3. Популяційний підхід. Просторово-часовий масштаб вивчення популяцій.

Популяційний підхід характеризується тим, що об'єктом дослідження є популяція, тобто будь-яка здатна до самовідтворення сукупність особин одного виду, більш-менш ізольована в просторі, часі і генетично відокремлена від інших аналогічних сукупностей того ж виду. Представники біосфери інших видів, які проживають на території поширення даної популяції, відносяться до "навколишнього середовища".

Метою популяційного підходу є визначення закономірностей у залежності розміру популяції від часу, що використовуються для визначення швидкості процесу старіння. Ці дані, у свою чергу, можуть використовуватися для перевірки моделей старіння, виведених або засновуючись на фізіологічних та генетичних механізмах, або за допомогою загальних системних механізмів. 

Популяційний підхід розглядає залежність розміру популяції від віку організмів. Зміни розміру популяції з віком називаються смертністю, що у випадку стаціонарного стану є кількістю організмів, що вмираюсь за одиницю часу. Відповідно, відносні зміни розміру популяції, або ймовірність смерті за одиницю часу, називаються відносною смертністю. Зворотнім до смертності показником, що також часто використовується при описі популяційної динаміки старіння, є ймовірність виживання за одиницю часу. 

Популяційний підхід зосереджує увагу на окремих видах. Зазвичай, це: види, що мають важливе господарське значення (як об’єкти промислу, так і деякі “шкідники” сільського, лісового господарства, переносники захворювань тощо, а також види, що потребують охорони. В ролі групи організмів, поширення й динаміка якої досліджується, найчастіше фігурує популяція. Слід зазначити, що до складу однієї екосистеми входить кілька сотень чи тисяч видів. Тому, цілком природно, вивчення всіх популяцій екосистеми, навіть досить незначних розмірів, практично абсолютно неможливе. Совка озима

Просторово-часовий масштаб вивчення популяцій:

Змінюється простір,пов’язаний з часом. Поняття міграції.

4. Поняття „популяція”. Визначення поняття „популяції” з екологічних позицій.

Див. пит. 1.

5. Статичні та динамічні характеристики популяцій.

Статичні - динамічні

• Статичні - фіксується стан об'єкту в даний момент (вийшли і порахували,зафіксували – структура,характер певного виду, моментально)

• Динамічні - аналіз об'єкту через різні проміжки часу ( через один рік прийшли – змінилось)

• Предметом популяційної екології є дослідження структурно-функціональної організації популяцій, тобто біосистем надорганізмового рівня, їх зміни у просторі і часі, аналіз динаміки чисельності популяції, аналіз ролі популяції в енергетиці екосистем, аналіз функціональної ролі популяції в біотичних угрупованнях і так далі.

• Популяція – спецефічна форма організації живого, вона відноситься до біосистем надорганізмового рівня (популяція і біотичне угруповання є біосистемами, які називаються корпускулярними або слабкими. Вони реагують на зовнішні зміни умов навколишнього середовища структурними перебудовами . Це відбувається із запізненням у часі. Тому що на відміну від організму – жорстких систем, сильних систем , які реагують миттєво на зміни параметрів навколишнього середовища, популяції із затримкою реагують на це. Приміром, у наслідок несприятливих умов відбуваються структурні перебудови).

• З екологічної точки зору, популяція – це сукупність одного виду, яка мешкає в певному фізичному просторі, виступає як цілісна функціональна одиниця і входить до складу біотичного угруповання. Популяція одного виду може відноситьсь до однієї з трьох функціональних груп: до групи продуцентів, групи консументів будь-якого порядку і до групи редуцентів. Одночасно вони не можуть входити і туди й туди, й туди лише до якось одної функціональної групи. Так от, з екологічних позицій популяція виходить як компонент біотичного угруповання.

• Власне сама популяція має певні статистичні та динамічні характеристики.

• До статистичних (структурних) відносять статеву, вікову, просторову, генетичну, розмірна.

• До динамічних – народжуваність і смертність.

• Власне, коли характеризувати статистичні характеристики, то варто сказати, що

• Вікова структура – це співвідношення груп організмів одного віку. У будь-якій популяції є молоді особини, зрілі і старі.

