1) Основні засоби – це матеріальні активи, якими підприємство володіє із метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довше року).

До основних засобів відносяться будинки, споруди, транспортні засоби, устаткування, виробничий і господарський інвентар, зелені насадження і т. ін.

Основні засоби оцінюються за вартістю: первісною, справедливою, залишковою, амортизуємою, ліквідаційною.

Первісна вартість — історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первісна вартість включає:

• суми, сплачені згідно з договором постачальнику (продавцю);

• суми, сплачені організаціям за здійснення робіт за договорами будівельного підряду та іншими договорами;

• суми, сплачені організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з придбанням (створенням) основних засобів;

• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, здійснені у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

• сплачені мито, податки та інші платежі, пов’язані з придбанням (створенням) основних засобів, що не відшкодовуються підприємству;

• винагороди, сплачені посередницькій організації, через яку було придбано об’єкт основних засобів;

• витрати з страхування ризиків, пов’язаних із доставкою основних засобів;

• витрати на установку, монтаж, настройку та налагодження основних засобів;

• інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням (створенням) основних засобів та приведенням їх у робочий стан. Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання. Первісна вартість основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається як справедлива вартість, погоджена засновниками. Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, є справедлива вартість переданого об’єкта із включенням різниці до витрат звіт­ного періоду. Первісна вартість об’єкта основних засобів, переданого в обмін (або частковий обмін) на неподібний об’єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об’єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їхніх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну. Справедлива вартість — сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно. Амортизація нараховується із застосуванням наступних методів: прямолінійного (сума амортизації визначається діленням первісної вартості об’єкта на очікуваний термін корисного використання); зменшення залишкової вартості (сума амортизації визначається множенням відсотка амортизації на залишкову вартість об’єкта); прискореного зменшення залишкової вартості (сума амортизації визначається множенням залишкової вартості об’єкта на початок звітного року та річної норми амортизації (яка обчислюється, виходячи зі строку корисного використання об’єкта), що подвоюється); кумулятивного (сума амортизації визначається множенням первісної вартості об’єкта (за мінусом ліквідаційної) на кумулятивний коефіцієнт, який розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання об’єкта, на суму років його корисного використання); виробничого (сума амортизації визначається множенням фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації).

2) Нерозподілений прибуток - це частина прибутку, отримана від ведення господарської діяльності й накопичена з моменту створення підприємства. Нерозподілений прибуток зменшується на суму дивідендів, оголошених у звітному періоді, на суму відрахувань в резервний капітал.

Непокритий збиток - це сума непокритого збитку поточного року і минулих років.

Дивіденди це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками відповідно до їх участі в статутному капіталі.

Облік нерозподілених прибутків (непокритих збитків) ведеться на рахунку 44.

За кредитом рахунку відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, за дебетом — збитки та використання прибутку.

На субрахунку 441 “Прибуток нерозподілений” відображаються наявність та рух нерозподіленого прибутку.

На субрахунку 442 “Непокриті збитки” відображаються непокриті збитки, їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.

На субрахунку 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді” відображаються розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування до резервного капіталу та інше використання прибутку в поточному періоді.

Основні бухгалтерські проводки із відображення руху нерозподілених прибутків (непокритих збитків)

 

