1. Агропродовольчий комплекс як об’єкт суспільно-географічної науки та його структура

2. Територіальна організація і структура харчової промисловості та особливості їх розвитку

4. Висновки.

Рекомендована література (згідно робочої навчальної програми) – [1,3,14,17,18,23, 28,29,37,40]

1. Агропродовольчий комплекс як об’єкт суспільно-географічної науки та його структура

Агропродовольчий комплекс України відігравав і надалі буде відігравати ключову роль у майбутньому розвитку держави. Він є значною частиною економічної діяльності, бо не може бути здорової економіки без інтенсивно функціонуючих сільського господарства і харчової промисловості. Виробництво продуктів харчування і продукція сільського господарства сягають близько 35% матеріального виробництва України. Тут сконцентровано понад третину від чисельності зайнятого населення. На продукцію АПрК припадає також значна частка зовнішньої торгівлі. Функціонування комплексу тісно пов’язане з іншими видами господарської діяльності, а підвищення ефективності (або ж продуктивності виробництва загалом), яке перевищує ці показники в інших галузях господарства, надасть можливість збалансувати постачання продуктів харчування за постійними цінами, або такими, що знижуються, і звільнити робочу силу для розвитку інших ланок господарського комплексу, зокрема інфраструктурної.

Розвиток агропродовольчого комплексу в Україні в минулому відбиває тенденції, притаманні постсоціалістичним країнам – майже 2,5% щорічного приросту в першій половині 1980-х років, і значний спад – на початку 1990-х років. Спад виробництва – відображення загального розпаду штучно утримуваної економічної системи. Високий рівень інфляції, погіршення умов торгівлі для всіх ланок господарського комплексу, зниження наявності життєво важливих первинних ресурсів, зменшення розмірів заробітної плати та звуження внутрішніх потреб викликали спад виробництва.

Ще з часів соціалістичної епохи Україна успадкувала великі неефективні колективні державні підприємства та господарства зі значними витратами на виробництво, високий нераціональний рівень споживання продуктів харчування, порівняно з іншими країнами ринкової економіки, дотовані ціни на них.

Агропродовольчий комплекс як складова частина аграрно-промислових територіальних комплексів – це міжгалузева територіально-виробнича система, в якій діє специфічна форма територіально-виробничого міжгалузевого і внутрігалузевого комбінування підприємств (господарств) різних галузей, що пов’язані технологічними, часто організаційними, відносинами. Головні тут є виробничо-технологічні відносини, що полягають в обміні між сільським господарством і промисловістю сировиною та засобами виробництва. Це, по суті, форма міжгалузевого потокового виробництва на основі відповідних аграрно-промислових циклів.

Саме через це агропродовольчий комплекс (АПрК) – визначається як сукупність взаємопов’язаних підприємств з виробництва продовольчої сировини, її заготівлі, промислової переробки, зберігання та реалізації через ринок.

Із позицій системного аналізу агропродовольчий комплекс необхідно розглядати у декількох аспектах. По-перше – як організаційну структуру із взаємопов’язаними ланками: товаровиробниками, споживачами (покупцями) та інфраструктурою. По-друге – як економічну систему відносин, між складовими якої у певній мірі відчувається регулювання держави. Регулятивно-управлінська роль останньої ставить за мету економічними та організаційними процесами домогтися забезпечення населення продуктами вітчизняного виробництва та гарантування продовольчої безпеки.

Основою формування комплексу є агропромислова інтеграція і комплексоутворення при використанні продовольчих сировинних ресурсів сільського господарства лісових угідь, водойм, підземних мінеральних вод та інших. Перша представляє процес посилення зв’язків між виробництвом сільськогосподарської сировини, її зберіганням, транспортуванням, переробкою і споживанням кінцевої продукції, а саме агропромислове комплексоутворення (інтеграція АПрК) являє собою єдність галузей і сфер діяльності, що на основі міжгалузевих зв’язків виробляють, транспортують і реалізують готову сільськогосподарську продукцію.

Організаційно агропродовольчий комплекс складається з трьох основних видів структур: компонентної (галузевої), функціональної та територіальної.

Аналіз агропродовольчого комплексу як складної соціально-економічної системи базується на розгляді цих видів структур, що найповніше характеризують якісні сторони, характер розміщення, поєднання і взаємодії елементів комплексу як системи. Цим визначається «триєдиність» структури комплексу як системи.

