2. Виды правотворчества

Правотворчество — богатое по содержанию явление, сверхслож пая деятельность по формулированию общих правил поведения Оно может быть, естественно, неоднородным. В зависимости от субъектов Правотворчество подразделяется на такие виды, как:

1) непосредственное Правотворчество народа в процессе проведения референдума (всенародного голосования по наиболее важ кым вопросам государственной и общественной жизни);

2) правотворчество государственных органов (например: Верховной Рады , Правительства );

3) правотворчество отдельных должностных лиц (например, Президента, министра);

4) правотворчество органов местного самоуправления;

5) локальное правотворчество (например, на предприятии, в уч­реждении и организации);

6) правотворчество общественных организаций (например, профсоюзов).

В зависимости от значимости правотворчество делится на:

1) законотворчество (правотворчество высших представитель­ных органов — парламентов, в процессе которого издаются нормативные акты высшей юридической силы — законы, принимаемые в соответствии с усложненной процедурой); ;

2) делегированное правотворчество (нормотворческая деятель­ность органов исполнительной власти, прежде всего правительства, осуществляемая по поручению парламента по принятию для опера­тивного решения определенных проблем нормативных актов, входящих в компетенцию представительного органа);

3. подзаконное правотворчество (здесь нормы права принимаются и вводятся в действие структурами, не относящимися к высшим представительным органам — президентом, правительством, ми­нистерствами, ведомствами, государственными комитетами, местными органами государственного управления, главами администраций, руководителями предприятий, учреждений; организаций).

Далеко не все юридические нормы необходимо при­нимать на уровне законотворчества. Есть целый спектр ситуаций, когда юридические нормы целесообразнее принимать на уровне подзаконных актов, нормативных договоров и в иных формах. Кроме всего прочего, подзаконное правотворчество характеризуется большей оперативностью, гибкостью, меньшей формальностью большей компетентностью осуществляющих его конкретных субъектов. Вместе с тем подзаконное правотворчество связано с «непрозрачностью» процесса принятия нормативных актов, с их громозд- костью.

3. Понятие и стадии законотворчества в Украине

Законотворческий процесс — главная составная часть правотворческого процесса, его сердцевина. Именно принятие законов прежде всего характеризует данный процесс в целом. Кроме законов продукцией правотворчества выступают подзаконные нормативные акты, правовые обычаи, нормативные договоры, юридические пре­цеденты.

принципи:

- Широке залучення громадскості до розробки проектів правових актів.- Гласність.- Науковість.- Високий професійний рівень.- законність.- Обгрунтованість.- Узгодженість.- Наступність.

Щоб закон збудувати необхідно передбачити:

1. Визначення основних питань закону.

2. Мету і цілі правового регулювання.

3. Вибір форми правового акту.

4. Облік правового акту.

5. Умови для реалізації акта.

Законодавчий процес - це система взаємопов"язаних і взаємообумовлених дій по створенню законів.

це ряд послідовних стадій, в процесі яких народяується законодавчий акт. - дії спрямовані на створення закону. - дії що породжують правовідносини.

Стадії законодавчого процесу:

1. Законодавча ініціатива.

2. Офіційна підготовка проекту.

3. Обговорення законопроекту.

4. Прийняття закону.

5. Обнародування закону./К. ст.94/,

Є різні точки зору на кількість стадій законотворчого процесу. Сьогодні важливе питання - зворотність дії законів: закон "Про податок з підприємств і організацій" був опублікований 21.02.92, а вступив в дію з 01.01.92. Але закон вступає в силу тільки після обнародування Є Закон від 04.06.1988 про народне обговорення найважливіших питань держ. життя України та в Койституцїї пряма вказівка на необхідність обнародування кожного закона - К.ст. 94, 58.

ЗАКОНОДАВЧА ІНІЦІАТИВА - це право суб"ектів конституційно-правових відносин виносити законопроект на розгляд Верховної Ради - К.ст.93. В Україні є тільки два способи прийняття, закону:

І. Шлях референдуму К. ст. 69, 73, 106, 156, 2. Депутатським корпусом ВР - К. ст. 75, 93, 94, 96...

Законодательная инициатива — закрепленное в Конституции право определенных субъектов внести предложение об издании закона и соответствующий законопроект в законодательный орган. Право законодательной инициативы порождает у законодательного органа обязанность рассмотреть предложение и законопроект, но принять или отклонить его — право законодателя. Право законода­тельной инициативы принад­лежит Президенту Украины, народным депутатам Украины, Кабинету министров Украины, Национальному банку Украины.

Принципи обговорення законопроекту:

Широке залучення громадськості до обговорення проекту. 2. демократизм. 3. гласність. 4. колективність.5. професіоналізм. 6. оперативність, 7. діловитість. в сучасній практиці роботи ВР прийнято читати законопроект 2 - 3 р це називається перше читання, друге читання, треттє читання. Прийняття законодавчого рішення регулюється спеціальними законами, які грунтуються на нормах К. - ст. 80, 84, 91, 94, 96. Види голосування: постатейне і в цілому, відкрите, закрите, поіменне рейтингове; голосує кожен депутат тільки кожен за себе.

Законопроект готується комітетами та комісіями, до 1 читання надається н.д. не пізніше 6 днів до розгляду. Коли питання стосується КУ - за 14 днів до розгляду.

1 читання: - доповідь ініціатора про необхідності закона, - співдоповідь з альтернативною поолозіцією /якщо така є/, - обговорення, - запитання докладчику.

Пропозиції . - ВРУ: 1. підготовка до другого читання. 2. відхилення законопроекту.3. рішення допрацювати /не більш як за ЗО днів / з повторним 1 читанням. 4. допрацювати законопроект комітетам з повторним читанням. 5. опублікування законопроекту для народного обговорення з повторним першим читанням.

6. Приймає законопроект.

2 читання. Документ складасть з частин: - основа, законопроект у 1 читанні,

- всі пропозиції та поправки к законопооекту,

- висновок комтету,що працювал,

- остаточна редакція законопроекта. + постатейне обговорення . + голосування. ВРУ - приймає законопроект (повертає на З читання, відхиляє законопроект, повертав для дороблення з наступним

2 читанням, опублікує для народного обговорення з наступним 2 читанням, допрацювати в комітетах з наступнім 3 читанням).

3 читання. Документ надається для ознайомлення н.д. за 2 дні до розгляду, або за 4 дні - коли розглядається питання пов"язане з КУ. Стадії: -закінчення постатейного голосування,

- прийняття постанови про схвалення внесенного Каб.Мін. плану,

- прийняття законопооекту про знесення змін до законів,

- голосування щодо частин законопроекту,

- прийняття законопроекту в цілому,

- приймається постанова про порядок ведення закону в дію. ВРУ: - приймає закон в цілому,

- відхиляє,

- повертає законопроект на дороботку з наступним з читанням,

- відкладає розгляд законопроекту на час,

- відносять законопроект на референдум / ст. 73 КУ/ Процедура підписання закону - ст.94.