Господарська операція	Дебет	Кредит
Нараховано дивіденди	443 (441)	671
Вираховано із суми дивідендів податок на дивіденди	671	641
Перераховано податок на дивіденди	641	311
Перераховано авансові внески з податку на прибуток за загальною ставкою оподаткування	641	311
Отримано готівку для виплати дивідендів	301	311
Виплачено дивіденди	671	301
Нараховано дивіденди для перерахування до бюджету	443	671
Перераховано дивіденди до бюджету	671	311
Перераховано авансові внески з податку на прибуток за загальною ставкою оподаткування	641	311
Нараховано дивіденди для перерахування до бюджету	443	642
Перераховано дивіденди до бюджету	642	311
Перераховано авансові внески з податку на прибуток за загальною ставкою оподаткування	641	311
Нараховано відсотки за облігаціями (дисконт)	443	522,523
Закрито рахунок “Прибуток, використаний у звітному році”	79	443
Включено до складу нерозподіленого прибутку частину прибутку звітного року, крім використаного	79	441
Закрито збитки звітного року	442	79
Сформовано резервний капітал	441	43
Закрито збитки за рахунок резервного капіталу	43	442
Закрито збитки за рахунок нерозподіленого прибутку	441	442
Покриття збитків іншим додатковим капіталом	425	442
Покриття збитків зменшенням статутного капіталу	40	442

 

3) Фінансовий облік — це сукупність правил і процедур для відображення, обробки і подання інформації відповідно до вимог законодавчих актів та стандартів. Фінансовий облік забезпечує облік активів і пасивів підприємства, оформлення, реєстрацію, безперервне і взаємопов'язане відображення господарських операцій на рахунках та облікових регістрах, складання фінансової звітності, збір і систематизацію інформації для зовнішніх і внутрішніх користувачів. Ведення фінансового обліку передбачає суворе дотримання законів, нормативних актів, положень, стандартів, інструкцій і принципів.

Ведення фінансового обліку – це обов'язок підприємства, що дає можливість одержання повної, достовірної та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Фінансовий облік і фінансова звітність, що складається на його основі, є найважливішим фактором для прийняття складних економічних рішень, які дають можливість встановлення надійних господарських зв’язків, запобігання ризику та попередження негативних наслідків у діяльності підприємства.

Основними документами, які регламентують порядок ведення фінансового обліку в Україні, є: 1) Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ; 2) Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджені Міністерством фінансів України; 3) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій та інструкція про його застосування, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291.

Фінансовий облік на підприємстві ведеться безперервно з дня його реєстрації до ліквідації у встановленому порядку. Питання організації фінансового обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію фінансового обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених первинних документів, регістрів і звітності протягом встановленого строку, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством. Підприємство самостійно обирає форму ведення та організації фінансового обліку, а саме: 1) введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером ; 2) користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи ; 3) ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерською або аудиторською фірмою; 4) самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

4) Облік доходів і результатів іншої звичайної діяльності.

Для обліку доходів, які виникають в процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною та фінансовою діяльністю підприємства, призначено рахунок 74 “Інші доходи”.

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які забезпечують її або які виникають внаслідок здійснення такої діяльності. Прикладом звичайної діяльності є виробництво і реалізація продукції (робіт, послуг), розрахунки з постачальниками і покупцями, працівниками, банківськими установами тощо. Як супровідні до звичайної діяльності належать такі операції, як переоцінка активів, списання знецінених запасів, курсові різниці, які виникають по валютних операціях, економічні санкції за порушення договірних зобов'язань або податкового законодавства тощо.

За кредитом рахунку 74 “Інші доходи” відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом — належна сума непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору та інших зборів (обов’язкових платежів)) та списання в порядку закриття на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Рахунок 74 “Інші доходи” має такі субрахунки:

740 “Дохід від зміни вартості фінансових інструментів”

741 “Дохід від реалізації фінансових інвестицій”;

742 “Дохід від відновлення корисності активів”;

744 “Дохід від неопераційної курсової різниці”;

745 “Дохід від безоплатно одержаних активів”;

746 “Інші доходи від звичайної діяльності”.

На субрахунку 741 “Дохід від реалізації фінансових інвестицій” узагальнюється інформація про доходи від реалізації фінансових інвестицій.

На субрахунку 742 “Дохід від відновлення корисності активів” узагальнюється інформація про визнані відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 28 “Зменшення корисності активів” доходи від відновлення корисності активів”.

На субрахунку 744 “Дохід від неопераційної курсової різниці” узагальнюється інформація про курсові різниці за активами та зобов’язаннями в іноземній валюті, які пов’язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю підприємства.

