- •Поняття «збалансований розвиток». Збалансований розвиток як новий етап у стосунках людини і природи
- •Кризи у відносинах суспільства і природи у минулому
- •2 Тис. Років тому – криза землеробства (засолення та виснаження земель)
- •Сучасна глобальна криза взаємовідносин суспільства з природою та відмінності від попередніх
- •5. Дефіцит природних ресурсів розвитку суспільства.
- •6. Порушення природної рівноваги на планетарному та регіональному рівнях внаслідок надмірного антропогенного тиску.
- •7. Розвиток в. Вернадським вчення про ноосферу
- •8. Робота Дж. Форестера «Світова динаміка». Роботи представників «Римського клубу», роботи д. Медоуза. Доповідь комісії Гру Харлем Брунтланн.
- •9. Конференція оон з навколишнього середовища і розвитку в 1992 році в Ріо. Її основні рішення.
- •10. «Порядок денний на ххі століття». Суть концепції збалансованого розвитку.
- •11. Історія походження терміну «sust. Development», його переклад та найбільш точне формулювання українською мовою.
- •12. Йоганнесбурзький саміт. Декларація саміту. План виконання рішень саміту.
- •13. Взаємозвязок економічних, соціальних та екологічних проблем забезпечення збалансованого розвитку. Екологічні пріоритети розвитку суспільства.
- •14. Неефективні моделі споживання і виробництва як перешкода збалансованого розвитку.
- •15. Подолання бідності як проблема переходу до збалансованого розвитку.
- •16. Проблема забезпечення належного стану здоров’я народонаселення Землі як завдання збалансованого розвитку.
- •17. Гендерні проблеми збалансованого розвитку
- •18. Проблема вибору цілей подальшого розвитку людства в контексті досягнення збалансованого розвитку.
- •19. Територіальний аспект вирішення проблем збалансованого розвитку. Збалансований розвиток території та його складові.
- •20. Система рівнів забезпечення збалансованого розвитку: глобальний, регіональні, локальні.
- •21. Показники – індикатори збалансованого розвитку. Групи показників. Системи показників.
- •22. Системи показників збалансованого розвитку , що застосовуються оон та окремими країнами.
- •23. Інтегральні індикатори збалансованого розвитку.
- •24. Феномен глобалізації на сучасному етапі розвитку суспільства. Вплив глобалізації на формування моделей споживання та характер і масштаби використання природних ресурсів і умов.
- •25. Історія економічного розвитку території України і формування особливостей природокористування в межах її території та їх вплив на формування сучасних проблем збалансованого розвитку країни.
- •26. Фактори, що зумовили проблеми збалансованого розвитку України.
- •27. Структура економіки України та її вплив на проблеми збалансованого розвитку
- •28. Низька еколого-економічна ефектівнисть економіки України та її значення на можлівості переходу до збалансованого розвитку
- •29. Проблеми збалансованого розвитку регіонів України. Порівняння рівнів збалансованості розвитку регіонів України
- •30. Поняття екологічної безпеки. Екологічна безпека в системі національної безпеки. Екологічна безпека як умова і чинники збалансованого розвитку
- •31. Екологічні проблеми сучасності в контексті проблематики збалансованого розвитку. Екологічні проблеми окремих країн, територій і регіонів світу.
- •32. Інтеграція економіки України до світового господарства в контексті проблем збалансованого розвитку. Основні проблеми інтеграції до світової економіки.
- •33. Ресурси забезпечення переходу України до збалансованого розвитку.
- •34. Раціональне використання потенціалу розвитку як головна умова переходу України до збалансованого розвитку
- •35. Еколого-економічні параметри та особливості туризму як виду економічної діяльності
- •36. Можливі позитивні економічні наслідки розвитку туризму в контексті сталого розвитку
- •37. Можливі позитивні екологічні наслідки розвитку туризму в контексті сталого розвитку
- •38. Можливі позитивні соціальні наслідки розвитку туризму в контексті сталого розвитку
- •39. Можливі позитивні культурологічні (гуманітарні) наслідки розвитку туризму в контексті сталого розвитку
- •40.Туризм і його вплив на можливості збалансованого розвитку. Місце індустрії туризму в світовому ринку послуг та у світовому господарстві вцілому.
