4.Поняття про виховання в вузькому та широкому розумінні. Фізичне, етичне, розумове виховання.

Вихова́ння — процес та практика засвоєння дитиною загальноприйнятих у суспільстві норм поведінки.

Існує три значення поняття виховання: широке, середнє і вузьке. Виховання в широкому сенсі мається на увазі в таких загальновідомих виразах, як життя виховає. Фактично це означає просто-напросто вплив на зростаючого людину всякої середовища - природного та соціального, результат якого - передача наступному поколінню культури, тобто знань, умінь, навичок, цінностей, що склалися в певної культурної одиниці (народі, суспільстві, соціальному шарі). Виховання в середньому значенні (по А. В. Мудрик) розуміється як цілеспрямоване створення умов для розвитку людини. Під таке визначення підходить і всяке педагогічний вплив, і навчання, і спортивне тренування, і духовне спілкування, і багато іншого, що можуть поставити за мету педагоги, батьки, уважні тренери та інші люди. Вузьке трактування виховання - цілеспрямований вплив на розвиток особистості дитини. З позиції різноманітних підходів до визначення структури особистості стрижневим компонентом особистості, його ядром є мотиви і потреби, ідеали і цінності. З цих позицій Виховання - цілеспрямована взаємодія педагога і вихованця, в результаті якого у вихованця відбувається формуванняморальних якостей особистості, її світогляду, переконань, при цьому відбувається переважний розвиток потребностно-мотиваційно (мотиваційно-ціннісної)) сфери психіки вихованця.

Стрижнем вихованості, на думку А.К. Маркової, є узгодженість трьох компонентів: - Моральних знань (знань про ставлення до праці, суспільству, до іншої людини, до самого себе); - Моральних переконань і мотивів, цілей, відносин, смислів - те, що з моральних знань прийнято учнем для себе як еталон; - Моральних вчинків і моральної поведінки у вченні Тому психологічними показниками вихованості є: - Широкий запас моральних знань, засвоюваних на усвідомленому рівні; - Розуміння оточуючих; - Моральні переконання; - Мотиви і цілі, які проявляються в інтересі до різних способів діяльності, у добровільному виконанні необов'язкових навчальних завдань, у «сильний» цілепокладання - доведенні до кінця монотонної діяльності, завадостійкості, відсутності руйнування навчальної діяльності у разі ускладнень, помилок; реальні повторювані моральні вчинки школяра в вченні. Отже, виховання - це розгортається в часі взаємодія вихователя і вихованця, в результаті якого відбувається формування моральних якостей особистості.

Завдання розумового виховання такі: • оволодіння знаннями, уміннями та навичками; • формування наукового світогляду; • розвиток інтелектуальних можливостей; • оволодіння методами пізнавальної діяльності.

Завдання фізичного виховання такі: • створення оптимальних умов для формування здорового організму людини; • формування санітарно-гігієнічних умінь та навичок; • тренування та загартування організму; • виховання волі, розвиток спритності, краси тіла і рухів.

Моральне виховання – виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.Результати морального виховання характеризуються такими поняттями: мораль, моральність, моральна свідомість, моральні переконання, моральні почуття, моральні звички і моральна спрямованість.