1. Економічний механізм та його роль у системі апк

Планування та прогнозування виробництва, фінансування та кредитування, оподаткування та стимулювання, форми і методи організації праці та виробництва, економічні відносини, ціноутворення, принципи розподілу доходів, організація менеджментської та маркетингової діяль­ності можуть бути результативнішими лише тоді, коли конкретні форми їх реалізації адаптуються як до зовнішнього, так і до внутрішнього середо­вища АПК.

Лише в такий спосіб стає можливим ці взаємопов'язані економічні важелі та фактори спрямувати на створення необхідних соціально-еконо­мічних передумов розвитку агропромислового виробництва.

Нормальне функціонування АПК передбачає і вимагає формування відповідної ієрархії взаємовідносин партнерів. Так, переробні підпри­ємства можуть стати своєрідними координаторами, що зв'язують продо­вольчий ринок з виробництвом продовольства. Мова йде не про диктат щодо виробників сировини, а про налагодження рівноправного партнер­ства всіх учасників продовольчого ланцюга. Такого ж мірою це стосується взаємовідносин сільського господарства з галузями промисловості, що забезпечують його потреби в матеріально-технічних ресурсах і виробни­чих послугах.

Відсутність системи рівноправних взаємовідносин призводить до того, що аграрні, переробні та торговельні підприємства, як і галузі промисло­вості І сфери АПК, діють у різних системах. кожного з них свої еконо­мічні інтереси, плани, нормативи, джерела фінансування, отже, і умови відтворювального процесу. Відомчо-галузевий інтерес, відтак, домінкє, а реальна господарсько-правова самостійність залишається поза увагою. І як результат, будь-які спроби поглиблення процесу агропромислової інтег­рації не забезпечують спільного ефекту.

Щоб цьому запобігти і створити нормальні умови виробничо-фінан­сової діяльності для всіх партнерів АПК, необхідно сформувати відповід­ний господарський та економічний механізм.

Господарський механізм виражає економічні, юридичні, політичні, морально-етичні та інші відносини управління. Його складовим елементом є економічний механізм, під чим слід розуміти сукупність методів і форм управління виробництвом на основі використання економічних законів і категорій. складі економічного механізму особливе місце посідає проти-витратний механізм, який становить спосіб функціонування сукупності економічних важелів і стимулів, спрямованих на зниження питомих вироб­ничих витрат за умов планомірного зростання виробництва продукції на одиницю ресурсного потенціалу.

Огже, кожен із зазначених тут механізмів викопує свою певну функці­ональну роль, а в сукупності та єдності дій вони забезпечують нормальне функціонування агропромислового виробництва взагалі.

Особливістю формування і становлення економічного механізму АПК слід вважати те, що своєю суттю і кінцево-цільовим призначенням він має спрямовуватися не на забезпечення вузького галузевого інтересу, а на створення всіх організаційно-економічних та соціальних умов досяг­нення інтегрованого, спільного інтересу.

Економічний механізм АПК слід розуміти як механізм розвитку міжгалузевих зв 'язків, тобто сукупність взаємоповязаних організаційно-економічних методів планового впливу на погодження госпрозрахункових інтересів підприємств, які забезпечують взаємні дії та організаційну спрямованість в просуванні продукту від виробника до споживача, синхронність, пропоргрйність, ритмічність та оптимальний режим роботи всіх ланок єдиного технологічного ланцюга інтегрованого виробництва. Таке трактування суті економічного механізму АПК найбільш повно і влучно відображає глибинні інтереси агропромислової інтеграції, галузей та підприємств, які вона об'єднує. Під час становлення ринкових відносин АПК може успішно функціонувати лише в тому випадку, коли між галузями та підприємствами чітко витримуватимуться госпрозрахункові (комерційні) інтереси, в основі яких і має лежати еквівалентність обміну та паритетність стосунків.