Президентські вибори 2004 р. («Помаранчева революція»)

Основні події 2004 р. – Конституційний Суд України визнав, що Л. Кучма має право балотуватися на посаду Президента України. Відмова Л. Кучми висувати свою кандидатуру. Провладним кандидатом став Прем’єр-міністр України В. Янукович.

На посаду Президента висунуто 26 кандидатів (більшість – так звані «технологічні», які мали відтягти на себе частину голосів опозиції). 31 жовтня 2004 р. – І тур виборів: В. Ющенко здобув 39,26 %• В. Янукович – 39,11 % голосів виборців. Результати виборів оприлюднені через 10 днів, комп’ютерна мережа Центральної виборчої комісії (ЦВК), яку очолював С. Ківалов, зазнала зовнішнього втручання.

Про підтримку опозиційного кандидата В. Ющенка в II турі заяви­ли А. Кінах, О. Мороз; про підтримку В. Януковича – Н. Вітренко. 21 листопада 2004 р. відбувається II тур виборів, що проходив з масовими фальсифікаціями. ЦВК оголосила переможцем В. Януковича, що суттєво суперечило даним екзитполів, які засвідчили перемогу В. Ющенка. Увечері того ж дня на майдані Незалежності м. Києва зібрався мітинг, який переріс у масову мирну акцію протесту – «Помаранчеву революцію» (за кольором блоку «Наша Україна» та кандидата В. Ющенка). Кількість протестуючих на майдані сягала 1,5 млн. чоловік. 24 листопада 2004 р. ЦВК оголосила офіційні результати ви­борів і підтвердила перемогу В. Януковича. Рішення, прийняте ЦВК, опозиція оскаржила у Верховному суді. Опозиція заявила про створення Комітету національного порятун­ку і проведення Всеукраїнського політичного страйку. Почалася розбудова наметових містечок у Києві та інших містах України. До Києва з’їхалися і прибічники В. Януковича. 26 листопада 2004 р. почалися переговори іноземних лідерів з кан­дидатами у Президенти України: Генерального секретаря ОБСЄ Я. Кубіша, президента Литви В. Адамкуса, представника Євросоюзу X. Солани, спікера Держдуми Росії Б. Гризлова. Остаточне рі­шення «круглого столу» – не допустити силовий варіант розвитку подій, а також порушень територіальної цілісності України.

27 листопада 2004 р. Верховна Рада України прийняла по­станову про політичну кризу, визнала фальсифікацію виборів, висловила недовіру ЦВК, вказала на неприпустимість силового варіанту розвитку подій. 28 листопада 2004 р. у Сєвєродонецьку відбувся з’їзд депутатів, на якому лідери Харківської, Донецької, Луганської областей за­кликали до проголошення Південно-Східної Автономної Респуб­ліки – фактично було взято курс на сепаратизм.

8 грудня 2004 р. Верховний Суд виніс рішення про переголосування II туру президентських виборів. 8 грудня 2005 р. Верховна Рада прийняла пакет документів:

• зміни внесені до закону «Про вибори Президента України», з метою запобігання фальсифікаціям;

• політична реформа, яка набирала чинності з вересня 2005 р. або січня 2006 p.;

• переобрання складу ЦВК, яку очолив Я. Давидович.

26 грудня 2004 р. – відбувається переголосування II туру. В. Ющенко набрав 51,99 % голосів, В. Янукович – 44,21 %. 23 січня 2005 р. – інавгурація нового Президента України В. Ющенка.