1 . Поняття права Європейського Союзу. Співвідношення права Європейського Союзу з національним і міжнародним правом.

Право Європейського Союзу (EU law; European Union law) - унікальний правовий феномен, що склався в ході розвитку європейської інтеграції в рамках Європейських співтовариств і Європейського Союзу, результат реалізації наднаціональної компетенції інститутів Європейського Союзу. Право Європейського союзу є специфічний правопорядок, правову систему склалася на стику міжнародного права і внутрішньодержавного права держав-членів Європейського Союзу, володіє самостійними джерелами і принципами. Автономність Права Європейського Союзу підтверджена низкою рішень Суду Європейських співтовариств.

Термін «право Європейського Союзу» вживається з початку 1990-х рр. з появою Європейського Союзу, до цього склався правовий масив позначався як «право Європейських співтовариств», «право Європейського співтовариства», хоча останні поняття не рівнозначні поняттю «Право Європейського Союзу». Деякі вчені розглядають поняття «право Європейського Союзу» як синонім ширшого поняття «Європейське право», використовуваного у вузькому сенсі.

Співвідношення права ЄС з національним правом держав, що входять в ЄС, будується на чотирьох принципах:

Верховенство по відношенню до національних систем права держав-членів. Принцип означає що в разі колізії норми національного права та права ЄС переважну силу має остання.

Пряма дія. Під ним розуміється безпосередня дія і обов'язкова застосовність норм права ЄС на всій території Європейського Союзу і відносно всіх суб'єктів права.

Інтегрованість у національні системи права держав-членів. Принцип означає, що всі норми права ЄС автоматично інкорпоруються в національні правові системи держав-членів.

Юрисдикційна захищеність. Під ним розуміється те, що обов'язок забезпечення захисту норм права ЄС покладається не тільки на судові органи Європейського союзу, а й на національні судові органи держав-членів.

Що ж стосується самого права Євросоюзу і Співтовариств, то в співвідношенні з міжнародним правом воно, будучи за своєю природою і сфері поширення регіональним (європейських) правом, в одних випадках розглядається як право "наднаціональної", або "інтеграційної організації"; в інших - як якесь "експериментальне" право, як право, що відбиває і закріплює проходить на Європейському континенті "великий" інтеграційний "експеримент", а в третьому випадках право Євросоюзу і співтовариств представляється у вигляді особливого правового феномена, що займає "свою власну нішу в неординарною системі правових зв'язків і відносин, що склалися не тільки на Європейському континенті, а й в усьому світі "і відрізняється, з одного боку, від міжнародного права, а з іншого - від національного права.

2. Право Європейського Союзу як сфера наукового пізнання і навчальна дисципліна

Європейське право як наука має комплексний характер. Європейський Союз і обслуговуюча його правова система входить в предмет досліджень відразу декількох юридичних наук. Наука міжнародного права вивчає Європейський Союз як міжнародну організацію. Науку конституційного права цікавить пристрій і функціонування Європейського Союзу. Теорія держави і права досліджує Європейський Союз як особливу форму міждержавного співробітництва, на основі якої формується унікальна «наднаціональна» теорія. Фахівці кримінального, фінансового, екологічного та інших галузей права вивчають відповідні норми в рамках Європейського Союзу. Крім того, дослідженням різних сторін діяльності Європейського Союзу займаються політологи, економісти, соціологи.

У вітчизняній юридичній науці з початку 90-х років ХХ століття складається науковий напрям, в центрі уваги якого знаходиться право Європейського Союзу (Європейське право). Вивчення права Європейського Союзу, крім наукової значущості, являє собою і міжнародно-правове зобов'язання Росії, що випливає з Угоди про партнерство і співробітництво між Російською Федерацією і Європейськими співтовариствами та державами-членами 1994 року.

Становлення права Європейського Союзу як сфери наукового пізнання здійснювалось у декілька етапів:

Перший етап - 50-ті - початок 70-х рр. ХХ століття - початковий, ознайомлювальний етап вивчення питань європейської інтеграції в СРСР.

Другий етап - середина 70-х років - кінець 80-х років ХХ століття - формування наукових поглядів в сфері права Європейських співтовариств.

Третій етап - з початку 90-х років до теперішнього часу - сучасний етап вивчення юридичною наукою права Європейського Союзу.

Ця періодизація умовна. Не можна назвати чітких меж кожного етапу, оскільки на практиці вони плавно перетікали один в іншій. Однак дана періодизація має певне методологічне значення. Вона дозволяє виявити особливості кожного періоду наукових досліджень європейського права, пов'язані з певною епохою, адекватніше зрозуміти його сучасний стан та передбачити перспективи його розвитку.

В якості самостійної навчальної дисципліни право Європейського Союзу (або «європейське право») викладається зараз у всіх провідних юридичних навчальних закладах та факультетах Західної та Східної Європи, США. В силу низки історичних і політичних чинників в Україні дана навчальна дисципліна почала вводитися в якості окремого курсу тільки в кінці 90-х років і поки знаходиться на етапі становлення.

Необхідність вивчення права Європейського Союзу в Росії обумовлена ​​в першу чергу потребою в підвищенні загальної правової культури вітчизняних юристів, важливою складовою якої є знання основних концепцій, понять, категорій зарубіжного права.