76. Травлення в тонкій кишці.

Являється наступним за шлунком відділом травного тракту. По своєму функціональному значенню вона займає центральне місце в травній системі. Тут проходить остаточне розчеплення всіх поживних речовин під дією кишкового соку, соку підшлункової залози, і жовчі печінки і всмоктування продуктів переварювання в кровоносні і лімфатичні капіляри.Починається від пілоричного відділу шлунка на рівні першого поперекового хребця і закінчується в правій клубовій ямці, де вона перехо¬дить в сліпу кишку товстого кишківника.Розміщуються петлі тонкої кишки нижче шлунка, печінки, поперечновідної кишки, в мезогастрії (середня область живота) і гіпогастрії, досягаючи і дещо заходячи в порожнину малого тазу. Довжина 3-5-7 метрів.

77. Травлення в дванадцятипалій кишці.

Дванадцятипала кишка- це відділ тонкої кишки, являється найбільш короткою частиною тонкої кишки, довжина = 25 см. Починається ампулою (цибулиною) від воротаря шлунка і закінчується вигином, що з'єднує їх з порожнистою кишкою. Вона фіксована на задній черевній стінці, лежить з переду і справа від поперекової частини діафрагми, під квадратною долею печінки, підковоподібно охоплює головку підшлункової залози. В кишці розрізняють чотири частини: верхню, нисхідну, горизонтальну (нижню) і висхідну. Дванадцятипала знаходиться в позаочеревинному просторі. Очеревина прилягає до кишки спереду, покриваючи з усіх сторін тільки початковий відділ дванадцятипалої кишки - 11 ампулу.На внутрішній поверхні слизової оболонки стінки дванадцятипалої кишки містяться кругові складки, характерні для всієї тонкої кишки. На медіальній стінці нисхідної частини виражена повздовжня складка, на якій є великий сосочок, тут відкриваються протоки : загальна жовчна і протока підшлункової залози. На 2-3 см. вище від нього знаходиться малий сосок дванадцятипалої кишки. Кругові м'язеві волокна стінки кишки навколо отворів протоків формують сфінктери що регулюють поступання сока підшлункової залози, жовчі в кишку.В підшлунковій основі розміщується багаточисленні дуоденальні залози, що відкриваються в просвіт кишки.

80. Механізми всмоктування.

Всмо́ктування — транспорт поживного матеріалу порожнини травного апарату в кров і лімфу забезпечується тими відділами травної системи, які мають відповіді пристосування (складки, ворсинки, мікроворсинки) для збільшення всисної поверхні. Цим вимогам відповідає лиш тонкий кишечник, який і є основним органом всмоктування, і ротова порожнина.Всмоктування або транспорт поживних речовин через слизову в кров і лімфу відбувається після їх ферментативного гідролізу за участю різних механізмів. Це пасивний транспорт, що включає фільтрацію, дифузію й осмос, які відбуваються за концентраційним та електрохімічним градієнтом, а також активний транспорт, який забезпечує перехід речовин через мембрани проти концентраційного градієнту з витратами енергії.

83.Обмін білків.-84.Обмін жирів.

Обмін речовин, або метаболізм, в організмі визначається спадковими факторами і регулюється функцією ендокринної і нервової системи. Порушення метаболізму можуть виявлятись на всіх рівнях біологічної організації – від молекулярного і клітинного до рівня організму.Порушення жирового (ліпідного) обміну, зокрема обміну триглицеридів і вищих жирних кислот, може виникати внаслідок розладу всмоктування, виділення і транспорту жирів і надлишкового накопичення жирів у тканинах, що не належать до жирової (жирова інфільтрація і жирова дистрофія), порушення проміжного жирового обміну і розладу обміну жирів у жировій тканині (надлишкове або недостатнє їх відкладнення).Оскільки білки займають центральне місце у процесах життєдіяльності організму, порушення їх обміну є елементом патогенезу усіх патологічних процесів. Порушення білкового обміну можливо на всіх етапах, починаючи із всмоктування і закінчуючи виведенням з організму кінцевих продуктів.