Розділ 2. Види і системи оперативно-виробничого планування.

Оперативно-виробниче планування виконується в масштабі під­приємства, по цехах основного і допоміжного виробництв фахівцями виробничо-диспетчерської служби; в масштабі окремих цехів — виробничо-диспетчерським бюро або диспетчером цеху спільно зі спеціалістом виробничого відділу.

Система оперативного планування виробництва - це сукупність різних методик та технологій планової роботи, що характеризується ступенем централізації, об’єктом регулювання, складом календарно-планових показників, порядком обліку та руху продукції та оформленням облікової документації. Ця система являє собою сукупність методів та способів розрахунку основних планово–організаційних показників, які необхідні для регулювання ходу процесу виробництва та споживання товарів і послуг з метою досягнення запланованих ринкових результатів при мінімальних витратах економічних ресурсів і робочого часу.

До основної характеристики будь-якої системи оперативного планування відносяться: методи комплектування календарних завдань підрозділом підприємства, взаємопов’язані роботи цехів та ділянок, вибрана планово-облікова одиниця, тривалість планового періоду, способи і прийоми розрахунків планових показників, склад супроводжуючої документації та інші. Вибір тієї чи іншої системи оперативного планування в умовах ринку визначається головним чином, обсягом попиту на продукцію і послуги, витратами і плановими показниками, масштабом та типом виробництва, організаційною структурою підприємства і іншими факторами.

Найбільшого розповсюдження в теперішній час набули: подетальна, позамовна та покомплектна системи оперативного планування та їх різновиди, які застосовуються на багатьох великих вітчизняних підприємствах та закордонних фірмах, а також в малому та середньому підприємництві.

Подетальна система планування призначена для умов високоорганізованого та стабільного виробництва. По цій системі планується і регулюється рух виконаних робіт, технологічних операцій і виробничих процесів по кожній деталі на певний плановий період-час, зміну, день, тиждень тощо. В основі подетальної системи лежить точне планування такту, ритму роботи поточних ліній і виробничих ділянок, правильне визначення нормальних технологічних, транспортних, страхових, міжопераційних і циклових запасів та постійна їх підтримка в процесі виробництва на суворому розрахунковому рівні. Застосування цієї системи потребує розробки складних календарно-оперативних планів, що містять показники обсягу випуску і маршрут руху деталей кожного найменування за всіма виробничими стадіями і технологічними операціями. Тому, подетальне планування доцільно застосовувати при обмеженій та стійкій номенклатурі продукції, яка випускається, що має місце в умовах багатосерійного і масового виробництва.

Позамовна система оперативного планування застосовується в основному в одиничному і дрібносерійному виробництві з його різноманітною номенклатурою і невеликим обсягом продукції, що випускається, та невеликим обсягом виробничих послуг. В цьому випадку об’єктом планування, або основною обліковою одиницею, є окреме виробниче замовлення, що включає декілька однотипних робіт конкретного споживача-замовника. Дана система планування базується на розрахунках тривалості виробничих циклів і нормативів випереджень, за допомогою яких встановлюється замовником або ринком потрібні строки виконання як окремих процесів або робіт, так і всього замовлення в цілому.

Покомплектна система оперативного планування застосовується, головним чином, в серійному і масовому виробництві. В якості основної планово-облікової одиниці використовують різні деталі, що входять в збірний вузол або загальний комплект товарів, згрупованих за певними ознаками. При покомплектній системі планування календарні завдання виробничими підрозділами розробляються не по деталях окремого найменування, а за укрупненими групами, комплектними деталями на вузол, машину, замовлення, або обсяг робіт і послуг. Ця система сприяє скороченню трудомісткості як планово-розрахункових робіт, так і організаційно-управлінської діяльності персоналу лінійних функціональних служб підприємства. При даній системі значно підвищується гнучкість оперативного планування, поточного контролю і регулювання ходу виробництва, що в умовах ринкової невизначеності слугує для підприємства важливим засобом стабілізації виробництва.

Крім розглянутих трьох систем оперативного планування на вітчизняних підприємствах застосовуються такі їх підсистеми як: планування по такту випуску виробів, планування по запасах, планування по випередженнях, планування на склад.

Планування по такту випуску виробів передбачає вирівнювання тривалості технологічних операцій на всіх стадіях загального виробничого процесу у відповідності з одиничним розрахунковим часом виконання взаємопов’язаних робіт. Такт в даному випадку є важливим планово-економічним регулятором ходу виробництва на робочих місцях.

 Приклад. На Запорізькому автомобільному заводі діє для суміжних виробництв єдиний організаційний такт, що дорівнює 1 хв., протягом якої виконуються різні провідні процеси на синхронізованих робочих місцях станочників і збірників, а на трьох поточних лініях головного конвеєра сходять три нові автомобілі. За допомогою такту визначаються основні об’ємні і календарні показники планового випуску машин.

Планування по запасах передбачає підтримку на розрахунковому рівні запасу заготівок, напівфабрикатів і комплектуючих, що призначаються для подальшої обробки і зборки на кожній стадії виробництва. Для забезпечення ритмічної роботи взаємопов’язаних виробничих ділянок і поточних ліній визначаються нормальні розміри виробничих запасів, що являють собою відповідний запас заготівок. По призначенню запаси бувають технологічні, транспортні, страхові, міжопераційні або міжциклові. Розмір запасу може бути встановлений в деталях або днях.

Планування на склад або ринок здійснюється при випуску продукції та її постачанні на продаж в значних обсягах при невеликій трудомісткості і невеликій кількості технологічних операцій. При цій системі визначається необхідна кількість готових виробів, які повинні постійно знаходитись в проміжних або кінцевих стадіях виробництва і продажу продукції.

Розрахункові запаси продукції повинні безперервно підтримуватись на такому рівні, який забезпечував би безперервний хід виробництва і збуту продукції. Якщо запас продукції знижується до запланованої точки замовлення, то необхідно підвищити його до запланованого рівня. Така система, крім “точки замовлення” передбачає також розрахунок мінімального і максимального запасів, і тому називається системою  “мінімум – максимум”. Схема руху запасів продукції по цій системі наведена на рис. 1.

Рис. 1 Схема руху запасу по системі “максимум – мінімум”

Оперативне планування виробництва відіграє значну роль в забезпеченні своєчасного випуску та постачанні продукції споживачам на основі раціонального використання ресурсів за певний проміжок часу, а його удосконалення сприяє піднесенню та зростанню ефективності виробництва в ринкових умовах.

В залежності від сфери застосування та об'єктів планування роз­різняють: заводський, цеховий, дільничний види оперативно-виробни­чих планів.

Заводське планування передбачає встановлення загальних па­раметрів, взаємопов 'язаних виробничих завдань цехам, забезпе­чення узгодженості у їх роботі над виконанням виробничого за­вдання, координацію роботи основних і допоміжних цехів, проек­тно-технологічних, планово-економічних та інших функціональ­них служб підприємства.

Ефективне міжцехове планування сприяє своєчасному оператив­ному випуску продукції, виконанню договірних зобов'язань на поставку продукції, уникненню простоїв та зупинок виробництва з організаційно-технічних причин.

Змістом цехового і дільничного планування є розробка планів- графіків для виробничих дільниць; робочих місць; складання пла­нових завдань на короткі терміни (робочий день, тиждень, де­каду, місяць); оперативний контроль і координація роботи діль­ниць, робочих місць, ліній.

Функції оперативно-виробничого планування і регулювання (ОВГІ і Р) наведені в таблиці 2.

Таблиця 2.

Функції ОВП і Р

Вид планування	Функції оперативного планування
	об'ємне планування	календарне планування	оперативне регулювання
1. Міжцехове (завод­ське) планування	Формування показ­ників і виробничих завдань по підприєм­ству в цілому на ко­роткий період часу. Визначення черговос­ті робіт.	Встановлення термінів початку і кінця робо­ти над замовленням; Забезпечення узгодже­ності в роботі основ­них і допоміжних цехів	Облік і контроль вико­нання планових завдань за обсягами і термінами, ліквідація відхилень від календарних термінів.
2. Цехове планування	Формування виробни­чих завдань по цехах основного і допоміж­ного виробництв	Встановлення поопера­ційного графіку роботи над замовленням; коор­динація забезпечення роботи ресурсами	Облік і контроль вико­нання завдань цехами за обсягами і термінами; по­точне регулювання ходу виробничого процесу в ча­сі, коригування завдань.
3. Дільничне планування	Формування виробни­чих завдань по дільни­цях і робочих місцях	Встановлення добово- змінних завдань для дільниць, ліній, бригад	Облік і контроль за об­сягами виробництва на робочих місцях, дільни­цях; виявлення відхилень, їх усунення.

У сучасному виробництві широко застосовуються різні систем оперативного планування, які визначаються внутрішньовиробничи­ми чинниками і зовнішніми умовами. Системи оперативно-виробничого планування — це сукупність методик і технологій планово роботи, які характеризуються рівнем централізації управління, об'єктом регулювання, переліком календарно-планових показників, характером руху продукції у виробництві (таблиця 3.)

Таблиця 3.

Характеристика систем оперативно-виробничого планування

Елементи систе­ми оперативного планування	Типи виробництва
	масове	Крупносе- рійне	С середньосерійне	Дріб дрібносерійне	одиничне
1. Планово-обліковий період	година, зміна	З доба	доба, декада, місяць	декада	місяць
2. Планово-облікові одиниці	деталь	деталь	дедеталь, умовний виріб машино­комплект	МА машиноком­плект, замо­влення	машино­ комплект, замовлення
3. Календарно-планові нормативи	такт такт запуску-випус випуску	такт, розміри партії, періо­дич- ність по­вторень, три­валість вироб­ничого циклу	розмір партії, періодичність повторень, три­валість виробни­чого циклу	Три тривалість виробничого циклу, нор­мативи ви­передження	Три трива­лість ви­робничого циклу, нормативи випередження
4. характер руху про­дукції у виробництві	потоковий	Пот строковий	послідовний, паралельний, комбінований	Пос послідовний, паралельний	П послідов­ний
5. основа для скла­дан даня змінно-добо- вих з вих завдань	Пла план -гра­фік роботи потокової лінії	п план-графік роботи пото­кової лінії, стандарт- план роботи дільниці	декадне завдання, місячне завдання	декадне завдання	місячне завдання

Найголовнішими є подетальна, позамовна і покомплектна системи оперативного планування та їх різновиди.

Подетальна система планування призначена для умов ста­більного, високоорганізованого виробництва. В основі цієї систе­ми лежить планування такту і ритму роботи потокових ліній, виробничих дільниць, правильне визначення нормальних техноло­гічних, транспортних, страхових, міжопераційних запасів та підтримання розмірів їх на розрахунковому рівні.

Застосування цієї системи вимагає розробки складних кален­дарних планів за всіма операціями технологічного процесу випуску продукції. Тому цю систему планування використовують при обме­женій і стійкій номенклатурі продукції в умовах серійного і крупно- серійного виробництва, тобто у малопродуктовому виробництві.

Позамовна система оперативного планування застосовується пере­важно в одиничному та дрібносерійному виробництві з його різномані­тною номенклатурою продукції і незначними обсягами робіт (послуг).

Об'єктом планування в цьому випадку є замовлення, яке включає декілька типових робіт. Ця система планування базується на розра­хунках тривалості виробничого циклу та нормативах випередження, з допомогою яких встановлюються бажані замовником терміни ви­конання замовлень.

Покомплектна система застосовується, головним чином, у серійному машинобудівному виробництві. Планово-обліковою одиницею служать вузли, сформовані за певними ознаками.

В окремих виробництвах розрізняють попроцесну, потокову орга­нізацію та роботу у фіксованій позиції.

Попроцесна обробка передбачає організацію такого виробничого процесу, при якому кожна технологічна операція виконується в пев­ному місці з використанням спеціалізованого устаткування і спеціаль­но підготовленого персоналу. Виробнича потужність кожної одиниці устаткування різна, шо зумовлює необхідність проміжних складів, по­требу в додаткових площах для зберігання напівфабрикатів в очіку­ванні вивільнення робочого місця для виконання наступної операції. В процесі виробництва за такою схемою предмети праці переміщую­ться складними маршрутами, що призводить до перерв в роботі і по­треби в транспортних засобах і додаткових виробничих площах.