Перелік тем для самостійного вивчення курсу

Тема 1. Поняття і предмет кримінології. Історія і сучасний стан кримінологічної науки в Україні.

При розгляді питань даної теми, студенти мають звернути увагу на понятійний апарат науки кримінології та її основні завдання і функції, а також засвоїти, які елементи утворюють її предмет.

Кримінологія – наука, що вивчає злочинність, її детермінанти, особу злочинців, жертву злочинів та засоби протидії злочинності.

Завдання кримінології – комплексний аналіз чинників, з якими пов’язане існування злочинності, і опрацювання проблем їх нейтралізації на основі вивчення закономірностей суспільного розвитку.

• здобуття достовірних знань про злочинність;

• виявлення факторів (чинників), які її детермінують;

• встановлення процесу формування особи злочинців та жертв злочинів;

• розробка засобів протидії злочинності та запобігання злочинній поведінці окремих осіб.

Функції кримінології:

1) діагностична, тобто виявлення і фіксація певних фактів соціальної дійсності, відображення їх властивостей;

2) пояснювальна, тобто розкриття на основі емпіричних даних і теоретичних положень суті об’єктів, що вивчаються, зокрема, закономірностей розвитку злочинності, формування особи злочинців, функціонування системи попередження злочинів;

3) прогностична, тобто передбачення стану кримінологічно значимих явищ та процесів, особливостей їх протікання в майбутньому;

4) прикладна, тобто озброєння всіх суб’єктів профілактики злочинів науковими знаннями задля підвищення ефективності їх діяльності.

Предметом кримінології є сукупність явищ, що вивчає дана наука, а також процесів і закономірностей. Елементами предмету кримінології є:

• злочинність;

• особа злочинця;

• причини і умови злочинності;

• форми і заходи попередження злочинності;

• жертва злочину.

Деякі кримінологи елементом предмету кримінології жертву злочину не вважають, але проблема поведінки потерпілого являється елементом предмету кримінології.

Система кримінології складається з загальної і особливої частини.

Загальна частина включає елементи предмету кримінології, особу злочинця і т.д, методику кримінологічних досліджень.

Особлива частина включає види злочинності: насильницька злочинність, рецидивна, жіноча, злочинність неповнолітніх та ін.

Для кращого розуміння предмету кримінології студентам необхідно засвоїти основні історичні періоди розвитку зазначеної науки.

В передреволюційні роки кримінологія розвивалась як розділ кримінально-правової теорії. Харківський професор Чубинський називав її кримінальною політикою. Панував соціологічний напрямок. В радянський час посилились позиції соціологічної кримінології. В деяких містах Росії виникли кримінологічні кабінети. В Петербурзі (1918), Саратові (1922), Москві (1923). Аналогічні кримінологічні установи були запроваджені на Україні.

В 1924 р. при одеському Допре (доме принудительних работ, а по іншому - тюрмі) за участю вчених з університету виник кабінет по вивченню злочинності і особи злочинця з філіалами в Харкові і Києві. В 1930 р. кабінет був реорганізований у Всеукраїнський кримінологічний інститут у м. Харкові.

В середині тридцятих років українська кримінологія була піддана знищенню. Приводом було звинувачення кримінології у пропаганді ідей Ч.Ломброзо (італійський психолог, психіатр є родоначальником біологічного напрямку в кримінології. Створив теорію вродженого злочинця і типів злочинців). Кримінологічні кабінети було ліквідовано, а інститути по вивченню причин злочинності реорганізовано в інститути кримінальної політики та права.

Кримінологія була оголошена “буржуазною псевдонаукою”. Кримінологічні дослідження надовго припинились. Відродження кримінологічної науки почалось після ХХ з’їзду комуністичної партії СРСР. В 1963 р. був організований Всесоюзний НДІ з питань дослідження причин і умов злочинності при прокуратурі СРСР. З 1964 р. було введено викладання кримінології в юридичних вузах.

В Україні відродження кримінології почалось в стінах КВШМ нині Національної академії МВС і в значній мірі пов’язано з ім’ям професора Михайленка П.Г.

Пізніше були створені кафедри кримінології в Харківському юридичному інституті нині Національна юридична академія України ім.Я.Мудрого та в КВШМ. В 1998 р. була створена кримінологічна асоціація України, метою якої є об’єднання та координування зусилля вчених та практиків в розвитку кримінології.

Створений Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності України в Харкові.

Студентам необхідно звернути увагу на різноманітність методів наукових досліджень кримінології.

Методика наукових досліджень – це сукупність засобів, що використовуються в даній галузі знань для збору, обробки і аналізу інформації.

Метод кримінології – це система засобів найбільш ефективного вивчення предмета, вона включає:

1. основні філософські закони: а) єдності і боротьби протилежностей; б) перехід кількісних змін в якісні; в) заперечення заперечення.

2. загальнонаукові методи пізнання, тобто ті, які вивчаються будь-якою наукою: а) від абстрактного до конкретного; б) від простого до складного; в) аналізу і синтезу; г) аналогії і т.д.

3. методи, які притаманні тільки науці кримінологія: а) опитування засуджених; б) експертних оцінок – вияснення думки вчених і практиків; в) інтерв’ю, кримінально-статистичні спостереження.

Методи збору кримінологічної інформації: спостереження; аналіз документів; опитування; експеримент.

Спостереження – безпосереднє сприймання і реєстрація цікавих з кримінологічної точки зору явищ, процесів.

Опитування – звернення до опитуваної особи (респонденту) із запитаннями: інтерв’ю; анкетування; опитування експертів.

Аналіз документів – вивчення предметів призначених для передачі і зберігання кримінологічної інформації за окремими ознаками.

Види аналізу: кількісного вивчення змісту документу; логічний; історичний; системний; порівняльний.

Експеримент – цілеспрямований вплив на кримінологічне явище, процеси і закономірності, які вивчаються в умовах, що контролюються.