5. Особливості формування економічного механізму апк за сучасних умов

Економічний механізм АПК своєю кінцевою функцією мас створення всіх необхідних умов для нормального відтворювального процесу в АПВ. структурній побудові АПК закладено діалектику протиріччя, суть якої зводиться до такого: наявність трьох сфер основного виробництва, вироб­ничої і соціальної інфраструктури, їх співвідношення та форми взаємо­зв'язку між ними є внутрішньою природою АПК, змінити їх зсередини неможливо. Водночас під впливом процесу поглиблення АПІ форми взаємовідносин вдосконалюються, набуваючи ознак комплексноутворю-вального факгору, оформлених і чітких договірних довготривалих відно­син чи конкретну міжгалузеву інтегровану структуру.

Через це вихідним у дослідженні механізму регулювання пропорцій АПК має бути не ідея, а конкретні вимоги об'єктивних заходів економічного життя. Це означає, що забезпечення пропорційного розвитку, в широкому розумінні цього слова, потребує дотримання обопільної відповідальності сторін, їх намагання встановити довготривалі відносини у схемі "виробник ресурсів (сировини) - споживач ресурсів (переробник сировини)". Від традиційних зв'язків за угодами контрактації слід переходити до укладання договорів про науково-технічну співпрацю, використання робочої сили в міжсезонний період, постачання необхідними сортовими матеріалами, що гарантують високу технологічну якість сировини, надання допомоги у вирощуванні певних культур (виробництву продукції тваринництва) тощо.

Отже, економічний механізм, з метою сприяння формуванню перед­умов відтворювального процесу повинен:

• забезпечити ліквідацію монополізму промисловості щодо сільського господарства;

• викоренити безгосподарність і сформувати систему проти-витратних заходів;

• створити економічну базу для всебічного розвитку господарської ініціативи, впровадження інновацій, поліпшення маркетингової та менеджмеитської діяльності.

Механізм взаємовідносин в АПК можна розглядати, як уже зазначалося, з позицій макро- і мікроекономіки. Якіцо на макрорівні основне призна­чення економічного механізму зводиться до формування і підтримки глобальних пропорцій розвитку АПК та їх регулювання з допомогою економічних важелів, то на мікрорівні завдання полягає в тому, щоб ці економічні важелі почали функціонувати в безпосередніх міжгалузевих відносинах. Ефект зосередження взаємопов'язаних галузей і виробництв в рамках одних підприємств в тому, що тут враховуються не тільки фактори тісних зв'язків, компактності територіального розміщення галузей і виробництв, але і загального організаційно-управлінського впливу на комплектність, збалансованість і пропорційність розвитку галузей, ціліс­ності їх ресурсного забезпечення, взаємозв'язку за допомогою внутрішньо­господарського розрахунку.

Власне на мікрорівні відбувається матеріалізація глобальних пропорцій розвитку АПК в конкретні баланси ресурсів, сировини, готової продукції. Тому про ефективність дії економічного механізму АПК можна судити з того, наскільки на рівні району, області чи країни загалом забезпечується збалансований платоспроможний обмін між обсягами виробництва кінцевої продукції, ресурсів і сировини й реальними виробничими та особистими потребами в них. Кожний спеціалізований чи інтегрований агропромисловий комплекс є носієм зовнішнього і внутрішнього аспектів функції. Перший виражається в процесах і рівнях спеціалізації, а другий - у процесах комплексоугворення, в рівнях його розвитку і пропорційності. Тому головною ознакою рівня ефективності кожного спеціалізованого продуктового підкомплекеу є збалансованість і пропорційність між стадіями циклу.

На розвиток економічного механізму АПК впливають зрушення в продуктивних силах і виробничих відносинах, які домінують у цьому міжгалузевому формуванні. Однак АПК, як складова національного комплексу, вступає в господарсько-виробничі зв'язки з іншими міжгалу­зевими структурами. Тому, крім врахування загальноприйнятних глобаль­них внутрішньокомштексних пропорцій, у формуванні економічного механізму АПК слід брати до уваги й усі інші можливі прояви збалансо­ваності економічних інтересів.

Для нормального розвитку АПК необхідно витримувати такі важливіші пропорції:

• пропорції, що регулюють зовнішні зв 'язки АПК:

• між виробництвом та суспільними потребами кінцевої продукції АПК;

• між потребами і постачанням засобів виробництва в АПК; між АПК та іншими кінцево-цільовими народногосподар­ськими комплексами;

• внутрішньокомплексні пропорції АПК: між сферами АПК;

між галузями АПК; внутрішньогалузеві.

