4. Методи обгрунтування регіональних систем ведення сільського господарства

В розробці регіональних (зональних) систем ведення господарства особливу увагу необхідно звернути на методологію проектування переробки, зберігання сільськогосподарської проекції, організацію підсобних виробництв і промислів, тобто система господарства у вигляді проекту повинна містити чіткі пропорції між наявними земельними і трудовими ресурсами, основними і оборотними фондами.

Регіональна (оптимальна) система ведення сільського господарства є науковою базою для формування систем ведення конкретного господарства.

Зараз склалося безліч методів і методик освоєння раціональних систем господарювання. Ці методики умовно розділені на інтуїтивні (експертні) і формалізовані. Залежно від рівня підготовки плановика і наявних техніч­них та програмних засобів можуть бути використані методики різного ступеню складності. Практичний досвід їх вживання дозволяє використо­вувати ці методики в різному поєднанні.

Широке поширення набувають картографічні і графічні методи і моделі. За допомогою картографічних методів можна проводити моделю­вання територіально-виробничих сільськогосподарських комплексів адміністративних районів, територіально-виробничих і організаційних зв'язків сільського господарства з переробною промисловістю, заготівель­ними і обслуговуючими підприємствами.

Графічне моделювання припускає використовування методу графіків і методу умовних знаків. За допомогою цих методів можуть розроблятися моделі сівозмін, оборотів стада і т. д.

Під час розробки систем господарювання методи прогнозування не виключають, а доповнюють один одного, тобто не можна протиставляти, абсолютизувати окремі методи. Надійність результатів прогнозування збільшується під час використовування широкого спектру експертних і формалізованих методів.

Основні розділи впровадження в практику типових методик з розробки систем ведення сільського господарства в районі, області, країні

• загальні положення

• аналіз сучасного стану сільського господарства

• задачі і концепції розвитку сільського господарства па перспективу

• розвиток спеціалізації і концентрації сільськогосподарського виробництва

• вдосконалення управління і економічного механізму АПК соціальний розвиток села система рослинництва система кормовиробництва система тваринництва

• комплексна механізація, електрифікація і автоматизація сільськогосподарського виробництва

• охорона навколишнього середовища

• ресурсне забезпечення і виробниче обслуговування сільського господарства

• оцінка економічної ефективності системи ведення сільського господарства

• управління розробкою і реалізацією системи ведення сільського господарства

До таких методик звичайно додається зразковий інструментарій у вигляді табличного матеріалу.

Під час оцінювання ефективності системи ведення сільського госпо­дарства використовують сукупність показників, які можуть охарактеризу­вати функціональну, виробничо-економічну, виробничо-технологічну, соціально-економічну і екологічну ефективність.

функціональна ефективність оцінюється як відношення фактичних економічних показників до нормативних.

Виробничо-економічна ефективність відображає використо­вування основних чинників процесу виробництва (земельних і трудових ресурсів, основних і оборотних засобів).

Виробничо-технологічна ефективність визначається відношенням показників обсягів виробництва продукції (чи роботи) в одиницю часу або з розрахунку на одиницю земельної площі або голову худоби і т. д. Ця ефек­тивність характеризує врожайність сільськогосподарських культур і про­дуктивність тварин.

Соціально-економічна ефективність характеризується зміною соціально-демографічного складу кадрів, їх більш високим загальноосвіт­нім і професіонально-кваліфікаційним рівнем, поліпшенням житлових умов, вдосконаленням санітарно-гігієнічних умов праці, розвитком куль­турно-побутового обслуговування, фізичної культури і спорту, зростанням добробуту всіх працівників.

Екологічна ефективність визначається за ступенем впливу сільськогосподарського виробництва, а також виробництва до інших сферах АПК на збереження і раціональне використання навколишнього середовища. Під час обґрунтовування вірогідного збитку враховуються трудові і матеріальні витрати, пов'язані з компенсацією або запобіганням наслідків шкідливої дії на оточуюче середовище.

Важливим показником оцінки перспективних систем господарювання є стійкість розвитку виробництва. Вплив на нього несприятливих погодних умов слід оцінювати в динаміці за 10 - 15 минулих років.

Під час розробки проектів систем ведення сільського господарства на локальних і регіональних рівнях доцільно користуватися послугами науково-дослідних установ і пунктів інформаційно-консультаційної служби. Ця служба формує детальний план організації розробки системи господарювання, який спрощеним може бути представлений у вигляді наступної логічної схеми: загальна постановка мети - задачі і цілі проекту -діяльність виконавців і результати - тривалість розробки розділів, організації і особи, відповідальні за розробку розділів - інформаційне і методичне забезпечення - надійність розробок за проектом.

НЕ 2.4. (Лекція, 2 год) ТЕРИТОРІАЛЬНА СТРУКТУРА АГРОПРОМИСЛОВИХ КОМПЛЕКСІВ

В результаті засвоєння лекції студент повинен знати і розуміти:

– Суть територіальної структури агропромислових комплексів

- Територіальну структуру харчової промисловості

План-структура лекції

1. Організація аудиторії.

2. Актуалізація опорних знань. Мотивація навчальної діяльності.

3. Викладення основного матеріалу.