Причини та умови наркобізнесу та наркоманії.

Проблема наркоманії довгий час замовчувалась, в зв’язку з чим не було дієвих заходів антинаркотичної пропаганди, не створено громадської думки, що засуджувала б вживання наркотиків. Та й зараз не має належних засобів боротьби з наркоманією, насамперед у міністерствах охорони здоров’я та внутрішніх справ. Не вистачає кваліфікованих лікарів-наркологів і психіатрів, спеціалістів з протидії наркобізнесу. Методи лікування в ЛТП, що функціонували донедавна в системі МВС, були неефективні. Реально виліковувалися лише кілька відсотків з тих, хто там перебував.

Негативним чинником є і те, що Україна має велику сировинну базу наркотиків. А можливість здобути злочинним шляхом доходи, які чесною працею заробити не можна, штовхає сільських мешканців на культивування снотворного маку.

Жодний вид злочинної діяльності не може зрівнятися з наркобізнесом за рівнем прибутків.

Митна служба не має достатньої кількості фахівців і технічних засобів, що могли б контролювати весь товаропотік через Україну, що сприяє контрабанді наркотичних засобів.

Не останню роль у розповсюдженні наркоманії та зростанні наркотизації відіграє і те, що у молоді відсутні життєві плани в зв’язку з тим, що вони не можуть визначитись чого прагнуть в житті, знизився життєвий рівень населення, стала низькою культура. Панує споживацьке ставлення до життя, руйнуються моральні цінності.

Не можна забувати і про становище сімей наркоманів, які є вкрай неблагополучними в плані виховання підростаючого покоління, прищеплення їм моральних засад, навиків дотримання законів. Діти наркоманів, як правило, бездоглядні, терплять матеріальні труднощі, позбавленні елементарної батьківської уваги та турботи, стають свідками чвар, бійок та моральної деградації в сім’ї, що звичайно призводить до того, що неповнолітні стають на шлях скоєння правопорушень та злочинів. Значна частина наркоманів вихідці із неблагополучних сімей.

Практика свідчить, що як вживання наркотиків, так і залучення до них неповнолітніх, проходить в основному у групі, яка збільшує вплив на зростання шкідливих наслідків, в тому числі і розумінні впливу на учасників групи. Іншими словами, якщо підліток потрапляє в групу, де вважається модним або престижним вживання наркотичних засобів, то можна з достатньо великою впевненістю зробити висновок про те, що цей неповнолітній буде залучений до вживання наркотиків.

Розповсюдженню наркоманії і токсикоманії серед неповнолітніх у певній мірі сприяє і несвоєчасне звернення батьків до лікарів-наркологів у випадках виявлення чогось ненормального в поведінці своїх дітей (розширення зіниць, безпричинний сміх, бліде обличчя і т.д.); цікавість, викликана розповідями про ейфорію осіб, що вживають наркотичні засоби; недоліки в організації дозвілля неповнолітніх.

Практика знає випадки втягнення в наркоманію обманним шляхом. Найбільш типовою є ситуація, коли неповнолітні дівчата починають курити в компаніях де збираються, щоб весело провести час. Спочатку наркомани пригощають не залучених звичайними цигарками, а потім з наркотиками.

Студентам необхідно звернути увагу на те, що, боротьба з розповсюдженням наркоманії є комплексною проблемою всіх зацікавлених державних органів, організацій і суспільства.

У системі МВС функціонує Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів. Воно має свої підрозділи у всіх територіальних і транспортних підрозділах внутрішніх справ. Спецпідрозділи по боротьбі з міжнародною контрабандою наркотиків діють і в СБУ. Згідно з прийнятим у лютому 1995 року Законом, у системі охорони здоров’я створюються спеціалізовані закриті лікувальні заклади (для неповнолітніх у віці 16 – 18 років – лікувально-виховні заклади) для примусового лікування хворих на наркоманію.