На субрахунку 745 “Дохід від безоплатно одержаних активів” узагальнюється інформація про доходи від безоплатно одержаних необоротних активів, фінансових інвестицій та цільового

фінансування капітальних інвестицій. Дохід від цільового фінансування капітальних інвестицій та безоплатно одержаних необоротних активів, що підлягають амортизації визначається у сумі, пропорційній сумі амортизації відповідних активів одночасно з її нарахуванням. Дохід від безоплатно одержаних земельних ділянок і фінансових інвестицій визнається при їх вибутті.

На субрахунку 746 “Інші доходи від звичайної діяльності” узагальнюється інформація про інші доходи від звичайної діяльності, які не відображені на інших субрахунках рахунку 74 “Інші доходи”, зокрема від списання кредиторської заборгованості, що не виникла в ході операційного циклу, після закінчення строку позовної давності, від вартості негативного гудвілу, яка визнається доходом, сума дооцінки необоротних активів.

Кореспонденції бухгалтерських рахунків по обліку інших доходів

 

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1.	Відображено дохід від реалізації фінансових інвестицій	31 “Рахунки в банках” 37 “Розрахунки з різними дебіторами”	741 “Дохід від реалізації фінансових інвестицій”
2.	Відображено дохід від неопераційної курсової різниці за активами та зобов’язаннями в іноземній валюті, які пов’язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю підприємства	30 “Каса” 31 “Рахунки в банках”	744 “Дохід від неопераційної курсової різниці”
3.	Відображено дохід від безоплатно одержаних необоротних активів	10 “Основні засоби” 11 “Інші необоротні матеріальні активи” 12 “Нематеріальні активи” 14 “Довгострокові фінансові інвестиції” 15 “Капітальні інвестиції” 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” 68 “Розрахунки за іншими операціями”	745 “Дохід від безоплатно одержаних активів”
4.	Відображено списання кредиторської заборгованості, яка не виникла в ході операційного циклу	50 “Довгострокові позики” 60 “Короткострокові позики” 68 “Розрахунки за іншими операціями”	746 “Інші доходи від звичайної діяльності”
5.	Відображено збільшення балансової вартості фінансової інвестиції, оціненої на дату балансу за справедливою вартістю	14 “Довгострокові фінансові інвестиції” 35 “Поточні фінансові інвестиції”	746 “Інші доходи від звичайної діяльності”
6.	Відображено суму податків і платежів, які були отриманні у складі інших доходів	74 “Інші доходи”	64 “Розрахунки за податками й платежами”
7.	Списано інші доходи на результати іншої звичайної діяльності	74 “Інші доходи”	793 “Результати іншої звичайної діяльності”

Для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій призначено рахунок 79 “Фінансові результати”.

За кредитом рахунку 79 “Фінансові результати” відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом — суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Сальдо рахунку при його закритті списується на рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”.

Рахунок 79 “Фінансові результати” має такі субрахунки:

791 “Результат операційної діяльності”;

792 “Результат фінансових операцій”;

793 “Результат іншої звичайної діяльності”;

На субрахунку 791 “Результат від операційної діяльності” визначається прибуток (збиток) від операційної діяльності підприємства. За кредитом субрахунку відображається в порядку закриття рахунків сума доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності (рахунки 70 “Доходи від реалізації”, 71 “Іншій операційний дохід”), за дебетом — сума в порядку закриття рахунків обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (90 “Собівартість реалізації”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”).

На субрахунку 792 “Результат фінансових операцій” визначається прибуток (збиток) від фінансових операцій підприємства. За кредитом субрахунку відображається списання суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів, за дебетом — списання фінансових витрат з рахунків 95 “Фінансові витрати” та 96 “Втрати від участі в капіталі”.

