Рецензія

на підготовлений до друку рукопис посібника М. В. Поліщук “ Тести до курсу “Ділова українська мова” (168 с. )

Сучасні технології навчання, запроваджувані у вищій школі, передбачають оновлення принципів перевірки якості знань студентів, пристосування Ке до комп’ютерних про­грам, поєднання диференційності та універсальності у виборі методик. Зважаючи на це, видання посібника М. В. Поліщук “Тести до курсу “Ділова українська мова” для вищих навчальних закладів стане вагомим внеском у формування цілісного курсу "Ділова українська мова".

Посібник містить тести трьох рівнів складності із ключо­вих тем курсу “Ділова українська мова", а також із орфографії та пунктуації.

Для розв ’язання завдань першого рівня студенти мають ви­брати правильну відповідь з кількох запропонованих.

Тести другого рівня складності дають змогу оцінити знан­ня студентів щодо особливостей оформлення різних типів документів, їхні навички з укладання та редагування ділових паперів. Звернено увагу на вміння визначати мовні особливості текстів офіційно-ділового стилю.

До тестів першого та другого рівнів складності подано ключі, в яких наведено правильні варіанти відповідей. Ними можуть скористатися не лише викладачі для перевірки рівня знань студентів, а й самі студенти для самоперевірки й само­контролю.

Тести третього рівня складності містять завдання твор­чого характеру. Виконуючи іл\ студенти демонструють навич­ки самостійного укладання різних типів документів, аналізу ділових паперів, обгрунтування власних висновків.

У тестах вдало поєднано, з одного боку, універсальність завдань, які можна застосувати і на філологічному, і на неспеціальних факультетах, а з іншого - широту охоплення програмного матеріалу, що дасть змогу забезпечити високий рівень об ’єктивності оцінювання знань та умінь студентів.

Тести заслуговують на позитивну оцінку й можуть бути адаптовані для коми ’ютерної програми з курсу “Ділова українська мова".

Посібник обговорено і рекомендовано до друку на засіданні кафедри від б березня 2006 р., протокол Л? 12.

Начальник кафедри юридичного документоведення Київського національного університету внутрішніх справ, кандидат

філологічних наук (підпис) (ініціаліи) та прізвище)

ВІДГУК

на дипломну роботу студентки V курсу факультету української філології НПУ імені Михайла Драгоманова Бурлаки Лідії Григорівни “Звертання в семантико-синтаксичній структурі речення (на матеріалі поезії Олександра Олеся)"

У рецензованій дипломній роботі розглядається звертан­ня як синтаксична одиниця, що ускладнює речення. Увага дослідниці зосереджується на структурно-семантичних ти­пах звертань, позиції їх у реченні та характері зв ’язку з ба­зовою структурою, на особливостях функціонування звертань у різних типах висловлювань. Цінним і актуальним є те, що звертання розглядається у співвіднесеності зі структурою денотатинної сиптіц її, ситуації мовлення. Дипломниця робить спробу визначити структурно-семантичні типи номінації, до- кчадно аналізує так звані оцінні та дескриптивні семантичні типи номінації

У своєму дослідженні Л. Г. Бурлака охоплює широке коло проблем, зокрема торкається питання про вокативні речення, розглядаючи їх у порівнянні з простим звертанням. Проблем­ним є й питання про характер зв ’язку звертання з основним реченням. Опрацювавши велику кількість наукових джерел, студентка робить висновок про існування специфічного гра­матичного зв ’язку між звертанням і реченням узагалі, який забезпечує логіко-семанттну цілісність речення. Дослідження завершується самостійними висновками, у яких чітко визна­чені особливості словесної номінаі{їі та функціонування номінативних груп у структурі речення.

Загалом дипломна робота Л. Г. Бурлаки характеризується чіткою, продуманою структурою, обгрунтованістю положень

і висновків, свідчить про широку лінгвістичну ерудицію сту­дентки та її вміння вести наукові дослідження. Вважаю, що робота може бути рекомендована до захисту.

