Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
земельні ресурси лекції.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
97.93 Кб
Скачать

3. Планування систем ведення рослинництва і тваринництва

Особливої уваги заслуговує планування системи ведення рослинництва і тваринництва. На рис. 13.2 наведена схема планування системи рослинництва за галузевим принципом з використанням індикативного підходу, тобто планування системи ведення кожної галузі диференціюється на планування техніки (матеріально-технічного забезпечення), технології (системи землеробства) і організації виробництва.

Найважливішим показником системи ведення рослинництва є

врожайність сільськогосподарських культур, рівень якої прогнозується і планується:

  • з використанням методу експертних оцінок, формалізованих методів;

  • на основі складання ґрунтових картограм і балансу поживних речовин з урахуванням розрахунку їх потреби для отримання мінімальної врожайності;

  • на основі результатів фактичних даних і з використанням інших .методів.

Плановані рівні перспективної врожайності зіставляють з фактичними даними передових господарств і державних сортовипробних ділянок. Особливу увагу в зональних системах приділяють сівозмінам і раціональ­ній структурі посівних площ. Системи сівозмін, що рекомендуються, повинні бути багатобічно оцінені. Разом з економічною оцінкою необхідно врахувати ландшафтні умови регіону Слід застосовувати науковий підхід до обґрунтовування для зони співвідношення ріллі, природних кормових угідь, розораності земель, ступеня їх заліснення і обводнення.

Під час обґрунтовування раціональної структури посівних площ разом з економічними показниками необхідно враховувати забезпечення розши­реного відтворення родючості ґрунтів, збереження чистоти навколишнього середовища.

Під час обґрунтовування систем ведення рослинництва у водоохорон­них зонах вводяться обмеження за використовування земель. В цих зонах виключається інтенсивна діяльність, пов'язана з розорюванням земель, прокладанням доріг, будівництвом, рілля і кормові угіддя використо­вуються в економному режимі.

В зонах забруднення навколо крупних тваринницьких комплексів заборонено вирощувати культури, які споживаються людьми і тваринами спеціальної термообробки. Довкола таких комплексів доцільно створю­вати ізолюючі лісонасадження.

В зонах забруднення вздовж крупних автомагістралей заборонено посадку овочевих, плодових культур; тут слід віддати перевагу обробітку технічних культур, що йдуть на промислову переробку, а також можливий посів багаторічних трав на насіння. За невеликої концентрації забруднюючих речовин допускається посів різних культур на силос, сінаж і інших фуражних культур.

Для кожної природно-економічної зони доцільно розробляти: зразкову систему сівозмін, структуру посівних площ, системи обробітку ґрунту, меліорації земель, передбачати ґрунтозахисні заходи, заходи боротьби із бур'янами, захист рослин від шкідників і хвороб, систему насінництва, лізингове агротехнічне обслуговування, технологію вироб­ництва всієї продукції рослинництва.

Між системами рослинництва і тваринництва найважливішою зв 'язую-чою лапкою є система кормовиробництва, яка охоплює польове кормовиробництво, виробництво кормів на природних кормових угіддях і технологію заготівки, приготування і зберігання кормів.

Система тваринництва охоплює проектування всієї виробничої програми розвитку тваринницьких галузей. Основні складові системи тва­ринництва представлені на рис.13.3.

Під час обґрунтовування системи тваринництва найважливішим є про­дуктивність сільськогосподарських тварин і показники відтворення стада з урахуванням генетичного потенціалу.

Під час прогнозування продуктивності тварин можна використо­вувати викладені вище інтуїтивні і формалізовані методи. Як орієнтовні показники можуть бути прийняті показники племінних заводів (порід), передових однотипних господарств і зональних дослідних станцій. Істот­ний вплив на продуктивність має вибір порід тварин, рівень годівлі, якість приміщень, рівень механізації робочих процесів, витрати електроенергії, води, палива та ін.

Необхідно прогнозувати основні технологічні параметри за періодами вирощування: живу масу, класність.

Найважливішою складовою системи тваринництва є правильно спроектована система утримання тварин, профілактика їх захворювань, ветеринарне обслуговування. Все це дозволяє спроектувати раціональну технологію виробництва тваринницької продукції.

В регіональних системах ведення сільського господарства слід передба­чати розробку зональної системи машин з урахуванням вживання в майбут­ньому індустріальних, інтенсивних технологій в рослинництві та інтенсив­них методів виробництва продукції в тваринництві і птахівництві.

Необхідний парк тракторів для основних галузей розраховується за існуючими методиками з урахуванням напружених періодів виконання сільськогосподарських робіт.