2.Проблема корупції в сучасній Україні

Корупція - протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів.

Найчастіше термін застосовується у відношенні до бюрократичного апарату і політичної еліти. Характерною ознакою корупції є конфлікт між діями посадової особи та інтересами його працедавця або конфлікт між діями виборної особи і інтересами суспільства. Багато видів корупції аналогічні шахрайству, що здійснюється посадовою особою, і відносяться до категорії злочинів проти державної влади.

Корупцію можливо класифікувати за багатьма критеріями: за типами взаємодіючих суб'єктів (громадяни і дрібні службовці, фірми і чиновники, нація і політичне керівництво); за типом вигоди (отримання прибутку або зменшення витрат); за спрямованістю (внутрішня і зовнішня); за способом взаємодії суб'єктів, ступенем централізації, передбаченістю тощо. Історично корупція також розрізнялася за тим, чи відбувалося отримання неправомірних переваг за здійснення законних дій («хабарництво») або незаконних дій («лихварство»).

Згідно з рейтингом Transparency International, проведеним у 2012, Україна посідає за Індексом сприйняття корупції 144 місце разом з Бангладешом, Камеруном, ЦАР, Республікою Конго та Сирією.^[1] Для порівняння, Росія посіла 133 місце, Білорусь — 123, Габон — 102, Кабо-Верде — 39, США — 17, Австралія та Норвегія — 7, а перше місце поділили Данія, Фінляндія та Нова Зеландія.

У 2006 Україна за цим рейтингом займала 99 місце[6].

Основними причинами виникнення корупції в Україні вважається:

- Відсутність політичної волі на придушення корупції;

- Відсутність моральних орієнтирів у населення (і як наслідок чиновників), байдужість;

- Недосконалість системи судоустрою;

- Непрозорість діяльності та неналежний рівень підзвітності державних органів;

- Відсутність ефективної системи покарання хабарників;

- Зручність для багатьох підприємців та простих громадян вирішувати свої проблеми з чиновниками за допомогою хабаря.

Причиною корупції є невдало побудована система державного управління (або незакінчені реформи в системі органів державного управління), непрофесійність управлінців в державі, відверто недосконала судова система, політична корупція в парламенті, брак політичної волі національних лідерів щодо ефективного протистояння проявам корупції, насамперед проявам політичної корупції, слабкість інститутів громадянського суспільства.

На сьогоднішній день не відомі методи в педагогіці і менеджменті, які б гарантували, що людина буде ідеальним чиновником.

Крім розпуску органів влади, існують три можливі підходи до зменшення корупції.

По-перше, можна посилити закони і їхнє виконання, тим самим підвищивши ризик покарання.

По-друге, можна створити економічні механізми, що дозволяють посадовим особам збільшити свої доходи, не порушуючи правила і закони.

По-третє, можна підсилити роль ринків і конкуренції, тим самим зменшивши розмір потенційного прибутку від корупції. До останнього також відноситься конкуренція в наданні державних послуг, за умови дублювання одними державними органами функцій інших органів. Більшість методів, що позитивно зарекомендували себе, відносяться до внутрішніх або зовнішніх механізмів нагляду.