В числі економічних заходів профілактики є розробка нових зразків техніки для збирання наркотичних культур з метою зменшення втрат врожаю, виведення сортів конопель без канабіноїдних сполучень і снотворного маку з низьким вмістом алкалоїдів, зменшення площ посівів коноплі, збільшення плантацій для їх кращої охорони.

Що стосується правових заходів боротьби з наркоманією, то тут велику роль відіграють закони, які регулюють проблеми, пов’язані з незаконним обігом наркотиків. Зокрема, це: Закон України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів” в редакції Закону №863 – XIV від 08.07.99; Закон України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними” із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 8 липня 1999 року № 863 - XIV.

Також слід згадати про кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року, розділ ХІІІ якого передбачає відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Зокрема кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст.305), незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст.307), посів або вирощування снотворного маку чи конопель (ст.310), незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст.314), схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст.315), незаконне публічне вживання наркотичних засобів (ст.316), організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст.317) та інші.

Профілактика наркоманії правоохоронними органами здійснюється на різних етапах. На основі діючого законодавства вони здійснюють наступні профілактичні заходи: виявляють і беруть на профілактичний облік осіб, які вживають наркотики шляхом ін’єкцій; виявляють шляхи їх транспортування і місця збуту; на ранніх стадіях, при наявності складу злочину, притягують до кримінальної відповідальності осіб, які скоїли протиправні діяння.

Індивідуальна профілактика наркоманії здійснюється щодо осіб, які зловживають наркотиками і в діях яких відсутні ознаки злочину, але, виходячи з їхньої антисуспільної поведінки, є імовірність його вчинення. Профілактика має проводитись за планом з урахуванням рекомендацій лікаря-нарколога або з його безпосередньою участю.

Індивідуально-профілактичні заходи передбачають: нагляд за поведінкою і способом життя особи, яка профілактується, реагування на її правопорушення, пов’язані з наркотиками; вживання оперативно-профілактичних заходів щодо осіб з найближчого оточення профілактованого, які провокують його на вживання наркотиків чи інших одурманюючих засобів або вчинення злочинів.

До профілактичної роботи необхідно залучати засоби масової інформації.

Під загальнопрофілактичними заходами боротьби з розповсюдженням наркоманії, злочинним наркобізнесом розуміють діяльність, спрямовану на виявлення причин, умов і обставин розповсюдження наркоманії і злочинного наркобізнесу, а також прийняття мір по їх усуненню.

Окремо слід закцентувати увагу на питанні запобігання наркобізнесу.

Наркобізнес у своєму розвитку проходить чотири стадії: формування злочинного середовища; створення групи, яка “готова до дії”; наявність групи, яка почала виконувати певні операції, спрямовані на збут наркотичних засобів; наявність групи із закінченим циклом злочинної діяльності.

Профілактичні заходи, що вживаються на першій стадії, - це вплив на членів групи з метою викликати страх перед втратою здоров’я і життя, неминучістю покарання, а також дискредитація лідера. При цьому використовується допомога родичів, близьких людей, вихователів. На другій стадії підривається авторитет найактивніших членів групи, створюється атмосфера недовіри між її членами, викликаються сумніви у можливості успішної реалізації “справи”, вилучаються знаряддя вчинення злочинів, посилюється охорона відповідних об’єктів тощо.

У третій і четвертій стадіях вживаються заходи, спрямовані на перешкоджання злочинній діяльності. Зокрема, це регламентована законом так звана контрольована поставка, коли правоохоронні органи, маючі дані про надходження наркотичних засобів з-за кордону або іншого регіону країни, контролюють затримання злочинців у найбільш слушний для документування злочинної діяльності час. Іншим методом припинення наркобізнесу є “оперативна закупка”, коли переодягнені працівники міліції, видаючи себе за споживачів наркотиків, закуповують їх у оптових збувачів, водночас, документуючи цю кримінальну діяльність.