриття; 6 - труба або металевий прут; 7 - шрит; 8 - плівкове накриття, змотане на бобіну.

За конструкцією парники поділяють на одно- і двосхилі. Вони бувають заглибленими (їх ще часто називають постійними або російськими) і наземними. Наземні парники у свою чергу поділяють на стаціонарні, або постійні, та переносні (паризькі). Обігрів парників - біологічний, технічний і сонячний.

За строками використання з ранні, середні і пізні парники. Ранні парники на біологічному обігріві закладаються наприкінці січня - на початку лютого, середні - з другої половини лютого - на початку березня, а пізні - з середини березня.

Залежно від призначення парники можуть бути теплими, напівтеплими і холодними. У виробництві найпоширеніші двадцятирамні парники, які складаються з котловану, короба (вінця) і парникової рами. Короби - це бокові і торцеві стінки, виготовлені з дерева або залізобетону. Довжина рами 160 см, ширина — 106 см. Виготовляють її з 4 дерев'яних брусів (5,5 х 4,5 см) і з внутрішніх (4,5 х 3 см). Склять рами склом товщиною 2-3 см, завдовжки 30-40 см. Для покриття середніх і пізніх парників замість рами інколи використовують плівку. Розміщують парники зі сходу на захід з нахилом парникових рам на південь.

Теплиці - середньо- і великогабаритні культиваційні споруди, призначені для вирощування овочів круглорічно або протягом весняно-літнього сезону (рис.5). За конструкцією теплиці поділяють на одно- і двосхилі та шампіньйонниці. Розрізняють ангарні і блокові двосхилі теплиці. За строком використання теплиці поділяють на зимові, які вкриті склом і призначені для цілорічного використання, і весняні (з кінця лютого-квітня до вересня-жовтня). За призначенням зимові теплиці можуть бути овочеві й розсадні, а плівкові - овочеві та розсадно-овочеві. За будовою каркаса зимові і плівкові теплиці бувають блочні та одноланкові (ангарні).

Рис.5. Загальний вигляд блокових теплиць.

За способом використання культур зимові теплиці бувають ґрунтові та гідропонні, безстелажні й стелажні. Обігрів у теплиці може бути водний, електричний, сонячний та повітряний. У теплиці можна обігрівати ґрунт і повітря (комбінований обігрів) і тільки повітря.

Конструктивна особливість теплиць полягає в тому, що вони мають великі розміри і в них легше, ніж у парниках, регулювати умови життя рослин, можна механізувати найбільш трудомісткі процеси, поліпшувати умови праці людей.