3. Розкрити процедуру розроблення внутрішньоорганізаційних документів, які регулюють порядок використання робочого часу.

Робочий час — це тривалість обов’язкового перебування працівника на робочому місці для виконання посадових обов’язків. Роб час регламентується і держ, і роботодавцем.

Одним з основних напрямів регулювання соціально-трудових відносин на підприємстві є підвищення ефективності використання робочого часу такими регуляторами, як взаємні обов’язки сторін, система матеріального стимулювання, умови праці. Їх об’єднано в Правилах внутрішнього трудового розпорядку. або графіками змінності. Вихідними даними є Конституція, КЗпП, Загал декларація прав людини ООН, статут договір, труд договір.

Відповідно до КЗпП Правила затверджуються трудовими колективами (зборами, конференцією) за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил. Ухвалене на зборах рішення про затвердження Правил оформляється протоколом, який підписується головою та секретарем зборів і скріплюється печаткою підприємства. Доповнення та зміни до Правил вносять у такому ж порядку.

Типові правила є нормативним актом. Під час розроблення місцевих правил може бути включено положення, які доповнюють і конкретизують Типові правила. Правила внутрішнього трудового розпорядку визначають порядок прийняття та звільнення працівників, основні обов’язки працівників і роботодавців, заохочення за успіхи в роботі, відповідальність за порушення трудової дисципліни, час початку й закінчення щоденної роботи (зміни). Графіки змінності доводяться до відома працівників не пізніше ніж за 1 місяць до набирання ними чинності. В інших випадках, коли робота не проводиться змінами, передбачено затвердження графіків роботи. Вони складаються на певний робочий період, у межах якого має бути додержана встановлена тривалість робочого тижня.

Важливим завд у поліпшенні організації праці є встановлення найдоцільніших режимів праці та відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий та місячний режими праці та відпочинку.

На тих підприємствах і в організаціях, де за хар-ром вир-ва та умовами роботи запровадження 5денного роб тижня є недоцільним, установл 6денний роб тиждень з одним вихідним днем. За 6денного робочого тижня тривалість щоденної роботи не може перевищ 7год при тижневій нормі 40 год, 6 годин - при тижневій нормі 36 годин і 4 год – при тижневій нормі 24 год.

4. Охарактеризувати послідовність формування резерву на заміщення вакантних посад керівників. Дати характеристику основним напрямам роботи з резервом.

Під резервом керівників розуміється група працівників, яку відібрано для висування на керівні посади за результатами оцінки їхніх здібностей, рівня проф підготовки, ділових та ос якостей.

Етапи форм-ня резерву:

1.Визнач додаткової потреби у керівниках у розрізі стр-рних підрозділів

2.Обґрунтування вимог до кандидатів з кожної керівної посади

3.Поперед набір кандидатів до резерву

4.Вивч та оцінка претендентів, затвердження резерву керівників

5.Підготовка інд планів розвитку, робота з резервом

6.Контроль за підготовкою резерву до зайняття керівної посади

7.Визнач ступеню підготовленості - призначення та виробничача адаптація або відрахування з резерву

Основні напрями роботи з резервом:

—навчання в інститутах підвищення кваліфікації, підготовки на курсах, у школах резерву;

—стажування на керівних посадах і тимчасове виконання обов’язків керівників структурних підрозділів;

—надання права вирішення окремих питань на рівні того керівника, на заміну якого готується фахівець, зарахований у кадровий резерв;

—відрядження в інші організації для ознайомлення з методами й досвідом роботи;

—організація ділових зустрічей, круглих столів і тематичних дискусій.

У великих організаціях для підготовки резерву можуть створюватися спеціальні школи, наприклад, молодих фахівців, резерву керівників нижчого рівня управління, резерву керівників середнього рівня управління.