Доктор філологічних наук,

професор (підпис) {ініціал(и) та прізвище)

£/■ ЛЕКСИЧНЕ БАГАТСТВО СУЧАСНОЇ 50.УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

_Л

ексика - це сукупність слів, що об’єднуються в певні ряди, групи, шари на основі спільності, подібності і водночас розрізняються, протиставляються в межах цих угруповань за вужчими диференційними ознаками.

Лексика української літературної мови дуже багата. Безпо­середньо реагуючи на суспільні зміни, вона характеризується значною рухомістю: постійно поповнюється позначеннями но­вих предметів, процесів, явиш і звільняється від назв віджилих реалій та понять.

Лексичний склад української мови репрезентується у пи­семному та усному мовленні. Залежно від змісту й мети вислов­лювання у процесі мовлення відбувається відбір і комбінування найвлучніших, найточніших саме для цієї мовної ситуації слів. Іноді дуже важко підібрати певне слово, щоб точно, недвознач­но висловити думку. Це зумовлено багатьма причинами:

• недостатнім володінням рідною мовою;

• незнанням усталених мовних норм;

• впливом російської мови;

• незнанням синонімічного багатства мови;

• сплутуванням паронімів.

Синоніми — це слова, близькі або тотожні за значенням, але відмінні за звучанням: вакантний - вільний; інтерес - зацікавлення, зацікавленість, цікавість, заінтересованість; довідка — посвідчення - посвідка.

Володіти синонімічним багатством означає вміти:

• уникати незрозумілих, особливо іншомовних слів, які мож­на замінити українськими (інвестиції - вкладання; менед­жер - керівник; саміт - зустріч на найвищому рівні);

• уникати повторення того самого слова;

• знаходити слово з певним забарвленням, відтінком у значенні;

• добирати найвлучніші слова, щоб якнайточніше висловити свою думку.

Пароніми — це слова, подібні за звучанням і написанням, але різні за значенням: адресат (той, кому адресується до­кумент) - адресант (той, хто адресує); кампанія (сукупність заходів, спрямованих на виконання певного завдання)- компанія (група осіб, пов’язаних певними інтересами).

Отже, пароніми тісно пов’язані Із семантикою. На відміну від синонімів вони не можуть довільно замінювати один одно­го без певних стилістичних настанов. Щоб уникнути помилок, треба глибше та грунтовніше вивчати значення слів рідної мови, спираючись також на знання інших мов.

Вправа 83. Напишіть анотацію на один із підручників (посібників), яким ви користуєтеся під нас вивчення ділової української мови.

Вправа 84. Напишіть рецензію на статтю із методичного часо­пису “Дивослово",

Вправа 85. Доберіть синоніми до поданих нижче слів. Обґрунтуйте, якими з них можна скористатися в офіційно-діловому стилі.

1. Публікація, аналіз, акіуальний, підсумок, грунтовний.

2. Висловлювати, оригінальний, розкривати, реалізувати, міркувати, ретельно.

Вправа 86. Запишіть поданий нижче текст, вибираючи зі слів, поданих у дужках, найдоцільніші. Визначте, який це документ за найменуванням, походженням, місцем створення.

Найскладнішою орфографічною проблемою, з якою (зустрічаються, стикаються, знайомляться) користувачі української мови, є написан­ня слів разом, окремо, через дефіс. Незнання всіх правил української (орфоепії, орфографії, лексики) (штовхає, заохочує, спонукає) їх зверта­тися до орфографічних словників, основне (встановлення, номінування, призначення) яких - подати правильне написання слів (відповідно до, у відповідності до) чинних норм. У цих словниках вони (відшукують, відкривають, знаходять, віднаходять) здебільшого найуживаніші слова, які пишемо разом або через дефіс, і поодинокі, що вживаються окремо з Іншими словами. Проте цих слів замало, особливо для фахівців галузевих терміносистем, інших сфер (вузькоспеціального, спеціального, нешироко­го) вжитку. Крім того, сучасна (мовна, мовленнєва, розмовна) практика вводить у (вжиток, оборот, обіг) нові лексичні одиниці, написання яких не (рекомендує, представляє, регламентує) жоден словник. Саме тому вкрай потрібен словник, що фіксував би три способи (написання, відтворення, зображення) слів: разом, окремо, через дефіс. Цю мету (задумала, по­ставила, репрезентувала) автор словника “Написання слів разом, окре­мо, через дефіс”, практичне та соціальне значення якого не (спричинює, зумовлює, викликає) жодних сумнівів.