Підприємства, які для узагальнення інформації про витрати застосовують тільки рахунки класу 8 “Витрати за елементами”, субрахунки рахунку 79 дебетують у кореспонденції з кредитом рахунків 23 “Виробництво”, 26 “Готова продукція”, 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва” із кредитом рахунків класу 8 “Витрати за елементами” у порядку закриття цих рахунків.

5. Економічна сутність доходів, витрат і фінансових результатів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначаються ПБО 16 “Витрати”.

Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Крім того витрати визнаються за умови, що вони можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу, для отримання якого вони були здійснені. Витрати, які неможливо пов’язать з доходами певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами (наприклад, амортизація).

Витрати в фінансовому обліку групуються (узагальнюються) по окремих ознаках:

1) по статтях калькуляції – перелік статей витрат, їх склад і методи розподілення між видами продукції (робіт, послуг) визначається самим підприємством. При цьому групування витрат по статтях повинне забезпечити розмежування витрат, які пов'язані з виробництвом окремих видів продукції й можуть прямо й безпосередньо включатися в їхню собівартість;

2) по способу віднесення на собівартість окремих видів продукції: прямі (відносяться до одного (конкретного) виду продукції), непрямі (відносяться до кількох (багатьох) видів продукції, і їх потрібно розподіляти між об’єктами обліку пропорційно вибраній базі);

3) по єдності складу: одноелементні (складаються з одного елемента витрат), комплексні (складаються з декількох економічних елементів);

4) стосовно технологічного процесу: основні (пов'язані з технологічним процесом виробництва продукції), накладні (пов'язані з організацією, обслуговуванням і управлінням виробництвом);

5) по участі у виробничому процесі: виробничі (пов'язані з виготовленням продукції), невиробничі (пов'язані з реалізацією продукції);

6) по доцільності: продуктивні (передбачені технологією й організацією виробництва), непродуктивні (необов'язкові, виникаючі в результаті певних недоліків організації виробництва, порушення технології тощо);

7) стосовно обсягу виробництва: змінні (витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва), постійні (витрати, які не залежать від зміни обсягу виробництва);

8) по періодичності виникнення: поточні (пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду), одноразові (виникають не періодично, у міру необхідності їх у виробництві);

9) за місцем виникнення: витрати групуються по підрозділах підприємства (центрах витрат);

10) по економічних елементах: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація, інші витрати.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 15 «Дохід».

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

1) сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

2) сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

3) сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

4) сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

5) сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

6) надходження, що належать іншим особам;

7) надходження від первинного розміщення цінних паперів;

8) сума балансової вартості валюти.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

1) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

2) інші операційні доходи (доход від операційної оренди активів; доход від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; доход від реалізації оборотних активів);

3) фінансові доходи (доход, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі; дивіденди, відсотки тощо);

4) інші доходи (доход від реалізації фінансових інвестицій; доход від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства);

5) надзвичайні доходи (доходи від надзвичайних подій: стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо).

Фінансовий результат визначається за кожним видом діяльності шляхом зіставлення доходів і витрат звітного періоду.

Для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати від звичайної діяльності і надзвичайних подій призначено рахунок 79 “Фінансові результати”.

За дебетом рахунка 79 відображаються суми, списані в порядку закриття рахунків обліку витрат, включаючи належну суму нарахованого податку на прибуток, а по кредиту цього рахунка відображаються суми, списані в порядку закриття рахунків обліку доходів.

По закінченні звітного періоду сальдо рахунка 79 “Фінансові результати” при його закритті списується на рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”.

Рахунок 79 “Фінансові результати” має такі субрахунки:

791″Результат операційної діяльності”

792″Результат фінансових операцій”

793″Результат іншої звичайної діяльності”

6) Облікова політика підприємства Облікова політика підприємства включає сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Формування облікової політики відбувається на трьох рівнях:

1) міждержавному - розробка правил і принципів функціонування бухгалтерського обліку в межах об'єднання держав;

2) державному - встановлення загальних правил, стандартів ведення бухгалтерського обліку;

3) підприємства - сукупність способів і прийомів ведення бухгалтерського обліку, що прийняті на підприємстві та відповідають особливостям його діяльності.