• Вікова структура популяції дає можливість прогнозувати , що очікує в майбутньому популяцію при сприятливій чи не сприятливій дії чинників. Є 3 типи вікової структури за класифікацією Буденхеймера.

• Є популяції, що ростуть, Є багато молоді. Відбувається смертність, але народжуваність завжди з висока в популяції. Кожен раз поповнення популяції молодими дозволяє віднести до класу популяцій, що о ростуть.

• Стабільні популяції – коли народжуваність обмежена, дуже багато особин доживає до пристойного вік, а потім починають потихесеньку вмирати. Має майбутнє, бо народжуваність досить висока.

• Популяція, що вмирає – коли народжуваність дуже низька , дуже багато особин старшого віку. Майбутнього немає.

• Вікова структура популяції зумовлюється процесами, які відбуваються в популяції в процесі репродукції, тобто самовідновлення. Самовідновлення є головною властивістю біосистем. Внаслідок самовідновлення популяція, в принципі, має майбутнє.

• Взагалі популяція структурована. Особини, які входять до складу популяції, виконують певну теж функціональну роль в популяції. Вивчаючи структуру популяції, ми можемо прогнозувати її майбутнє.

• Статева структура – співвідношення різних за статтю чоловік і жінок.

• (також подібні моделі). Якщо переважають самці, то можна сказати, що для популяції – це погано, бо репродукція на дуже низькому рівні. Обмежена кількість самок зменшує потенціал відтворення популяції, що є негативним явищем для популяції.

• Якщо навпаки (але не 1 самець), то популяція збереже потенціал відновлення.

• Чим більше самок, тим краще.

• Просторова структура – розташування окремих видів популяції у певному просторі. Тобто мова йде про певний розподіл для популяції у просторі.

• Розподіл є трьох типів: випадковий, рівномірний, різновидом є рівномірне розділення окремих груп популяції (рівномірний груповий розподіл),

• Груповий розподіл, контагіозний або агрегацій ний, різновидом якого є комплексно- груповий ( група-група).

• Говорячи про простір ми також згадуємо про індивідуальну ділянку і про територію. Індивідуальна ділянка – коли пара, сім’я чи особина займає певний простір. На спільних ділянках вони можуть зустрічатися.

• Є місця , де ці ділянки трансгресують ( накладаються одна на одну).

• Території – індивідуальні ділянки, які не трансгресують. Територія активно охороняється організмами( запаховими мітками).

• Генетична структура – коли мова йде про те, що у кожного організму є свій генотип. І сукупність генотипів формує генофонд. Тому ми говоримо, що для популяції є характерним свій генофонд.

• Щодо динамічних структур – зміні в часі.

• Смертність і народжуваність.

• Смертність – кількість особин, які загинули в певний період часу. Розрізняють мінімальну та реалізовану, або екологічну смертність. Мінімальна – постійна величина, яка характеризує загибель особин в ідеальних умовах існування, за яких на популяцію не діють лімітуючи фактори. Тривалість життя залежить від фізичної витривалості.

• Реалізована, або екологічна смертність – постійна величина, яка характеризує загибель особин у певних умовах середовища. Часто, екологічна тривалість життя значно менша від фізіологічної.

• Народжуваність – здатність популяції до збільшення чисельності особин і розмірів популяції. Вона характеризується числом особин , що з’явились в популяції за певний проміжок часу внаслідок розмноження.

• Максимальна народжуваність це потенціальна здатність популяції давати максимальну кількість нових особин в ідеальних умовах при відсутності лімітуючи факторів. Є нездійсненою в природі. Максимальна народжуваність – це теоретично можлива верхня межа збільшення кількості особин, яку популяція могла б досягти.

• Реалізована, або екологічна народжуваність – збільшення чисельності популяції через розмноження за фактичних умов середовища. Вона визначається мінливістю, оскільки мінливе середовище може бути сприятливим або несприятливим. Народжуваність і смертність визначають стан популяції.

• Дідух визначає ще таку структуру як розмірна . Мова йде про різноманітність та різні розміри популяцій.

• Розмір популяції залежить від ємкості середовища та біологічних властивостей виду, особливо характеру розмноження.

• Екологічна структура – стійкість до несприятливих умов середовища. Коли популяція здатна до само підтримки і відтворення в умовах несприятливих впливів середовища.