Питання для самостійного опрацювання:

1. Поняття особи злочинця.

2. Основні кримінологічні ознаки особи злочинця: соціально-демографічні; кримінально-правові; соціальні ролі і статус; морально-психологічні характеристики.

3. Соціальне та біологічне в особі злочинця.

4. Класифікація і типологія злочинців.

Література:

1. Токарев А.Ф. Основные понятия криминологии. – М., 1989

2. Зелінський А.Ф. Кримінологія –Х.; 2000

3. Семаков Г.Є. Криминология – К.; 1999

4. Джужа О.М. Курс кримінології. Підручник в 2-х томах. –К.;2001

5. Сахаров А.Б. Учение о личности преступника и его значение в профилактической деятельности ОВД. – М., 1984

6. Теоретические проблемы учения личности преступника .-М., 1979

7. Антонян Ю.М. Изучение личности преступника.-М., 1982

8. Утевский Б.С. Преступления и преступники Западной Европи. Криминально-психологические очерки. – Киев, 1992

9. Иванов Н.Г. Аномальный субъект преступления: проблемы уголовной ответственности: Уч.пособие для вузов.-М.:Закон и право, ЮНИТИ, 1998

Тема 5. Попередження злочинів.

Студентам необхідно пам’ятати, що попередження злочинів є найефективнішим засобом боротьби зі злочинністю і ця діяльність є надзвичайно різноманітною, що відображається, передусім, у спеціальній термінології .Крім категорії “попередження злочинів”, що застосовується для визначення родового поняття, використовуються також “профілактика”, “запобігання “, “припинення”.

В кримінології попередження злочинів розглядається як соціально - правовий процес, що обмежує або ліквідує чинники, які детермінують злочинність. У найзагальнішому вигляді попередження злочинів забезпечується всією сукупністю заходів, що їх здійснюють державні органи і громадські організації, спрямованих на вдосконалення суспільних відносин і поліпшення життя народу.

Під профілактикою (попередженням) злочинів слід розуміти особливий вид соціального управління, який покликаний забезпечити безпеку правоохоронюваних цінностей і полягає у розробці та здійсненні соціальних заходів щодо виявлення й усунення детермінантів злочинності, а також застосування запобіжних заходів впливу на осіб, схильних до протиправної поведінки.

Предметом теорії попередження злочинів є:

1. Поняття попереджувальної діяльності;

2. Види, форми, рівні попереджувальної діяльності;

3. Суб’єкти і об’єкти цієї діяльності;

4. Організаційні та правові основи;

5. Тактика і методика здійснення попереджувальних заходів;

6. Особливості попередження окремих видів злочинів;

Існує три рівні попередження злочинів:

1. Загальносоціальна профілактика, тобто попереджувальна діяльність, що здійснюється у суспільстві в цілому;

2. Профілактика у соціальних групах і колективах;

3. Індивідуальна профілактика (рання і безпосередня).

Виділяють також четвертий рівень – профілактику на регіональному або галузевому рівні.

В ОВС закріпився поділ на загальну та індивідуальну профілактику.

Під загальною профілактикою розуміють діяльність щодо виявлення детермінантів злочинності, а також розробку розробку і здійснення заходів спрямованих на їх усунення чи нейтралізацію.

Індивідуальна профілактика – система цілеспрямованого, організованого, з урахуванням педагогічних вимог виховного впливу на свідомість, почуття, волю профілактованої особи з метою усунення, нейтралізації, блокування у неї негативних і, одночасно, формування позитивних якостей, стереотипів і звичок законослухняної поведінки.

Основні цілі профілактики:

• обмеження дії негативних явищ і процесів, взаємопов’язаних зі злочинністю;

• усунення (нейтралізація) детермінантів злочинних проявів;

• ліквідація криміногенних факторів у мікросередовищі особи, які формують її антисуспільну позицію і мотивацію злочинної поведінки;

• превентивний (попереджувальний) вплив на особу, яка за своїм антисуспільним способом життя здатна вчинити злочин.

Завдання профілактики:

• виявлення й аналіз явищ, процесів, обставин, які виступають детермінантами злочинів;

• вивчення чинників, що призводять до формування особи злочинця та реалізації злочинних намірів;

• встановлення кола осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, і цілеспрямований профілактично – виховний вплив на них;

• усунення або нейтралізація криміногенних факторів на індивідуальному рівні.

Функції профілактики злочинів: попереджувально – регулятивна; охоронна; регулятивна; виховна; ідеологічна; прогностична.

