3. Семiотика основних синдромiв -менiнгеальний,енцефалiтичний

Діагностика менінгеального синдрому у новонароджених утруднена у зв'язку з частою відсутністю у них класичних ме-нінгеальних симптомів. Тому особливу увагу звертають на загальну гіперестезію, болючість пальпаторной перкусії голови і натискання на очні яблука, тенденцію до закиданні голови. Досліджують симптом Лесажа (підвішування), часто позитивний при менінгітах у новонароджених і грудних дітей. Слід пам'ятати, що закидання голови назад може бути у новонароджених з дихальною недостатністю, кільцеподібної дугою аорти, при кишкової інфекції, після операцій на органах грудної та черевної порожнини.

Менінгіт (від грец. - мозкова оболонка) - запалення мозкових оболонок головного і спинного мозку. Причиною захворювання є проникнення бактерій, вірусів, найпростіших. Розрізняють первинні та вторинні менінгіти. Під час первинного менінгіту запалення мозкових оболонок не спричиняє захворювання інших органів. Вторинні менінгіти виникають як ускладнення інших захворювань. До таких захворювань відносять запалення порожнини середнього вуха, гнійні процеси на обличчі та голові, черепно-мозкові травми, туберкульоз, епідемічний паротит тощо. Головний біль обумовлений токсичним і механічним подразненням рецепторів мозкових оболонок. Головний біль може супроводжуватись блювотою, яка виникає раптово. Хворому неприємні дотикові подразнення, зорові та слухові дії. В основі загальної гіперестезії лежить механічне подразнення чутливих корінців спинних і черепних нервів. Характерна поза хворого на менінгіт: голова закинута назад, тулуб витягнутий, живіт втягнутий, руки зігнуті, притиснуті до грудей, ноги підтягнуті до живота. Таке положення хворого є наслідком рефлекторного тонічного напруження м'язів

Найбільш постійна і обов'язкова ознака менінгіту - запальні зміни у спинномозковій рідині, що характеризуються збільшенням кількості клітин і вираженим збільшенням білка. Залежно від характеру запального процесу і змін у спинномозковій рідині, менінгіти поділяють на гнійні і серозні. Гнійні менінгіти спричиняються бактеріями - менінгококом, пневмококом, стафілококом, стрептококом, кишковою паличкою, протеєм тощо. При гнійних менінгітах мозкові оболонки просякнуті серозно-гнійним вмістом

Після гнійного менінгіту у хворих дітей може спостерігатися збудливість і нестабільність нервової системи, порушення концентрації уваги. При порушенні лікування може спостерігатися розвиток гідроцефалії (від грец. - вода, - голова) - водянка мозку, надмірність спинномозкової рідини у порожнині черепа. Близько 20% дітей, які перенесли гнійний менінгіт, мають осередкове ураження нервової системи: епілептик-формні судоми, косоокість, парези лицьового нерва, глухота, вегетативно-обмінні розлади, порушення рухів, затримка психічного розвитку

Енцефаліти (від грец. - головний мозок) - запалення головного мозку. Під цією назвою об'єднують групу захворювань, які спричиняються різними збудниками. У розвитку цих захворювань важливу роль відіграє зміна імунологічної реактивності організму. Енцефаліти поділяють на первинні і вторинні

Первинні енцефаліти спричиняються нейротропними вірусами, які безпосередньо проникають у нервову систему і руйнують її. До таких енцефалітів відносять: епідемічний, кліщовий, комариний. Сюди ж відносяться енцефаліти, спричинені проникненням вірусів поліомієліту, простого герпесу. Ці форми патологій зустрічаються у дітей раннього віку.

Вторинний енцефаліт є ускладненням таких інфекційних захворювань як кір, вітряна віспа, токсоплазмоз, і може розвиватися після профілактичних щеплень.

При всіх формах енцефаліту в гострому періоді наступають запальні зміни мозку. Ці зміни виявляються у вигляді набряку, підвищення кровонаповнення судин, дрібних крововиливів, руйнування нервових клітин.

У змінених тканинах мозку формуються стійкі порушення у вигляді розростання елементів сполучної тканини, утворення порожнин, рубців кіст (кіста - загальна порожнина, обмежена оболонкою і заповнена рідиною).