3. Разграфка та номенклатура листів радянських топографічних карт.

Номенклатура кожного листа зазначена, над північною стороною його рамки. Поруч з номенклатурою, крім того, підписана назва найбільш великого з показаних на ньому населених пунктів. На кожнім листі вказується також номенклатура суміжних з ним аркушів, що полегшує їхній підбор при склейці карти. Ці підписи поміщені посередині сторін зовнішньої рамки листа. В основу позначення аркушів топографічних карт будь-якого масштабу покладена номенклатура аркушів мільйонної карти.

Отже в топографії за основу складання карт беруть карти масштабу 1:1 000 000. Ділення карт на листи називається разграфкою. Так як карта масштабу 1:1 000 000 почала створюватись як міжнародна, то й разграфка оримала назву міжнародної розграфки. Позначення листів карти називають номенклатурою. Для цього необхідна разграфка карти. Разграфка та номенклатура топографічної карти яка охоплює невеликі ділянки Землі є подробними та для того щоб знайти швидко карту потрібного масштабу для визначеній території й використовують разграфку та номенклатуру. На топографічних картах зверху є буквені та цифрові позначення які потрібно розшифрувати для того щоб визначити на яку територію створена та чи інша карта.

Отже за основу береться карта масштабу 1:1 000 000 – територія яка обмежується суміжними паралелями через 4, та меридіанами через 6. Нумерація зон (6) починається від 180 з заходу на схід. Колони аркушів мільйонної карти збігаються із шестиградусными координатними зонами, на які розбивається поверхня земного еліпсоїда при обчисленні координат і складанні карт у проекції Гаусса. Розходження полягає лише в їхній нумерації: тому що рахунок координатних зон ведеться від нульового (Гринвичского) меридіана, а рахунок колон аркушів мільйонної карти від меридіана 180°, то номер зони. Відрізняється від номера колони на 30. Тому, знаючи номенклатуру дієта карти, легко визначити, до якої зони він відноситься. Наприклад, лист М-35 розташований у 5-й зоні (35-30), а лист К-29 - у 59-й зоні (29 + 30). Пояси від екватору до полюсу позначають латинськими буквами починаючи з букви А. Тому що відстані по паралелям між меридіанами зони до півночі звужується, то починаючи від 60листи карти створюються здвоєними по довготі, а з 76 - зчетвереними. Після 88 утворюється шаровий свод в 2, який позначається буквою Z. Номенклатура таких зведених аркушів складається з номенклатури лівого одинарного листа з додаванням до неї кінцевих індексів (чи букв цифр) номенклатур інших аркушів. Наприклад, Р-52-V, VI (карта масштабу 1 :200 000), Р-52-23, 24 (карта масштабу 1: 100000).

Тобто карта масштабу 1:1 000 000 буде мати таке позначення – N-37. Карті більш крупних масштабів (1:500 000, 1:300 000, 1:200 000) утворюють на основі карти міліоного масштабу шляхом поділу на окремі листи, кожному з яких додається додаткове позначення.

Так карти масштабу 1:500 000 ділять карти 1:1 000 000 на чотири частини, якім додаються букви кирилиці: А, Б, В, Г (N-37-А)

Карти масштабу 1:300 000 ділять міліонку на 9 частин. Вони позначаються римськими цифрами (І, ІІ, ІІІ...ІХ), які ставлять перед номенклатурою міліонки (ІІ-N-37).

Для карти масштабу 1:200 000 що поділяє лист на 36 менших частин, також використовують також римські цифри (І, ІІ, ІІІ...ХХХVI), але в цьому випадку вони ставляться після номенклатури міліонки (N-37-ІХ).

Карта масштабу 1:100 000 використовують арабськи цифри. Вони поділяють міліонку на 144 частини. Номер підписують після номенклатури міліонки (N-37-36).

Якщо карти поділяють на ще менші частини, то при номенлатурі карт за основу приймають карти масштабу 1:100 000. Так чотири листа карти масштабу 1:50 000 виділяють всередині листа карти масштабу 1:100 000, їх позначають прописними літерами кирилиці (А, Б, В, Г), після чого приписують їх к номенклатурі карти (N-37-36-А).

Карти масштабу 1:25 000 додатково отримують одну з маленьких літер кирилиці, такі карти в номенклатурі мають наступний вигляд (N-37-36-А-а).

Карти масштабу 1:10 000 до номенклатури карти масштабу 1:25 000 додається цифра від 1 до 4 (N-37-36-А-а-1)