Облікова політика є інструментом бухгалтерського обліку, який готується підприємством самостійно, виходячи із діючих нормативних документів. Облікову політику на підприємстві формує головний бухгалтер за дорученням і контролем керівника підприємства або спеціально створена комісія. До цієї роботи можуть бути залучені інші працівники обліку, спеціалісти, спеціалізовані фірми (аудиторська, бухгалтерська, консультаційна, юридична).

При формуванні облікової політики необхідно дотримуватись таких принципів:

1) законність - обрані методичні прийоми, способи та процедури ведення бухгалтерського обліку не повинні суперечити чинному законодавству та нормативним документам;

2) адекватність - облікова політика підприємства має відповідати особливостям умов його діяльності;

3) єдність - облікова політика має бути єдиною для суб'єкта господарювання незалежно від кількості його підрозділів, філій або дочірніх підприємств.

Облікова політика відображається в наказі по підприємству або положенні. До наказу про облікову політику додають додатки: робочий план рахунків, графік документообігу, посадові інструкції, склад апарату бухгалтерії, склад апарату внутрішнього контролю, форми документів, не передбачені в установленому порядку, та ін.

7. Методика складання Звіту про власний капітал.

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань

Звіт про власний капітал – звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду

У звіті про власний капітал розкривається інформація про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. У графах звіту про власний капітал, призначених для наведення складових власного капіталу, зазначаються показники, наведені у розділі I «Власний капітал» балансу. Для забезпечення порівняльного аналізу інформації звіту про власний капітал підприємства повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.

У статтях «Залишок на початок року» та «Залишок на кінець року» показують суми власного капіталу, наведені в балансі підприємства, відповідно, на початок і кінець звітного періоду.

У статтях «Зміна облікової політики», «Виправлення помилок» та «Інші зміни» відображаються суми коригувань, передбачених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

У статті «Скоригований залишок» показується залишок власного капіталу на початок звітного року після внесення відповідних коригувань.

У статтях розділу «Переоцінка активів» наводяться дані, які відображають збільшення або зменшення власного капіталу в результаті переоцінки основних засобів та інших активів у порядку, передбаченому відповідними положеннями (стандартами).

У статті «Чистий прибуток (збиток) за звітний період» показується сума чистого прибутку (збитку) зі звіту про фінансові результати.

У статтях розділу «Розподіл прибутку» наводяться дані, які відображають розподіл прибутку між учасниками (власниками) підприємства або спрямування прибутку до статутного капіталу, резервного капіталу тощо.

У статтях розділу «Внески учасників» наводяться дані про збільшення статутного капіталу підприємства та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства.

У статтях розділу «Вилучення капіталу» наводяться дані про зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або з інших причин.

У статтях розділу «Інші зміни в капіталі» наводяться дані про всі інші зміни у власному капіталі підприємства, що не були включені до вищезазначених статей, зокрема, списання невідшкодованих збитків, безкоштовно отримані активи та інші зміни.

У статті «Разом змін у капіталі» наводиться підсумок змін у складі власного капіталу за звітний період, що визначається як сума скоригованого залишку власного капіталу на початок року та всіх змін протягом звітного року внаслідок переоцінки активів, використання чистого прибутку, вилучення капіталу та інших змін.

Дані в графах 3—11 наводяться зі знаком «+» або «–», що означає збільшення або зменшення залишку відповідного елемента власного капіталу.

Алгебраїчна сума, що відображає початковий залишок (сальдо) з урахуванням змін за кожним видом власного капіталу повинна дорівнювати залишку на кінець періоду (сальдо), що відображено в Балансі.

Для складання звіту використовують такі джерела інформації:

Баланс;

Звіт про фінансові результати;

установчі документи;

аналітичні дані за окремими рахунками бухгалтерського обліку.