34. Структура європейського права: вертикальна і горизонтальна.

Вертикальний зріз системи європейського права:

1. Норми первинного (або основоположного) права.

2. Норми вторинного (або похідного) права.

3. Норми третинного (або додаткового) права. Третинне право включає правові норми, джерелом яких є угоди і конвенції, укладені державами-членами з метою реалізації розпоряджень, що містяться в самих установчих договорах.

Це вертикальний зріз системи європейського права тому. Що первинне займає чільне положення, визначаючи засади і форми інтеграції.Вторинне носить похідний характер і створюється на його основі. Його норми не повинні суперечити первинному, а в разі колізії переважну силу мають норми первинного права. Третинне доповнює вторинне, діючи у сфері, де право ЄС не застосовується.

Не менш істотне значення має встановлення горизонтальної структури європейського права. Існують три сегменти європейського права. Всі ці складові тісно взаємопов'язані, проте кожне з них володіє власними кваліфікаційними характеристиками.

Першу і головну складову утворює право Європейських співтовариств (т.зв. комунітарне право), що включає норми первинного і вторинного права.

Другу складову європейського права утворюють норми, застосовувані в рамках другої і третьої опор Союзу.

Третю складову європейського права утворюють норми Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод.

35. Компетенція Європейської Союзу: структура та зміст.

У Європейському Союзі визначені основні сфери та види компетенції: внутрішня і зовнішня; певна і подразумеваемая; виняткова, спільна, яка доповнює і спеціальна. Особливу увагу приділяється розгляду практики Суду ЄС щодо правової основи і меж компетенції Євросоюзу.

З підписанням Лісабонського договору про Європейський союз та функціонування Європейського Союзу в 2007 році процеси європейської інтеграції отримали новий потужний імпульс для свого розвитку. Зміни, внесені Лісабонським договором в положення про компетенцію Європейського союзу, створили передумови для посилення наднаціональних повноважень об'єднання.

Компетенція ЄС - це сукупність прав та повноважень, необхідних для діяльності Союзу. Вони стосуються питань, що знаходяться у віданні ЄС (предметна компетенція) і здатності Союзу впливати на вирішення питань предметної компетенції (регулююча компетенція). Різновидом регулюючої компетенції є юрисдикционная компетенція.

Компетенція Євросоюзу базується на праві ЄС і, як і в більшості міжнародних міжурядових організацій, носить функціональний характер, оскільки спрямована на реалізацію функцій об'єднання. Однак на відміну від класичних міжнародних організацій Союз не має загальної або притаманною йому компетенції, яка охоплює всі сфери діяльності організації. Правові акти ЄС повинні мати власну правову основу, визначену установчими договорами.

Компетенцію ЄС можна розділити на: виключну, спільну і з надання підтримки, координації або доповненню дій держав-членів; внутрішню і зовнішню; явну і обіцяну (закріплена в ст. 352 ДФЕС і визначається в результаті практики Суду ЄС).