- •41. Міжнародний туризм і його вплив на збалансований розвиток суспільства і окремих країн
- •42. Природно-ресурсні чинники розвитку туризму. Історико-культурні чинники розвитку туризму.
- •43. Економічні чинники розвитку туризму. Вплив кризових явищ в економіці на розвиток туризму.
- •44. Соціальні чинники розвитку туризму. Якість життя і розвиток туризму. Рівень життя і розвиток туризму.
- •45. Екологічні чинники розвитку туризму.
- •46. Політичні чинники розвитку туризму. Вплив політичних конфліктів на розвиток туризму в окремих регіонах світу. Вплив вогнищ збройних конфліктів на розвиток туризму.
- •47. Дестинація як об’єкт управління в туристичній діяльності. Суть, категорії.
- •49. Фактори розвитку дестинації. Загальна характеристика життєвих циклів дестинації
- •50. Місце дестинації у ієрархічній структурі взаємозалежних елементів системи туризму.
- •51. Класифікація дестинацій. Види (типи) дестинацій.
- •52. Розвиток туристичної дестинації в контекстрі сталого розвитку туризму.
- •53. Кон'юнктура – визначення та суть поняття. Конкурентоспроможність турпродукту в контексті сталого розвитку.
- •55. Фактори конкурентоспроможності. Визначення конкурентоспроможність держави, галузі, підприємсва. Фактори що впливають на кон’юктуру ринків туристичних послуг.
- •56. Чинники, які впливають на конкурентні позиції України на туристських ринках в контексті сталого розвитку держави та національної індустрії туризму.
- •57. Цілі розвитку індустрії туризму на засадах сталого розвитку. Завдання розвитку індустрії туризму на засадах сталого розвитку. Напрями розвитку індустрії туризму на засадах сталого розвитку.
- •58. Роль держави у забезпеченні розвитку індустрії туризму на засадах сталого розвитку.
- •59. Міжнародні організації, які регулюють розвиток індустрії туризму. Міжнародна нормативно-правова база, яка регулює розвиток індустрії туризму.
- •60. Документи Йоганнесбурзького саміту щодо сталого розвитку туризму. Завдання Йоганнесбурзького саміту щодо сталого розвитку туризму.
- •61. Природні, рекреаційні, культурно-історичні ресурси України та їх використання в контексті розвитку туризму та забезпечення збалансованого розвитку.
- •62. Економічні передумови сталого розвитку туризму в Україні в контексті сталого розвитку країни.
- •63. Соціальні передумови сталого розвитку туризму в Україні.
- •64. Екологічні передумови сталого розвитку України
- •65. Нормативно-правова база розвитку туризму в Україні. Стратегія сталого розвитку туризму та курортів в Україні.
- •66. Пріорітетні напрямки розвитку туризму в Україні для вирішення завдань збалансованого розвитку.
- •67. Регіональна політика розвитку туризму
- •68. Розвиток міжнародного туризму в контексті сталого розвитку України
42. Природно-ресурсні чинники розвитку туризму. Історико-культурні чинники розвитку туризму.
Розвитку міжнародного туризму в тому чи іншому регіоні світу сприяють фізико-географічні фактори, або природні умови. До них належать природно-рекреаційні ресурси, тобто ресурси, які забезпечують відпочинок і відновлення здоров'я та працездатності людини, а також естетичні ресурси — комплекс природних факторів, які позитивно впливають на духовний стан людей. Серед природно-рекреаційних, естетичних та інших видів туристичних ресурсів велике значення для туризму мають ландшафт, клімат, рослинний і тваринний світ, водні ресурси, рельєф.
Ландшафт — природний географічний комплекс, який визначається як: природний комплекс, у якому всі основні компоненти (рельєф, клімат, води, ґрунти, рослинний і тваринний світ) перебувають у складній взаємодії, утворюючи за умовами розвитку єдину систему.
Клімат — багаторічний режим погоди у визначеній місцевості, який характеризується закономірною послідовністю метеорологічних процесів.
Рослинний (флора) і тваринний (фауна) світ. Флора — це історично сформована на певній території (акваторії) сукупність усіх видів рослин. Наприклад, найбільшою розмаїтістю флори характеризується Амазонська низовина (понад 50 тис. видів рослин). Рослинність, зокрема лісові ресурси, — дуже важливий фізико-географічний фактор у туризмі. Фауна — історично сформована сукупність усіх видів тварин визначеної території (акваторії).
