4. Державне замовлення і роль держави у становленні економічного механізму апк

Складовим елементом економічного механізму є система збуту і реалізації виробленої продукції. Згідно з чинним законодавством аграрні та переробні підприємства АПК, тобто ті, які прямо працюють на продовольче забезпечення, є власниками виробленої продукції, а тому самі вирішують, де і на яких умовах її решіізовувати.

Вибір каналів реалізації також досить широкий:

• продаж за державним чи регіональним контрактом, реалізація за оптовими, форвардними і ючерсними угодами, на аукціонах, через біржі, торговельні доми;

• закупівля переробними підприємствами та організаціями громадського харчування, реалізація на давальницьких умовах;

• застава на зберігання та ін.

За сучасних умов не всі ці форми здійснюють однаково позитивний вплив на аграрні підприємства. Монополізм переробників дає їм право безапеляційно диктувати свої умови, які в більшості випадків різко розхо­дяться з інтересами сільського господарства. зв'язку з цим досить важливо було б підняти роль і значення реалізації продукції в державні ресурси за державним контрактом з такими обов'язковими параметрами: обсяги реалізації мають відповідати мінімальним потребам, ціни мають бути визначені заздалегідь, під контракт держава повинна видавати певний аванс. Виконання цих умов має бути обов'язковим для обох сторін. Продукція, що перевищує розмір державного контракту, може реалізува­тися за будь-якими іншими каналами.

Такий механізм реалізації забезпечуватиме державі мінімальний продовольчий фонд, а отже, гарантуватиме продовольчу безпеку, а підпри­ємства аграрного сектора матимуть можливість забезпечити себе необхід­ними обіговими коштами в розмірах, необхідних для виконання держав­ного контракту.

На роль і значення державного замовлення слід звернути особливу увагу з таких причин.

По-перше, ця форма реалізації продукції досить поширена в світовій практиці, навіть у високорозвинутих країнах з ринковою економікою (тому не слід зв'язувати її з плодом командно-адміністративної економіки, хоча вона й була домінуючою в Україні в недалекому минулому).

По-друге, за умов перехідної економіки, яка характеризується більше невизначеністю, ніж чіткою регульованістю, саме державне замовлення може стати тим регулятивним інструментом, що забезпечить збалансо­ваність всіх необхідних факторів - ресурсів АПК.

По-третє, державне замовлення слід розцінювати не як розподільчий інструмент, а як дійовий фактор, що має досить відчутну мобілізаційну силу.

Активна мобілізаційна роль державного замовлення проявляється передусім у тому, що завдяки йому вдається не на словах і не на папері, а на ділі, в реальному економічному житті збалансувати інтереси і потреби на всіх рівнях функціонування АПК. Не менш важливим є те, що саме обсяг продукції, який підлягає державному замовленню, є тим відправним моментом, з якого починається планування виробництва і під що підво­диться реальна матеріально-технічна і фінансова база (завдяки авансу­ванню). Ще одна перевага замовлення полягає в тому, що між підпри­ємствами АПК складається система прямих зв'язків, що гарантує ефектив­ний рух ресурсів і продукції. Нарешті, державне замовлення в розрізі конкретних видів кінцевої продукції АПК слід розцінювати як реальну передумову формування відповідної продуктової системи, в якій забезпе­чується збалансованість обсягів виробництва та необхідних для цього ресурсів, а отже, створюються передумови запровадження міжгалузевого менеджменту.