Дослідження агропродовольчого комплексу розпочинається з вивчення галузевої (компонентної) структури, що характеризує систему, перш за все, з кількісного боку. Функціональна структура, будучи більш повним проявом внутрішнього змісту системи, розкриває переважно її якісні сторони. Територіальна структура розкриває функціонуючі територіальні підсистеми, що сформувалися внаслідок територіального поділу й інтеграції праці, цебто просторові форми існування системи.

На моделі структури агропродовольчого комплексу обґрунтовані види структури, при цьому функціональну структуру належить розглядати в трьох аспектах, бо функції системи проявляються як у певних галузях (виробництвах), так і в територіальних осередках і точках, а також у дії регулятора системи (управління та ін.). Регулятор системи – це та ланка,

де обгрунтовуються стратегія і тактика розвитку комплексу.

Механізм її дії є, по суті, суб’єктивним (інтерсуб’єктивним) втручанням (планування, управління, прийняття рішень) в об’єктивно існуючий процес (функціонування системи).

Отже, в даному разі в матеріальному виробництві комплексу виділяються виробництва і галузі, яким властиві специфічні комплексоутворюючі функції та взаємозв’язки між окремими виробництвами, підприємствами, господарствами, а також певна роль у територіальній спеціалізації та зв’язках з іншими комплексами.

Галузева (компонентна) структура відображає внутрішньогалузевий та міжгалузевий поділ праці і зумовлює появу нових виробництв, ланок, видів діяльності і галузей, сфер та їх інтеграцій, об’єднаних функціональним призначенням. Основними системо утворюючими ланками все ж таки виступають аграрне виробництво та харчова промисловість. У найзагальнішому вигляді модель агропродовольчого комплексу має такий вигляд (рис. 1.1.2.).

Сільське господарство, є базовою ланкою агропродовольчого комплексу. Сюди зазвичай не входять підприємства і господарства з первинної обробки і переробки сільськогосподарської продукції, підсобні підприємства та промисли.

До системоутворюючих елементів належить також виробництво засобів виробництва, яке являє собою сукупність виробництв, що забезпечують сільське господарство, харчову та інші галузі переробної промисловості засобами виробництва.

Наступна ланка – переробна промисловість, цебто сукупність галузей і виробництв, що забезпечують переробку сільськогосподарської сировини продовольчого призначення.

Окремо потрібно мати на увазі ринково-виробничу інфраструктуру, цебто галузі і виробництва, що забезпечують виробниче обслуговування сільського господарства та переробної промисловості.

Сюди входять процес заготівлі, зберігання продукції, транспортування, реалізація продукції, фінансово-кредитні установи та організації, що обслуговують і виконують допоміжні ролі. Під час аналізу структури комплексу необхідно враховувати і соціально-інфраструктурну складову разом із закладами і підприємствами, що забезпечують матеріальні та соціально-побутові умови працівників агропромислової сфери.

Нарешті зупинимось на організаційно-управлінській структурі комплексу як сукупності організаційних форм та органів управління, що ієрархічно взаємопов’язані і забезпечують цілеспрямований та узгоджений розвиток усіх ланок комплексу. Елементи організаційної структури створюються державними і господарськими органами як форма управління агровиробництвом. На сьогодні окремі з елементів функціонально-територіальної структури не мають органів управління, зокрема приватні аграрні селянські та приватні аграрні підсобні господарства населення. Саме тут важливо проаналізувати особливості раціонального розміщення та використання трудових ресурсів, забезпечення населення найнеобхіднішими продуктами харчування. Слабо ще враховується екологічна структура як елемент функціональної структури, цебто сукупність екологічних відносин при даному рівні територіальної організації агропромислового процесу.

Виходячи із позицій системного аналізу агропродовольчий комплекс можна розглядати також як економічно-регульовану систему, яка складається із трьох складових: процесів виробництва продовольчої продукції, агропродовольчого ринку та економічного механізму. Вхідним блоком агропродовольчого комплексу як системи виступають грошові витрати попиту населення на основні групи продовольчих товарів. Вихідний блок формує сукупна пропозиція виробників сільськогосподарської та товарної продукції харчової промисловості. Відповідно попит населення та пропозиція виробників будуть формувати ринок продуктів харчування.