Потреба формування і постійного вдосконалення економічного механізму АПК зумовлена природою агропромислової інтеграції: синтезуваги природну та промислову стадії агропромислового виробництва можна за умови, що аграрний і переробний цикли об'єдауватиме певний розрахунковий принцип купівлі-продажу, в основі якого лежатиме комерційний інтерес.

Формування економічного механізму АПК - процес складний і, можна сказати, довготривалий. Тут не можна йти шляхом інтенсивного приско­рення, як і неприпустимо, щоб через прив'язаність до напрацьованих у минулому економічних методів не бачити паростки нових підходів до управління інтегрованим виробництвом. перехідній економіці, коли система формується або змінюються форми і методи її впливу та взаємодії, цілком очевидно, що вони мають включати ті важелі й форми їх прояву, які довели свою результативність у минулому (особливо для громадських підприємств), а з другого боку - поступово вводити і освоювати ті еконо­мічні важелі, які ринкова економіка відпрацьовувала (шліфувала) століттями, звичайно з урахуванням готовності умов для їх застосування. В усякому разі, поки не почали діяти нові важелі господарювання, не можна відкидати або ліквідовувати ті, що вже більш-менш успішно використовувалися.

Та розбалансованість економічного механізму АПК, яка нині чітко проявляється в міжгалузевих відносинах, очевидно, може бути пояснена ігноруванням елементарних вимог діалектичного зв'язку "минуле -сучасне - майбутнє". Прикладів тут більше, ніж достатньо. Однак із усієї їх сукупності варто виокремити один — диспаритет цін на сільськогоспо­дарську продукцію і матеріально-технічні ресурси, що стало наслідком їх блокування для аграрного сектора та лібералізації для виробників ресур­сів. Саме це й зумовило фатальну збитковість майже всіх видів сільсько­господарської продукції.

Звідси випливає, що формування економічного механізму АПК має здійснюватися на основі всебічного врахування як реформаційних процесів, так і стратегічшгх цілей розвитку агропромислового виробництва. Формування перспективи розвитку АПК, його трансформація нерозривно пов'язані зі світовими глобальними процесами та проблемами національних пріоритетів.

Такий підхід до формування економічного механізму дає можливість найбільшою мірою підпорядковувати його конкретним завданням на чітко визначений строк (перспективу).

Отже, економічний механізм - це інтелектуальний продукт, оскільки він створюється людиною і реалізується людиною. Відтак будь-які зміни в економічному механізмі не можуть здійснюватися довільно, тим більше - спонтанно. Вони мають бути адекватною реакцією на поліпшення чи погіршання відтворювального процесу в АПВ і будуватися на всебічному врахуванні, принаймні, таких найголовніших аспектів:

організаційно-управлінського, що пов язано із запровадженням чи переходом на нові методи управління та організації АПВ;

техніко-технологічного, що передбачає впровадження в АПК загалом чи в окремих продуктових вертикалях (галузях) сучасних техно­логій, технічного переоснаїцення виробництва;

економічного, за яким виникає потреба переходу на регульовані операції, дотримання вимог противитратної економіки, роботи на комерційних засадах;

соціального, прямо пов'язаного із здійсненням системи заходів, Що сприятиме активізації людського фактора;

біологічного, суть якого зводиться до того, що в умовах науково-технічного прогресу основою ефективного поступу може бути створення нових сортів культур, порід тварин, активізація біологічних факторів рослин і тварин, відтворення родючості ґрунту;

структурного, під чим слід розуміти потребу оптимізації структури АПК, розвиток пріоритетних напрямів і виробництв, усунення вузлів незбачансованості та диспропорцій.

Можливості опрацювання нового економічного механізму АПК зумовлені всім ходом здійснюваної аграрної реформи. Однак аж ніяк не можна вважати, що реалізація цього процесу може здійснюватися суто адміністративним шляхом. трансформуванні економічних відносин на селі слід максимально враховувати життєво-природний менталітет українського селянства й ті суб'єктивно-об'єктивні вимоги, які ставить національна економіка загалом.

НЕ 2.3. (Лекція, 4 год) Прогнозування і планування розвитку системи ведення сільського господарства

В результаті засвоєння лекції студент повинен знати і розуміти:

– підходи до планування системи господарювання

План-структура лекції

1. Організація аудиторії.

2. Актуалізація опорних знань. Мотивація навчальної діяльності.

3. Викладення основного матеріалу.

1. Загальні підходи до планування системи господарювання.

2. Класифікація систем господарювання та основні етапи обгрунтування системи господарювання.

3. Планування систем ведення рослинництва і тваринництва.

4. Методи обгрунтування регіональних систем ведення сільсько- го господарства.

4. Висновки [1-7]

5. Завдання для самостійної роботи №2

Рекомендована література (згідно робочої навчальної програми) – [1,3,4,6,216,27,29,30].