99. Давньогрецький роман. Типологія роману. Роман Лонга «Дафніс і Хлоя» (роль випадку, колізія «природа-людина»)

Давньогрецький роман виникає в 2 столітті до н. е.(за іншими відомостями-в 1 ст н.е.). Це час, коли маленька людина завжди перебуває в стані загрози її життю.

Людина, її приватне життя, її мікрокосм – об’єкт уваги такого роману. Давньогрецький роман акцентує увагу на коханні. Героїзм полягає в тому, щоб зберігти тотожність самому собі, не зрадити себе (стоїцизм/епікурейство-в основі ідеології героїв античного роману).

Дія відбувається завжди в екзотичних країнах або на островах, завжди є опозиція «природа-цивілізація». І ця маленька людина органічно почуває себе серед природи, що дозволяє їй бути щирою. Завжди з боки цивілізації їй загрожує насильство і ганьба. В основі давньогрецького роману, що як жанр є синтетичним, лежить поєднання таких елементів:

-побутової драми;

-завжди присутні елементи історії та етнографії;

-елементи буколічної поезії (зображується ідеалізований світ пастухів (саме не утопія, а ідилія);

-ідилічного роману, гармонії людини і природи;

-елемент ескапізму-втеча від цивілізації, від проблем великого міста;

-відновлення гармонії унаслідок цієї втечі;

-риторичні твори ( елементи софістичних дискусій);

-елемент авантюрний (пригодницький) - прийом ретардації, який затримує розвиток дії і почуття (як в «Дафнісі і Хлої»), для увиразнення почуттів;

-міфологічний компонент (Ерос);

-природа як дійова особа роману;

-елементи любовного сюжету;

-елементи філософського роману;

-проблема залежності, проблема підкинутих дітей;

-як Доля вирішить, так і буде (герой пасивний);

Формула роману:

діти (сироти або підкинуті);

завжди він і вона невимовно прекрасні;

неймовірна внутрішня чистота і шляхетність;

головна інтрига-любовний сюжет;

випробування на шляху героїв (наприклад, викрадення);

хибна звістка про смерть;

щасливий фінал (віднайдення батьків або родичів; багатство; він/вона виявляються вільно народженими)

Мета: утвердження права людини на щастя.

Роман Лонга «Дафніс і Хлоя».

Герої роману – найди. На о. Лесбос два пастухи знаходять грудних дітей: один – хлопчика, другий – через два роки – дівчинку. Вони беруть їх на виховання, сподіваючись, проте, згодом знайти теперішніх батьків по тимі «примітними ознакам», які були біля покинутих дітей і свідчили про їхню заможність і шляхетне походження.

Випадок займає у цьому прикладі давньогрецького роману чи не найважливішу роль, адже рятує та влаштовує життя головних героїв саме він:

1)Дафніс і Хлоя не помирають від голоду, адже їх вигодовують відповідно коза та вівця;

2)Обох дітей знаходять пастухи та не кидають напризволяще;

Тільки потім ми дізнаємося, що це не ланцюжок випадковостей, а опіка німф над дітьми.

3) Якби Дафніс не побіг за козлом і не впав би у яму, Хлоя не допомогла би йому, не пішла б з ним до джерела, щоб хлопець вмився і не зрозуміла би, що закохалася в нього;

4) У свою чергу якби Дафніс і Доркон не влаштували би суперечку через те, що не могли домовитися, хто з них кращий, вони б не покликали суддею Хлою, вона б не поцілувала би Дафніса і Дафніс не зрозумів би, що теж кохає Хлою;

5) Якби Гнатон, парасит Астіла, не примітив би Дафніса і не попросив би Астіла забрати хлопця з собою, а цю розмову б не підслухав би Евдрон, то так би й не викрилася правда щодо справжнього походження та батьків Дафніса.

Природа у романі є дійовою особою і тісно пов’язана з головними героями, людьми. По-перше, рятує життя малюків саме такий «природній» фактор-інстинкт кози та вівці не дозволяють залишити дітей один на один зі світом, тварини вигодовують їх.

По-друге, автор постійно підкреслює нерозривний зв’язок героїв із природою: вони насолоджуються нею, наслідують їй, учаться в неї. З надзвичайною ніжністю ставляться вони до кожної тварини, комасі, квітці

Разом зі змінами природного ходу справ змінюється й настрій героїв: узимку вони нудьгують і знемагають, зачинені в будинках, позбавлені звичайної волі спілкування, позбавлені краси. Навесні їхньої душі воскреють, переповняються почуттями, надіями. Герої тріумфують разом із пробудженою природою, прагнуть любити, як і все живе навколо.

Мир сільського Лесбосу (як близького до природи) представлений як мир ідилічний. Проте, і в нього уриваються лиха й смуток. Знаменно, що, як правило, вони пов’язані із вторгненням прибульців з міста. Якщо селяни безпосередні, добрі, працьовиті, то люди з міста часто сварливі, агресивні, жорстокі. Достаточо зрівняти прийомних батьків Дафниса й Хлои, які, незважаючи на бідність, піклувалися про дітей, і їхніх теперішніх батьків, які підкинули грудних дітей лише тому, що випробували тимчасові труднощі.