21. Амстердамська угода - загальна характеристика.

Амстердамський договір про внесення змін до Договору про Європейський союз, договір про заснування Європейських співтовариств і деякі пов'язані з цим акти, широко відомий як Амстердамський договір. Був підписаний 2 жовтня 1997 і набув чинності 1 травня 1999 року. Вніс істотні зміни в договорі про Європейський союз, який був підписаний в Маастрихті в 1992 році. Чітко прописані умови вступу до ЄС, включені шенгенські угоди, змінена нумерація статей і параграфів установчих договорів.

Амстердамський договір не заснував нових організацій або систем співробітництва, але вніс суттєві поправки в Договір про Європейський Союз, договори про заснування Європейських співтовариств і деякі пов'язані з ними акти. Установчі договори піддалися «спрощенню» (цим терміном було названо усунення з їх тексту застарілих положень). Компетенція Європейського Співтовариства істотно розширилася. У неї були включені візова, імміграційна політика, питання притулку, політика зайнятості та ін.

Особливо важливе значення мало закріплення в Амстердамському договорі так званих «загальних принципів європейського права». У тексті Амстердамського договору вони трактувалися як «принципи, які є загальними для держав-членів». За змістом «загальні принципи» також були абсолютно універсальними.

Амстердамський договір вніс важливу лепту в оформлення загальноєвропейського правового простору. У його текст був включений Протокол про інтеграцію Шенгенських правил в право Співтовариства та Протокол про порядок надання політичного притулку в ЄС громадянам країн-учасниць Євросоюзу. Частина компетенції СПВД перейшла до Спільноти, завдяки чому Євросоюз отримав повноваження видавати нормативні акти прямої дії з питань кримінального права та процесу.

Була посилена роль Європейського парламенту в процесі обговорення складу Єврокомісії, за головою Єврокомісії закріплена функція політичного керівництва (що перетворювало Єврокомісію у більш згуртовану «команду»), у складі Ради вводився пост Верховного представника з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки, який поєднується з посадою Генерального секретаря Ради, розширена сфера застосування процедури «спільного рішення» Ради та Парламенту.

Ряд важливих новацій Амстердамський договір вніс до системи ОВПБ і СПВД. Європейська Рада був наділений повноваженнями «визначати принципи та основні напрями Спільної зовнішньої політики і політики безпеки, у тому числі з питань, які мають оборонне значення».Відповідно до компетенції ОВПБ були віднесені всі питання безпеки. Порада від імені Євросоюзу був уповноважений «укладати угоду з одним або кількома державами чи міжнародними організаціями». Одночасно застерігалася «можливість інтеграції ЗЄС до Євросоюзу, якщо Європейська Рада прийме таке рішення». Був посилений і сам механізм здійснення ОВПБ.

Відповідно до Амстердамським договором була значно переглянута європейська система співпраці у сфері правосуддя та внутрішніх справ.Замість колишньої назви СПВД вона стала іменуватися Співробітництвом поліцій і судових органів у кримінально-правовій сфері (СПСО).Компетенція «третьої опори» була обмежена виключно питаннями боротьби зі злочинністю (питання правосуддя у цивільних справах, притулку, а також візова, імміграційна політика перейшли у відання Європейського співтовариства). Але загальна значимість співпраці в кримінально-правовій сфері значно зросла.