17. Гендерні проблеми збалансованого розвитку

У багатьох країнах світу останні десятиріччя ХХ ст. були періодом суттєвих зрушень у вирівнюванні прав і можливостей чоловіків та жінок, особливо стосовно доступу до економічних, політичних та освітніх ресурсів, а також суттєвих зрушень у подоланні традиційних уявлень про соціальні ролі й особистісні характеристики жінок і чоловіків.

Невіддільним складником демократичного світогляду вважається гендерна культура, дотримання принципу громадянської гідності кожної людини незалежно від статі, забезпечення й дотримання умов вільного вибору діяльності, соціальних статусів і ролей, взаємоповаги, розвитку особистості та самореалізації як чоловіків, так і жінок.

Вступаючи у XXI ст., світова спільнота вбачає своє завдання у створенні кращих умов життя для всіх людей, зокрема у викоріненні будь-якої нерівності: гендерної, класової, етнічної, релігійної. Гендерна нерівність, яка розглядається як порушення прав людини, спостерігається у багатьох країнах світу та є проявом недосконалості демократій цих країн. Викорінення гендерної нерівності – це вимога елементарної соціальної справедливості та умова, без якої неможливо побудувати досконалу демократію та забезпечити сталий розвиток. Концепція сталого розвитку передбачає, перш за все, розвиток людини, її потенціалу (творчого, наукового, підприємницького тощо), знань, здібностей. Це означає, що питання гендерної рівності мають враховуватися при провадженні політичної діяльності, при прийнятті рішень, у плануванні, при схваленні бюджетних рішень – тобто в кожній сфері суспільного буття.

Концепція сталого розвитку людського потенціалу містить у собі чотири основних елементи: продуктивність, рівноправність, стійкість і розширення можливостей. Тому неможливо говорити про розвиток людства без врахування гендерного фактора. Тим більше, що жінки практично у всіх країнах складають половину, або й більшу частину населення. І в той же час сьогодні вони позбавлені багатьох можливостей в економічному і політичному житті у порівнянні з чоловіками. У силу стереотипних уявлень про чоловіків і жінок у суспільстві зберігається гендерна нерівність.

У жодному сучасному суспільстві, як вказується в документах ООН з людського розвитку, жінки не мають у своєму розпорядженні таких можливостей, які мають чоловіки. Цей нерівноправний статус веде до збереження істотних диспропорцій між значним внеском, який роблять жінки в розвиток людського потенціалу, і тим, наскільки мала їхня частка в наданих цим процесом пільгах. У зв'язку з цим, актуальною проблемою в даний час є розробка програми з досягнення рівності статей як одного з універсальних принципів в області прав людини. Основні його характеристики:

- Рівні можливості участі обох статей у процесі прийняття рішень у політичній і економічній сферах;

- рівна оплата за рівну працю;

- рівність перед законом;

- ліквідація дискримінації за статевою ознакою і викорінювання насильства стосовно жінок;

- рівність цивільних прав у всіх сферах життя, як у суспільній, наприклад, на роботі, так і в приватній, наприклад, вдома.

Для того, щоб усунути правову дискримінацію, у законах усіх держав повинен бути закріплений принцип рівності статей. Рівність означає однакове юридичне становище людей. Зміст рівності і рівноправності містить у собі відсутність привілеїв і заборону дискримінації на будь-яких підставах.

Нерівність між чоловіками і жінками виявляється у всіх аспектах без винятку. Надання рівних прав і рівного доступу до ресурсів жінкам і чоловікам є важливим для скорочення бідності, неграмотності і захворюваності. Рівність статей - найважливіший аспект розвитку людського потенціалу.

Пекінська платформа дій визначила, що гендерна проблема - це рівність чоловіків і жінок у всіх сферах життя і діяльності. Вона містить у собі чотири основних положення: рівність прав; рівність відповідальності; рівність можливостей; рівноправність відносин чоловіків і жінок.

Актуальність сучасних гендерних перетворень зумовлена соціальними трансформаціями суспільства, що знаменують вихід на історичну арену такого феномену, як «жіноча революція». Йдеться не тільки про нові жіночі проблеми та ускладнення існуючих. Жіночий чинник наполегливо і стрімко вривається в сучасну картину світу, потребуючи переосмислення багатьох засад цивілізації, в тому числі місця та ролі жінки в сучасному світі, без вирішення яких неможливий поступальний розвиток.

Діяльність ООН на підтримку прав жінок почалася з моменту проголошення Статуту, який заклав основи Організації. У статті 1 Статуту, де йдеться про переслідувані Організацією цілі, пропонується, серед іншого, «здійснювати міжнародне співробітництво ... в заохоченні та розвитку поваги до прав людини і основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії».

2 липня 2010 р. Генеральна Асамблея ООН одноголосно проголосувала за створення єдиного органу ООН, якому доручено прискорити темпи прогресу в досягненні гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок. Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй створила орган ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок «ООН Жінки».

Держави-члени ООН зробили історичний крок у прискоренні цілей Організації в області гендерної рівності та розширенні прав і можливостей жінок.

Головними цілями діяльності «ООН Жінки» є:

- підтримка міжурядових органів, таких як Комісія зі становища жінок, в розробці політики, глобальних стандартів і норм у сфері гендерної рівноправності;

- допомога державам-членам у реалізації цих стандартів, готовність надавати відповідну технічну та фінансову підтримку тим країнам, які її потребують, а також зміцнення партнерських зв'язків з громадянським суспільством;

- приведення системи ООН у відповідність із власними зобов'язаннями в області гендерної рівності, в тому числі регулярний моніторинг загальносистемного прогресу;

- задоволення потреб жінок світу.

Організація «ООН Жінки» зосереджена на роботі із забезпечення рівноправності жінок у всіх сферах життя і діяльності, де принцип гендерної рівності має значення. Наразі організація «ООН Жінки» працює в таких сферах:

- боротьба із насильством над жінками;

- підтримка миру та безпеки;

- лідерство та участь жінок в управлінні;

- економічні права та можливості жінок;

- участь жінок у національному плануванні та бюджетному процесі;

- забезпечення прав людини;

- досягнення Цілей розвитку тисячоліття.

Щодо останнього пункту, то цілі розвитку тисячоліття представляють «дорожню карту» розвитку. Гендерна рівність є третьою метою, але вона також є невід'ємною частиною досягнення всіх восьми цілей: від профілактики розповсюдження ВІЛ-інфекції до підтримки навколишнього середовища в умовах зміни клімату.