Матеріали та обладнання

Натуральні зразки, таблиці, фото, слайди, методичні вказівки, довідкова література.

Питання для самоконтролю

1. Які Ви знаєте типи коренеплодів?

2. Перелічіть морфологічні особливості редиски, ріпи, селери, моркви, столового буряку.

3. Вказати біологічні особливості коренеплідних овочевих культур.

4. Які чинники впливають на товарність коренеплодів?

5. Вказати умови живлення коренеплідних овочів.

6. Які причини утворення «цвітучих коренеплодів» і «коренеплодів-упрямців»?

7. Особливості вирощування селери коренеплідної.

8. Особливості вирощування пучкової продукції коренеплідних культур.

Літературні джерела: [1; 3; 5; 8; 9; 13; 15; 16; 17; 21; 23].

ПРАКТИЧНА РОБОТА №4

ЦИБУЛИННІ ОВОЧЕВІ КУЛЬТУРИ

Мета роботи. Ознайомитися з морфологічними ознаками і біологічними особливостями цибулинних культур.

Завдання

1. Ознайомитися і провести опис основних видів цибуль..

2. Зробити поперечні розрізи цибулі-ріпки, часнику. Розчленити на складові частини, показати денце, соковиті відкриті і закриті луски, сухі луски.

3. Розглянути на поперечному розрізі зачатки цибулин, розглянути зразки діткування і гніздування цибулі.

4. Замалювати й описати будову цибулин цибулі-ріпки і часнику.

5. Описати особливості агротехніки ріпчастої цибулі.

Загальні відомості

Цибулинні овочеві культури належать до родини цибулевих -Аlliaeceae. Мають багато спільних морфологічних ознак: утворюють запасаючий орган - цибулину, за формою ріпчасту, циліндричну, округлу; дають подібне за формою, будовою, забарвлення насіння; мають тонкі ниткоподібні корінці; вузькі трубчасті або лінійні листки і квітконосну стрілку із суцвіттям у вигляді головкоподібного зонтика; містять у листках і цибулинах гірку ефірну олію. Усі рослини цієї групи належать до одного ботанічного роду цибуль - Аllium, що об'єднує близько 300 видів, з яких у культуру увійшли лише кілька.

За будовою і формою цибулини ці культури поділяються на дві групи: до першої належать види, що утворюють продуктивні органи у вигляді кулястих чи округло-плоских цибулин із покривними лусками: цибуля ріпчаста (Аllium cepa L.); часник (Allium sativum L.); цибуля-шалот (А. ascalonicum); цибуля багатоярусна (А. proliferum L.).

Види другої групи не утворюють кулястих цибулин, а формують циліндричну ніжку без покривних лусок із незначним потовщенням біля самої основи: цибуля-порей (А. porrum); цибуля-батун (А. fistulosum), цибуля-шніт (А. shoenoprasum); цибуля-слизун (А. nutans); цибуля запашна (А. odorum).

За будовою і формою листків цибулинні культури поділяють на дві групи. До першої належать види з трубчастими листками: цибуля ріпчаста, шалот, батун, шніт, багатоярусна.

Цибулі другої групи мають лінійні листки: часник, цибуля-порей, слизун, запашна, черемша.

В овочівництві серед усіх видів цибулинних рослин найпоширеніші цибуля ріпчаста і часник, у структурі посівних площ в Україні займають до 10%.

Цибуля ріпчаста залежно від способу вирощування може бути дво- і трирічною культурою. Це трав'яниста однодольна перехреснозапильна, холодостійка культура з двома способами відтворення - генеративним і вегетативним. Коренева система слаборозвинута, мало галузиться, основна маса коріння розповсюджена в орному шарі ґрунту в глибину і ширину до 40 см.

Цибуля як продуктивна частина складається: з денця, часто розгалуженого; соковитих відкритих лусок, які виходять верхньою частиною у несправжнє стебло - шийку цибулини і завершуються трубчастою пластинкою; соковитих закритих лусок, які як ковпачки сидять одна на одній; сухих лусок, що прикривають цибулину з поверхні в кілька шарів.

Рис.12. Будова цибулі ріпчастої:

В-В₁ - висота; Д-Д₁ - діаметр.

1 - суха луска; 2 - соковита закрита луска; 4 -денце; 5 - п'ятка;

6 - проростаючі бруньки.

Луски цибулини - це видозмінені листки. Цибулина утворюється в результаті розростання в товщину нижньої частини листків від місця їх прикріплення до денця до висоти 5-7 см. Саме нижньою частиною - піхвами - листки утворюють несправжнє стебло, а при достиганні цибулини - її шийку. Своєю нижньою частиною піхви листків прикріплюються до власне стебла цибулі - денця. У пазухах кількох листків на денці закладаються бруньки (зачатки), що складаються із зачаткових листків у вигляді соковитих закритих лусок, які сидять одна на одній і мають вигляд конічних ковпачків.