Автор зуміла (скласти, сформувати, укласти) оптимальний реєстр словника, який (налічує, містить, складає) 32 тисячі одиниць, причому до нього внесено (немало, досить багато, чимало) термінологічної лексики.

Вправа 87. За поданим початком продовжіть текст відгуку. Назвіть основні його елементи.

ВІДГУК

на дипломну роботу “Мовний етикету діловодстві” студентки V курсу факультету української філології НПУ імені Михайла Драгоманова Присяжнюк Ольги Григорівни

Дипломна робота О. Г. Присяжнюк присвячена дослідженню ти­пових формул, які використовуються у певних ситуаціях спілкування і відповідають національно-культурним традиціям суспільства. Вживання таких виразів визначається загальною культурою спілкування, а також соціальним статусом мовців. У результаті грунтовного аналізу дипломни­ця виокремлює такі їх типи: ...

Вправа 88. Відредагуйте подані речення та запишіть виправлені варіанти.

1. Рецензент зробив правильні зауваження. 2. У дипломній роботі мова йдеться про соціолінгвістичні особливості формування культури ділового мовлення. 3. Опоненти пишуть і проголошують відгуки на док­торську дисертацію. 4. Думки рецензентів співпадають. 5. Усталені такі форми звернення до присутніх на захисті: Високоповажний голова ради!

6. Я маю особисту думку щодо цігі роботи. 7, Я рахую, що курсова ро­бота заслуговує рекомендації до захисту, 8. Дипломниця вірно відповіла на запитання членів державної Іспитової комісії. 9. Аспірантка зачитала доповідь "Діючий правопис”. 10. Відмітимо як позитивне, що рецензова­ний словник пропонує значну кількість вірних словосполучень, написання яких визиває труднощі.

Вправа 89. Зі слів, поданих у дужках, виберіть правильне. Алфавітний (показник, покажчик); аналізувати (фактори, факти); (тактовні, тактичні) міркування; грошова одиниця України - (гривна, грив­ня); (житловий, жилий) фонд; відповідальні (завдання, задачі); (зрівняти, порівняти) в правах; виборча (компанія, кампанія); (особовий, особистий) листок з обліку кадрів; (особове, особисте) життя; (поверхова, поверхнева) рецензія; (свідчення, свідоцтво) про закінчення школи.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Що таке анотація?

2. Які реквізити мають рецензія та відгук?

3. Які слова називаються синонімами? Наведіть приклади.

4. Що таке пароніми? Наведіть приклади.

_А

дреса - це точна вказівка на місце проживання чи перебу­вання кого-небудь або місцезнаходження чого-небудь, складена за певною формою.

Правила, встановлені Міністерством зв’язку, забезпечують якнайшвидше пересилання, зберігання і доставку поштових відправлень. Основні з цих правил має знати кожний гро­мадянин, адже від правильного написання адреси залежить оперативність працівників підприємств зв’язку при доставці відправлення адресату. На всіх адресах зазначається: 1) прізвище, ім’я та по батькові адресата або назва орга­нізації (у давальному відмінку);

2. назва вулиці, номер будинку і квартири;

3. назва населеного пункту (села, селища міського типу, міста);

4. назва району;

5. назва області;

6) поштовий індекс, присвоєний кожному відділенню зв’язку. Цей індекс призначений для машинного сортування коре с п он де нції.

Над адресою зазначається вид і спосіб пересилання: