41.Динамічна і статестична робота м'язів.

М’язи виконують два види роботи. Перший вид м’язової роботи — рух, тобто переміщення тіла в просторі або частин тіла відносно одна одної — це динамічна робота. Другий вид роботи, яку виконують скелетні м’язи, полягає в утриманні частин тіла у певному положенні (стоячому, сидячому тощо). Цим забезпечується відповідна поза тіла і протидія зовнішнім силам, які намагаються цю позу змінити — це статична робота м’язів. Тобто виконуючи таку роботу м’язи не стають коротшими, а лише напружуються. При статичній роботі м’язи перебувають у тривалому напруженні, але не змінюють свого положення в просторі.

Формування м’язів відбувається в основному у внутрішньоутробний період. Після народження окремі м’язові групи ростуть нерівномірно. У немовлят насамперед розвиваються м’язи, що забезпечують смоктання, м’язи живота, діафрагма. Через незрілість центральної нервової системи скелетні м’язи новонародженого перебувають у спонтанній руховій активності. Під кінець першого року життя у зв’язку з повзанням і початком ходіння помітно ростуть м’язи спини і кінцівок.

Динамічні м’язи закладаються раніше статичних і в перше десятиліття життя розвиваються швидше. Статичні м’язи у дітей розвиваються і ростуть повільніше динамічних, тому дітям важче, ніж дорослим довго зберігати правильне положення тіла при стоянні, сидінні, наприклад, під час уроків. У зв’язку з цим вони значно частіше потребують зміни положення тіла. Еластичність м’язів дітей теж значно більша, ніж у дорослих.

В період статевого дозрівання (12-16 років), поряд із подовшанням трубчастих кісток, інтенсивно подовжуються і сухожилля м’язів. М’язи в цей час стають довгими і тонкими, а підлітки мають вигляд довгоногих і довгоруких. В цілому маса м’язів за весь період росту дитини збільшується у 35 разів, більше, ніж всіх інших органів. В 2-3 роки маса м’язів складає 23% маси тіла, у 15 років — 32,6%, в юнацькому віці у хлопців — 44,2% від маси тіла.

Найпізніше розвивається витривалість — здатність людини до тривалого виконання розумової або фізичної діяльності без зниження ефективності. Витривалість дітей дошкільного періоду є дуже низькою (особливо це стосується статичної роботи). Інтенсивне зростання витривалості до динамічної і статичної роботи спостерігається в 11-12 років. У 17-19 років витривалість школярів становить 85% рівня дорослої людини. Максимальне значення витривалості спостерігається в 25-30 років.

Ступінь розвитку, сили та витривалість м’язів у різних людей неоднакові, оскільки залежить від особливостей конституції, статі, професії, віку та інших факторів. Наприклад, сила м’язів у чоловіків більша, ніж у жінок; у похилому віці — менша, ніж у молодому. У дорослих людей до 50 років м’язи майже не змінюються, однак потім починається атрофія їх волокон. У людей похилого віку маса м’язів зменшується іноді до 30% ваги тіла. Також знижуються їх сила і витривалість.

50. Значення переливань крові.Групи крові.

Група крові, група, до якої належить кров людини відповідно до антигенної активності. Червоні кров'яні тільця людини можуть переносити молекули, що діють як антигени, а в іншої людини еритроцити можуть ці молекули пропускати. Два основні антигени позначаються А и В. По їхній наявності визначаються 4 групи крові: · тільки з антигеном А - (А) · тільки з антигеном В - (В) · з обома антигенами - (АВ) · без антигенів - (0) Кожна з цих груп може мати або не мати резус фактор. Правильне визначення групи крові життєво важливо для людини при переливанні крові, тому що несумісність груп крові донора і хворого може привести до згортання крові з можливістю смерті хворого. Знання групи крові дуже важливо в ситуаціях, коли в результаті нещасного випадку або на протязі операції виникає необхідність у переливанні, оскільки кров другої групи може нашкодити ніж принести користь. Кров однієї групи можна спокійно переливати будь-кому, другі ні. В останньому випадку ваша кров сприймає чужу як ворога і знищує її еритроцити, ніби це шкідливі бактерії. Людину, якій переливають кров, називають реципієнтом. Людина, яка віддає кров – донор. При переливанні необхідно додержуватись схеми.

(І) (І)

(ІІ) (ІІ) (ІІІ) (ІІІ)

(ІV) (ІV)

Тепер відомо, що кожна група крові складається з окремих підгруп.Донором може бути кожна здорова людина у віці 18-60 років. Без шкоди для здоров’я за один раз донор може здати 250-400 мл крові (не частіше як один раз у три місяці).Здоров’я кожного донора ретельно перевіряє лікар станції переливання крові. Донорами не можуть бути люди, які часто вживають алкоголь, хворі на СНІД та деякі інші вірусні хвороби. Спосіб консервування крові: у стерильний поліетиленовий пакет об’ємом 250 мл, набирають донорські кров і щільно закривають. Якщо до щойно одержаної крові додати трохи нешкідливого лимоннокислого Na, то вона не згортається і при t 4-6˚ С може зберігатися протягом кількох місяців. Найкраще застосовувати кров взяту не більше 10-14 днів та аутокров. На етикетці посуду записують групу крові, резус-належність і дату заготівлі крові. Кров з пакету за допомогою спеціального приладу вливають у вену реципієнта по краплинах.Переливають не тільки цільну кров, але і її компоненти та кровозамінники.Не слід користуватися кров’ю одного і того ж донора при повторному переливанні, оскільки обов’язково до якої-небудь з систем відбудеться імунізація.При переливанні крові необхідно враховувати не тільки групу крові за системою АВО, але й резус-належність. У більшості (85%) людей на мембрані еритроцита є так званий білок резус-фактор, який вперше виявлений Ландштейнером та Вінером в 1940 році в крові мавп макак (Macacus rbesus). Люди. Які мають таку речовину, є резус позитивними (Rh+), а ті, що не мають - (Rh¯). При переливанні несумісної крові за Rh або ж при вагітності, коли мати є Rh(-), а дитина – Rh (+), виникає резус конфлікт. У крові матері утворюються антитіла, які руйнують власні еритроцити або еритроцити плоду. Перша вагітність може завершитись нормально, а кожна наступна може супроводжуватись мертво народженням, викиднем, розвитком в дитини гемолітичної хвороби.