11. Основні механізми психіки людини (відображення, проектування, опредметнення).

Психічне відображення. Психічне відображення містить у собі систему функцій, які регулюють діяльність людини.

• психічне відображення має активний характер, зумовлений пошуком та добиранням відповідно до умов середовища способів дій.

• психічне відображення має випереджальний характер, забезпечуючи функцію передбачення в діяльності та поведінці.

• кожний психічний акт є результатом дії об'єктивного через суб'єктивне відображення, через людську індивідуальність, що накладає відбиток своєрідності на її психічне життя.

• у процесі діяльності психічне відображення постійно поглиблюється, вдосконалюється і розвивається.

Проектування. Основна функція проектування - впорядкування і гармонізування смислів відображення відповідно до мети дій або діяльності людини.

Шлях проектування - це сукупність і послідовність розумових або психомоторних дій, внаслідок чого створюються образи, схеми або знакові системи - теорії будови матеріальних предметів або дій машин, споруд, їх вузлів, а також власних дій, що сприяють розв'язанню теоретичних або практичних завдань.

Опредметнення. Опредметнення - елемент свідомої і доцільної діяльності людини. Ця діяльність має три основні форми:

• матеріальну: виробництво, фізична робота і праця, в процесі якої людина перетворює і втілює себе в навколишньому світі;

• психічну - вироблення та інтерпретація змісту відображення, добір цінностей, розумові операції і переживання тощо, які є конструктивними елементами будь-якого виробництва;

• творіння себе самого - розвиток душевних і духовних потенцій, а також усунення різних форм відчуження.

Таким чином, опредметнення - процес перетворення і втілення людських душевних сил і здатностей із форми живої активності в образ застиглої предметності. Завдяки цьому процесові створена людиною річ стає людською річчю.

12. Психіка і свідомість.

Психіка — система явищ суб'єктивного внутрішнього світу людини та тварин.

У процесі еволюції живих істот психіка як відображення об'єктивної дійсності розвивалася залежно від умов життя того чи іншого виду живих істот, набувала дедалі складніших форм.

Свідомість — вища форма відображення дійсності, властива людям і пов'язана з їхньою психікою. Психологія пояснює виникнення людської свідомості суспільним буттям людей і трудовою діяльністю, що спричинили її розвиток.

Є три джерела поведінки спадково закріплена програма, власний досвід індивіда, передавання та опановування суспільного досвіду. Одним із вирішальних чинників задоволення цієї важливої соціальної потреби була мова (2 сиг. сист.).

Характерними структурними компонентами свідомості є:

1. Знання про навколишній світ, природу, суспільство.

2. Виокремлення людиною себе в предметному світі як суб'єкта пізнання, розрізнення суб'єкта - "Я" та об'єкта - "не Я", протиставлення себе як особистості об'єктивному світу.

3. Цілеспрямованість, планування власної діяльності та поведінки, передбачення її результатів.

4. Ставлення до об'єктивної дійсності, до інших людей, до самої себе.

Завдяки свідомості та самосвідомості людина стає суб'єктом виховання, тобто самостійно і свідомо формулює мету виховання й досягає її.

Рівень розвитку й вияву свідомості в людини залежить від нагромаджених знань і виробленого світогляду, її ідейних і моральних переконань, ставлення до інших людей і до самої себе.

Самосвідомість людини — усвідомлення за допомогою мови себе самої, свого ставлення до природи і до інших людей, своїх дій і вчинків, думок, переживань і психічних якостей. Розвиток самосвідомості людини виявляється у:

• Самоспостереженні;

• Критичному ставленні до самої себе;

• Оцінці своїх позитивних і негативних якостей;

• Самовладанні;

• Відповідальності за свої вчинки.

Рівні свідомості.

Крім вищого рівня психічного відображення — свідомості, існує і несвідоме.

Несвідоме — сукупність психічних явищ, що виникають під впливом чинників, яких людина не відчуває і про які нічого не знає.

На цьому рівні психічного відображення у людини порушується словесна регуляція поведінки, втрачається повнота орієнтації щодо часу і місця дії, вона не може усвідомити наслідки своїх дій і вчинків. До сфери несвідомого належать

• сновидіння,

• реакції — відповіді на субсенсорні подразники,

• автоматизовані рухи і дії,

• спонукання до діяльності, в яких немає усвідомлення мети.

До несвідомого відносять і деякі патологічні явища: марення, галюцинації.

Представники психоаналітичного напряму поряд із терміном «несвідоме» нерідко як синонім використовують термін «підсвідоме». Проте їх треба розрізняти. За своїм обсягом термін «несвідоме» значно ширший, бо охоплює всі психічні явища, що не усвідомлюються людиною (інстинкти, автоматизми, гіпноз, інтуїцію). Поняття «підсвідоме» слід вживати тільки для позначення тих психічних явищ, які в певний момент перебувають поза фокусом свідомості, проте тісно з нею пов'язані, впливають на її функціонування і за певних умов можуть бути усвідомлені. Отже, підсвідоме — це різні психічні явища, які відбуваються «під порогом» свідомості.

До несвідомого належить і надсвідоме.

Надсвідоме — рівень психічної активності особистості при виконанні творчих завдань, який не піддається індивідуальному усвідомлено — вольовому контролю.