14. Неефективні моделі споживання і виробництва як перешкода збалансованого розвитку.

Метою і елементом сталого розвитку є створення безвідходної або маловідходної моделі виробництва. Безвідходність полягає у тому, що лише незначна частка початкової сировини у процесі виробництва переходить у прямі відходи.

Протилежністю виступають багатовідходні технології виробництва, у результаті яких лише 5—10 % усієї видобутої сировини переходить у кінцеву продукцію, тоді як 90-95 % її в процесі переробки перетворюється на прямі відходи. Ці відходи механічно, а у ряді випадків – фізично, радіаційно забруднюють навколишнє середовище. Для досягнення сталого збалансованого розвитку усі відходи повинні використовуватися у виробництві, або знешкоджуватися, щоб у подальшому вони не спричиняли шкоду екосистемам.

Успіх сталого розвитку залежить і від моделі виробництво-споживання. У країнах з адміністративно-командною економічною системою суттєвим недоліком була відсутність дієвих економічних стимулів розвитку на рівні підприємств. Запити та інтереси конкретного споживача губилися та й не могли достатньо враховуватись на галузевому та загальнодержавному рівнях. Це призводило до незбалансованості виробництва та споживання, неефективного використання матеріальних ресурсів, різкого зростання матеріальних запасів у сфері виробництва.

Більшість країн світу визнає принципи ринкової економіки, яка за рахунок саморегуляції здатна вплинути на споживання тих чи інших товарів, а відтак – і ресурсів, стимулювати винайдення нових технологій, покликаних поліпшити екологічну та соціальну ситуацію в світі і принести економічні прибутки їх власникам. Проте сучасна ринкова економіка побудована на принципі суспільства споживання, коли наростаюче виробництво товарів необхідне для економічного зростання. Це непереборний закон економіки, і його не уникнути.

Проте, на жаль, сучасне глобалізоване суспільство налаштовує людей до все більшого і більшого споживання ще й психологічно, за допомогою різного роду маркетингових технологій. При цьому навантаження на довкілля зростає, ресурси вичерпуються, а людство втрачає у духовному розвитку, відходячи від релігійно-філософських систем, що закликали ставити духовний розвиток вище матеріального, спонукали до самообмеження у споживанні. Через небезпеку втратити ринки збуту великі корпорації намагаються загальмувати розвиток і практичне впровадження новітніх технологій, як у випадку з блокуванням нафтовиробниками розробок нових видів палива для автомобільного транспорту тощо. Епохи надмірного фінансового зростання, непідкріпленого реальним економічним ростом, є причиною кризових явищ у світовій економіці.

Якщо технологічний розвиток може вивести населення Землі із кризи виробництва, то в той же час людству потрібна нова модель споживання, яка б орієнтувалася на підтримку стабільності усієї геосистеми планети, на задоволення суспільних потреб в першу чергу, і лише потім – на задоволення особистих потреб споживача. Це можливо лише за ментального переосмислення населенням мети і сенсу існування людства на нашій планеті.