1. Розмежувати завдання лінійних керівників і служби персоналу в менеджменті персоналу. Навести посадові обов'язки і відповідальність лінійних керівників у галузі менеджменту персоналу.

Лінійні керівники уповноважені приймати рішення про:

-прийняття на роботу,

-переведення та звільнення підлеглих працівників,

-призначення на нову посаду,

-направлення на навчання та підвищення кваліфікації з відривом чи без відриву від основної роботи, -підвищення заробітної плати тощо.

Керівники вищих рівнів управління вирішують стратегічні питання: розробляють кадрову політику, стратегію і тактику її реалізації, методичні та нормативні документи, здійснюють контроль за їхнім виконанням і загальне керівництво роботою в галузі менедж-ту персоналу.

Якщо лінійні керівники виступають в ролі "замовників і споживачів", то служба персоналу виступає в ролі "організатора, координатора та експерта" роботи з персоналом на підприємстві. Вона:

-створює загальні умови (системи, процедури, програми, стандарти та положення) упр-ня персоналом,

-здійснює контроль за їхнім застосуванням, додержанням труд законодавства та реалізацією кадрової політики в цілому.

- займається плануванням ч-сті та проф-кваліфікаційної структури персоналу, проф підбором персоналу,

-веденням кадрового діловодства,

-здійснює нагляд за оплатою праці, медичним обслуговуванням працівників, станом трудової дисципліни, соц-псих кліматом у колективі, умовами праці, соціальним захистом працівників.

посадові обов'язки і відповідальність лінійних керівників:

добір і розстановка кадрів, чіткий поділ і кооперація праці;

організація адаптації і навчання новоприйнятих працівників;

створення умов для безперервного професійно-кваліфікаційного зростання працівників;

організація продуктивної роботи персоналу, створення сприятливих умов праці;

контроль за використанням робочого часу;

матеріальне і моральне стимулювання праці;

справедливе оцінювання результатів праці;

створення сприятливого соціально-психологічного клімату.

2. Навести порівняльну характеристику основних форм післядипломного навчання працівників. Описати чинники, які потрібно враховувати під час розроблення навчальних програм для керівників.

Післядипломна освіта є системою фахового вдосконалення громадян, що забезпечує поглиблення, розширення й оновлення професійних знань, умінь та навичок, одержання нової кваліфі­кації, нової спеціальності на основі здобутого раніше рівня освіт­ньої й професійної підготовки та набутого практичного досвіду роботи. Структура післядипломної освіти керівників і фахівців охоплює: підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів, післядипломну підготовку осіб з вищою освітою.

Підвищення кваліфікації керівників і фахівців здійснюється для вдосконалення знань, умінь і навичок за наявною спеціальні-стю, оволодіння новими функціональними обов’язками й особли-востями трудової діяльності в умовах ринкових відносин, освоєння основ менеджменту, маркетингу, удосконалення навичок управління сучасним виробництвом, раціональної й ефективної організації праці тощо. форми:

Спеціалізація

Навчання лікарів у інтернатурі або на циклах спеціалізації

Довгострокове підвищення кваліфікації

Короткострокове підвищення кваліфікації

Самостійне навчання

Стажування

Клінічна ординатура лікарів

Аспірантура, докторантура.

Перепідготовка осіб з вищою освітою — це одержання нової кваліфікації за відповідною спеціальністю під час засвоєння освітньо-професійної програми підготовки молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста чи магістра в межах одного чи різних освітніх напрямів і досвіду практичної роботи, що не обумовлює підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня фахівця.

Післядипломна підготовка фахівців — це одержання нової кваліфікації за відповідною спеціальністю під час засвоєння освітньо-професійної програми підготовки молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста в межах одного освітнього напряму та досвіду практичної роботи з підвищенням освітньо-кваліфікаційного рівня.

Чинники навч програм.

самостійне навчання працівників — провідна форма навчальної діяльності;

індивідуалізація навчального процесу;

широкі права щодо визначення змісту, форм, методів, режиму і атестації навчання;

Врахування необхідності стимулювати освоєння знань і принципів ефективного управління, забезп практичну спрямованість навчання – повязувати навч матеріал з практикою управл діяльності та власним досвідом. Впровадження інноваційних активних методів навчання – спрямив на використ системи методів, спрямив на см ост оволодіння знаннями в процесі активної пізнавальної діяльності. Тренінги, стажування.