Утворення зачатків у цибулині - розгалуження стебла - денця називається «зачатковість». Тому розрізняють цибулини малозачаткові (1-2 зачатки), середньозачаткові (3-4 зачатки), багатозачаткові (5 зачатків і більше). За кількістю цибулин на денці сорти поділяють на малогніздні (1-2 цибулини), середньогніздні (3-4) і багатогніздні (5 цибулин і більше). Гніздність цибулі є сортовою ознакою і значно залежить від маси цибулини: чим вона більша, тим більше зачатків (рис.13).

1 2 3

Рис.13. Гніздність і зачатковість цибулі ріпчастої:

1 - одногніздна; 2 - двогніздна; 3 - багатогніздна;

4 - однозачаткова; 2 - двозачаткова; 6 — тризачаткова.

За класифікацією Ф.А.Ткаченка цибулю ріпчасту поділяють на три різновидності: гостра, напівгостра, солодка. Гострі сорти характеризуються коротким вегетаційним періодом, вони скоростиглі і менш урожайні, ніж напівгострі і солодкі. Цибулини цієї різновидності досить щільні, мають тривалий період спокою, здатність добре зберігатися, відзначаються високим вмістом сухих речовин (13-20%), цукрів (8-12%) та ефірної олії (0,02-0,065%). Цибулини добре вкриті покривними лусками. При розмноженні через сіянку підтримується висока лежкість сорту.

До напівгострої цибулі належать сорти з довгим періодом вегетації і вищою урожайністю, ніж гострі. Цибулини їх більші й менш щільні, внутрішні луски середньої товщини. Зовнішніми лусками цибулини вкриті слабо (1-2 луски). За вмістом сухих речовин (10-13%), цукрів (6-9%) та ефірної олії (0,016-0,025%) поступаються гострим. Період спокою порівняно короткий, лежкість середня, цибулини зберігаються до лютого-березня. Розмножуються насінням, частково через розсаду.

До солодкої цибулі (салатної) належать сорти високих смакових якостей. Вони мають найдовший період вегетації і дають найвищі врожаї. Цибулини їх складаються з товстих соковитих внутрішніх лусок (понад 3 мм). Зовнішні покривні луски нещільні, часто з розривами. Вміст сухих речовин (6-10%), цукрів (4-7%) та ефірної олії (до 0,015%) незначний. Період спокою короткий. Лежкість погана (до грудня-січня), вирощують -розсадою.

Листки у цибулі ріпчастої трубчасті, сизо-зелені. При висаджуванні великих цибулин, що зберігалися протягом зими за температури 3-7°С, з кожного добре розвиненого зачатка розвивається стрілка - безлисте, трубчасте, здуте посередині квітконосне стебло висотою 70-120 см. Суцвіття - кулястий зонтик (шапка), який складається із сотень квіток. З кожної квітки розвивається плід - тригранна плівчаста коробочка. У кожному гнізді коробочки містяться дві насінини, а всього в коробці 3-6 насінин.

Насіння чорне, тригранне, зморшкувате, дрібне (маса 1000 насінин -2,8-3,7 г). Схожість насіння зберігається 1-2 роки (дод.А).

Цибуля - холодостійка культура. Насіння її проростає за температури 3-5°С, а для проростання цибулин достатньо 1-2°С. У фазі 1-2 справжніх листків сходи легко переносять приморозки до мінус 3-5°С. При зимівлі цибуля переносить зниження температури до мінус 15-17°С і нижче.

Оптимальна температура росту цибулі 20-25°С, максимальна - 30-35°С. У холодні й тривалі затяжні весни рослини першого року можуть переходити до стрілкування, при вирощуванні цибулі першого року з насіння рослини не стрілкують. Сіянку висаджують за температури ґрунту 8-10°С (дод.Е).

Вимоглива цибуля до наявності вологи у ґрунті, особливо в період наростання асиміляційної поверхні і маси цибулин. Проте у період достигання цибуля вимагає пониженої вологості, завдяки чому прискорюється дозрівання і підвищується лежкість цибулин, рослини не уражуються сірою шийковою гниллю.

Цибуля вимоглива до світла. Для нормального формування врожаю має значення не тільки інтенсивність освітлення, а й тривалість світлового дня. Цибуля - рослина довгого світлового дня. За короткого світлового дня цибулини не формуються, а ростуть лише листки.

Маючи порівняно малорозвинену кореневу систему з низькою всмоктувальною силою, цибуля дуже вимоглива до родючості грунту і мінерального живлення. Високі врожаї вона дає лише на легких добре розпушених, незабур'янених родючих ґрунтах зі слабокислою реакцією рН 6-7. Урожайність та схеми висіву насіння подано в дод.Ж.