Водні ресурси — це води Світового океану (океани, моря), ріки, озера, льодовики. Велике значення для розвитку туризму мають гідромінеральні ресурси (мінеральні води та їхні джерела), термальні води, які є важливим фактором розвитку рекреаційного туризму.
Мінеральні води — це підземні (рідше поверхневі) води, які характеризуються підвищеним умістом біологічно активних мінеральних компонентів і володіють специфічними фізико-хімічними властивостями. На земну поверхню вони виходять як мінеральні джерела. Залежно від хімічного складу і фізичних властивостей мінеральні води використовують як лікувальний засіб.
Термальні води — підземні води з температурою вище + 20 °С. Свою назву вони отримали від розташованого на о. Сицилія селища Терми. Саме там уперше такі води почали застосовувати для лікування.
Рельєф — це сукупність нерівностей земної поверхні — рівнини, плоскогір'я, гірські системи, низовини тощо. Найпривабливішими для туристів з усього світу є гірські території, зокрема Альпійські території Швейцарії, Австрії, Франції, Італії, американські Кордильєри, гірські райони Скандинавських країн, Карпати та ін.
Останнім часом все більший вплив на розвиток туризму спричиняють історико-культурні фактори, зокрема наявність та особливості формування історико-культурних рекреаційних ресурсів. Якщо природні рекреаційні ресурси більше слугують основою для розвитку лікувально-оздоровчої рекреації, то історико– культурні рекреаційні ресурси використовують переважно для організації різних видів пізнавального туризму. Проте це не означає, що історико-культурні ресурси не впливають позитивно на стан здоров’я людей, адже вони мають велике значення, зокрема для психологічного оздоровлення. Ці рекреаційні ресурси оптимізують рекреаційну діяльність у цілому й виконують важливі виховні функції (патріотичні, національного виховання, екологічні тощо). Розташування на певній території суспільно-історичних ресурсів формує її позитивний туристський імідж, впливає на локалізацію рекреаційних потоків і напрямки екскурсійних маршрутів, урізноманітнює рекреаційно-туристьку пропозицію, зменшує сезонність у туризмі
Культурно-історичні ресурси представляють собою спадщину минулих епох суспільного розвитку, до них прийнято відносити лише ті культурно-історичні об’єкти, які досліджені й оцінені як такі, що мають суспільне значення та можуть бути використані при існуючих технічних і матеріальних можливостях для задоволення рекреаційних та духовних потреб . Зазначені об’єкти поділяються на матеріальні та духовні. Матеріальні охоплюють сукупність засобів виробництва та інші матеріальні цінності суспільства на кожній історичній стадії його розвитку, а духовні – сукупність досягнень суспільства в освіті, науці, мистецтві, літературі, в організації державного й суспільного життя, в праці й побуті .
Культурно-історичні ресурси відзначаються великою різноманітністю й залежно від їх ознак поділяються на види: історичні , археологічні, містобудування й архітектури, осередки традиційної культури різних народів, духовна спадщина, пам’ятки мистецтва, документальні.
Сюди можна віднести й інші об’єкти, пов’язані з історією, культурою і сучасною діяльністю людей: - великі міста і мегаполіси, де оригінально вирішені технічні, транспортні й урбаністичні проблеми; - повністю автоматизовані виробництва, що вписуються в пейзаж; - села й агрокомплекси нового типу, що змінюють вигляд сільського ландшафту; - театри, наукові й освітні заклади, спортивні споруди, ботанічні сади, зоопарки, народні промисли, звичаї, святкові обряди тощо.
Важливою складовою культурно-історичних рекреаційних ресурсів певного регіону є його історична і культурна спадщина. До об'єктів культурної спадщини відносяться місця, споруди (витвори), комплекси (ансамблі), їхні частини, пов'язані з ними території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з антропологічного, археологічного, естетичного, етнографічного, історичного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
На розвиток туризму певної території великий вплив спричиняє також розвиненість соціокультурної інфраструктури (наявність умов для культурно-дозвіллєвої діяльності: бібліотеки, театри, концертні зали, клуби, стадіони тощо).
