31. Переяславсько-Московська угода 1654 та її оцінка в історичній літературі:

Б.Хмельницький розумів, що виграти війну з Польщею можливо тільки за підтримки сильних союзників. Тому він шукав союзу з Османською імперією та Московією. Турецький султан погоджувався на протекторат над Українською державою, і це турбувало Москву. Крім того, московського царя Олексія Михайловича приваблювала можливість використати козаків для відвоювання земель, що були втрачені під час російсько-польських воєн першої половини XVIII ст. Після тривалих та нелегких переговорів 11 жовтня 1653 р. відбувся у Москві Земський собор, який затвердив рішення прийняти військо Запорозьке з містами та землями під государеву руку й відрядив посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним. 31 грудня 1653 р. посольство прибуло до Переяслава. 8 січня 1654 р. в Переяславі відбулася закрита старшинська козацька рада, яка визнала протекторат Московії. У цей же день було зібрано велику козацьку раду, яка ухвалила рішення прийняти протекцію російського царя. Було узгоджено принципові засади майбутнього договору (антипольський військовий союз Росії та України, протекторат московського царя над Україною, збереження основних прав та вольностей Війська Запорізького) і здійснено акт усної присяги – присягу у Переяславі склало 284 особи. Протягом січня-лютого присягли понад 127 тисяч осіб. Відмовилися від принесення присяги – вище православне духовенство, запорожці, частина міщан та козаків. У березні 1654 р. у Москві козацька делегація передала на розгляд росіянам проект договору із 23 пунктів. Основний (компромісний) договір (з 11 статей) був підписаний у березні 1654 р. («Березневі статті»). На жаль, оригінал цього документа не зберігся. У непорушності залишалися територія Української держави, її територіально-адміністративний поділ, форми правління й устрою. Серед істориків й досі ведуться дискусії з приводу визначення суті Переяславсько-Московського договору – що це було: персональна унія (Сергієвич), васальна залежність України від Росії (Грушевський), військовий союз між Україною та Росією (В.Липинський) возз’єднання українського та російського народів (радянська історіографія) тощо. Підручник за ред. Смолія дає таке визначення: за своїми формально правовими ознаками договір нагадував акт про встановлення відносин номінальної протекції, але за змістом передбачав створення під верховенством корони Романових конфедеративного союзу двох держав, спрямованого проти зовнішнього ворога.

32. Боротьба українського народу за політичну єдність і національну державність після смерті б.Хмельницького.Гетьмани ю.Хмельницький та і.Вигівський:

Становище в Україні загострилися одразу ж після смерті Богдана Хмельницького. Ще за життя гетьмана козацька рада обрала наступником його сина Юрія Хмельницького. Але після смерті Богдана гетьманом став генеральний військовий писар Іван Виговський (1657–1659 рр.). Слід зазначити, що у своїй внутрішній політиці Виговський проводив лінію на економічне й політичне зміцнення козацької старшини і православної шляхти. За короткий час гетьманства він роздав велику кількість земель монастирям, українській шляхті і козацькій старшині. Ця внутрішня політика не мала підтримки серед рядового козацтва і особливо Запоріжжя. Для укріплення своєї влади І. Виговський у лютому 1658 р. скликав у Переяславі військову раду, яка підтвердила його вибір на гетьманство. Проте невдовзі полтавський полковник Мартин Пушкар і кошовий отаман Запорожжя Яків Барабаш підняли заколот проти Виговського. На боротьбу проти Виговського піднялись селяни, козаки. 16 вересня 1658 р. І. Виговський разом з частиною старшини уклав з

представниками Польщі Гадяцький договір. За цим договором Україна виходила із складу Російської держави і поверталася в межі Речі Посполитої. Три воєводства – Київське, Брацлавське і Чернігівське – мали

скласти так зване Велике князівство Руське, яке об'єднувалося з Литвою і Польщею на рівних правах.

На початку 1659 р. розгорнулась війна між українськими і московськими військами. Московське 100 тисячне військо в червні 1659 р. під Конотопом було вщент розгромлено. Але І. Виговський не зміг скористатися з перемоги над російськими військами. Проти нього виступили народні маси і більшість козацької старшини. У другій половині вересня 1659 р. гетьман скликав військову раду в містечку Германівці на Київщині і склав булаву. Гетьманом знову був проголошений Юрій Хмельницький (1659–1663 рр.). На козацькій раді в Переяславі (жовтень 1659 р.) в присутності царського воєводи князя Трубецького, було підтверджено приєднання України до Росії з посиленням влади царизму в Україні.

Варто підкреслити, що польські магнати й шляхтичі не хотіли примиритися з втратою України. Польський уряд у квітні 1660 р. почав наступ на Правобережну Україну. Проти польських військ виступили російська армія, але під Чудновом, на Житомирщині, вона зазнала поразки. Війська гетьмана Юрія були обложені біля Слободищ. Після трьох тижнів облоги він піддався впливу прибічників Польщі і уклав з представниками Польщі Слободищенський трактат, за яким Україна мала бути знову повернена під владу Польщі на умовах Гадяцької угоди (без пункту про «Руське князівство»). Але народні маси і основна частина козацької старшини не хотіла повернення України під владу Польщі і продовжувала проти неї боротьбу. Не здатний керувати подіями, оточений за пропольську політику ворожістю мас, Ю. Хмельницький у січні 1663 р. зрікся гетьманства і постригся в ченці.