Принципи попереджувальної діяльності: законність, гуманність, наукова обґрунтованість, демократизм, диференціація, своєчасність, плановість, комплексність.

Студенти мають розглянути систему профілактики злочинів, під якою розуміють сукупність державних органів, громадських організацій та громадян, які цілеспрямовано здійснюють на різних рівнях і у різних масштабах управління і планування попереджувальної діяльності, виконання профілактичних заходів, та мають у зв’язку з цим певні права та обов’язки і несуть відповідальність за досягнення поставленої мети.

Види суб’єктів профілактики:

• органи та організації, які керують, спрямовують, координують попереджувальну діяльність (органи державної влади і управління);

• органи та організації, які безпосередньо здійснюють профілактичні заходи (МВС,СБУ, прокуратура, суд, спеціально створені громадські формування);

• суб’єкти, у функції яких частково входить здійснення запобіжних заходів – заклади освіти, охорони здоров’я, адміністрації підприємств, установ, організацій тощо.

Об’єкти профілактики: злочинність, її детермінанти, особа правопорушника та умови її формування, які потрібно корегувати.

Центральне місце у системі спеціальних суб’єктів профілактики посідають органи внутрішніх справ.

Основні напрямки попереджувальної діяльності ОВС:

• участь у забезпеченні громадського порядку, охороні державної та приватної власності, конкретних прав і свобод громадян, перекриття каналів незаконного збагачення;

• попередження різних злочинних проявів, особливе місце серед яких посідають організована і професійна злочинність як найбільш небезпечні її види;

• запобігання пияцтву, наркоманії, проституції, поширенню вірусу СНІДу;

• попередженню злочинів серед неповнолітніх;

• боротьба з рецидивною злочинністю;

• попередження злочинів у сфері економічних відносин;

• запобігання злочинам у сфері сімейно – побутових стосунків та тим, що скоюються у парках, на вулицях й інших громадських місцях, особливо у вечірній та нічний час;

• попередження необережних, зокрема транспортних злочинів та злочинів проти довкілля.

Класифікація профілактичних заходів.

Головними підставами класифікації профілактичних заходів є суб’єкти та об’єкти профілактики, її завдання, форми і методи, ступінь правового регулювання попереджувальної діяльності.

Заходи загальної профілактики поділяються:

1. За суб’єктом – на загальні і спеціальні. Загальні заходи застосовуються тими суб’єктами, для яких попереджувальна діяльність не є основною функцією. Спеціальні заходи використовують суб’єкти, для яких ця діяльність є основною або однією з головних;

2. За об’єктом – на заходи попередження будь-яких злочинів; заходи попередження окремих видів злочинів (неповнолітніх, насильницьких, рецидивних, тощо); заходи попередження конкретних злочинів;

3. За характером завдання – на заходи спрямовані на виявлення детермінантів злочинів, та заходи, спрямовані на усунення (нейтралізацію) цих детермінантів;

4. За організаційною формою – на заходи-сигнали і заходи-дії.

Заходами-сигналами є інформація про необхідність цілеспрямованого впливу на виявлені криміногенні фактори (подання органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, окремі ухвали судів). Ці заходи, як правило, здійснюють спеціальні суб’єкти попереджувальної діяльності.

Заходи-дії - це робота інших суб’єктів над усуненням виявлених детермінантів злочинів. Вони в свою чергу поділяються на: організаційні, економічні, правові, моральні, технічні (ефективне використання патрудьно-постової служби, вдосконалення бухгалтерського обліку, використання сучасних обчислювальних пристроїв, сигналізації тощо);

5. За ступенем правового регулювання – на заходи правового і неправового характеру.

Заходи індивідуальної профілактики залежно від завдань, на вирішення яких вони спрямовані, можна поділити на три групи:

1. Інформаційні;

2. Заходи впливу;

3. Заходи контролю;

До інформаційних належать такі, що спрямовані на виявлення осіб, які потребують профілактичного впливу, а також збирання необхідних відомостей про них, аби правильно побудувати роботу з ними.

Заходи впливу покликані забезпечити усунення дефектів соціалізації особи і тим самим уберегти її від вчинення злочину.

Заходи контролю спрямовані на перевірку ефективності застосування заходів впливу, і залежно від цього, мають визнати їх достатніми або намітити додаткові заходи профілактики.

Заходи індивідуальної профілактики можна також розділити на заходи переконання, примусу і допомоги.

В кримінології виділяють в окремий підвид ранню профілактику злочинів. Під слід розуміти спеціальну діяльність щодо виправлення і перевиховання особи, чия поведінка відхиляється від моральних та правових норм, але ще не стала злочинною.