Питання для самостійного опрацювання:

1. Поняття і ознаки професійної злочинності.

2. Генезис професійної злочинності в Україні.

3. Попередження професійної злочинності.

4. Сучасний стан професійної злочинності.

5. Детермінанти професійної злочинності

Література:

1. Токарев А.Ф. Основные понятия криминологии. – М., 1989

2. Зелінський А.Ф. Кримінологія –Х.; 2000

3. Джужа О.М. Курс кримінології. Підручник в 2-х томах. –К.;2001

4. Гуров А.И. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и условия.-Киев, 1988

5. Гаухман Л.Д. Организованная преступность: понятие, виды, тенденции, проблемы уголовно-правовой борьбы.-М.,1993

6. Организованная преступность. Круглий стол. - М., 1989

7. Солопанов Ю.В. Криминологическое прогнозирование и планирование борьбы с преступностью.-М., 1983

8. Закалюк А.П. Прогнозирование предупреждения индивидуального преступного поведения.-М., 1986

9. Конвенція ООН проти транснаціональної організованної злочинності. -Палермо, 2000

10. Карпец И.И. Актуальные проблемы борьбы с организованной преступностью. –М., 1990

Тема 11. Економічна злочинність.

Економічна злочинність – це явище, що:

• властиве будь-якій державі та виникає в результаті високоінтелектуальної злочинної діяльності осіб з метою незаконного спрямування частини економічних ресурсів на свою користь. У країнах з низьким рівнем ринкових відносин їй додатково сприяє невідповідність законодавчої бази економічним реаліям;

• виникає в сфері управлінні державним чи приватним майном і пов’язана з використанням службового становища з корисливими намірами;

• стримує розвиток ринкових відносин, вільної конкуренції, а у кінцевому підсумку – підриває основи економічної безпеки держави;

• стимулює „тіньовий” капітал, корупцію та організовану злочинність;

• викликає соціальну нестабільність, зневіру законослухняних громадян у спроможність держави захистити їх інтереси.

В Україні набули поширення такі види економічних злочинів:

- ухилення від погашення заборгованості за отриманні під гарантію уряду України іноземні кредити;

- коли з метою ухилення від оподаткування використовуються фірми, зареєстровані на підставних осіб;

- зловживання у сфері приватизації;

- заподіяння збитків державі незаконними торговельними операціями, що здійснюються через підставні фірми;

- шахрайство з фінансовими ресурсами;

- злочини у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

- контрабанда;

- випуск фальсифікованої лікеро-горілчаної продукції.

Ознаки економічної злочинності:

• охоплює різні зловживання суб’єктів господарювання, що посягають на порядок управління економікою;

• реалізується у процесі професійної діяльності суб’єктів господарювання;

• спричиняє істотну матеріальну, фізичну і моральну шкоду суспільству та окремим громадянам;

• складається із множинності епізодів злочинів;

• вчинюється як фізичними, так і юридичними особами;

• створює складність персональної ідентифікації як злочинця, так і жертв економічних злочинів.

Класифікація економічних злочинів

За об’єктом посягань: злочини, що посягають на банківський і кредитний сектори; злочини, що посягають на сектори будівництва і нерухомого майна; злочини, що посягають на сектори транспорту і подорожей.

За безпосереднім об’єктом: злочини, пов’язанні із зловживаннями капіталовкладеннями та нанесенням збитків компаньйонам, акціонерам, інвесторам (незаконні операції з бухгалтерськими документами, акціями, інвестиціями); злочини, які проявляються у зловживаннях з депозитним капіталом і наносять збитки кредиторам, гарантам (фіктивне банкрутство); злочини, пов’язані з порушенням правил вільної конкуренції (змова про фіксування цін); злочини, що порушують права споживачів (випуск недоброякісної продукції); злочини проти довкілля; злочини, що посягають на фінансову систему держави (ухилення від сплати податків); злочини, пов’язані зі зловживаннями у галузі соціального страхування і пенсійного забезпечення; злочини, пов’язані з навмисним порушенням правил техніки безпеки, що заподіює матеріальну і фізичну шкоду працівникам; комерційні хабарі; комп’ютерні злочини.

За суб’єктом та засобами вчинення: розкрадання майна, незалежно від форм власності, шляхом привласнення, розтрати, зловживання службовим становищем, а також крадіжки з використанням легального доступу до вкраденого; корисливі злочини, що вчинюються шляхом зловживання посадовим становищем без ознак розкрадання (ухилення від сплати податків, шахрайство з фінансовими ресурсами); корисливі злочини в сфері торгівлі, послуг та інших сферах приватного бізнесу без використання посадового становища і без ознак розкрадання (контрабанда).

Кримінально-правова класифікація: злочини у сфері відносин власності; злочини у сфері використання бюджету; злочини у сфері фінансових відносин; злочини у сфері підприємництва; злочини у сфері захисту від монополізму і несумлінної конкуренції; злочини у сфері обслуговування населення; злочини у сфері митного регулювання.

Детермінанти економічної злочинності:

Довгострокові фактори: недосконалість господарського механізму щодо використання різних форм власності; відсутність цивілізованих ринкових відносин, добросовісної конкуренції, наявність численних диспропорцій; інформаційний вакуум щодо більшості соціально-економічних процесів, управлінських рішень та контролю за їх виконанням; відсутність в народі демократичних традицій, низька правова культура, що призводить до невиконання своїх обов’язків перед державою у вигляді повноти сплати податків; протиріччя між командно-адміністративною системою господарювання і ринковою економікою.

Середньострокові фактори: надмірна монополізація економіки; сировинна спеціалізація виробництва і експорту, що продукує відсталість і анти ринкове спрямування економіки; надмірне адміністративне втручання в економіку, великі витрати на утримання управлінського апарату, надання численних пільг окремим юридичним та фізичним особам; високий рівень корупції в системі органів державної влади і управління та тонізації економіки.

Короткострокові фактори: відсутність морально-психологічної єдності суспільства, узгодженості дій щодо основних напрямів реформування політичної та економічної систем; надлишковий податковий тиск на суб’єктів господарювання; відставання правового забезпечення протидії економічній злочинності від швидкості її зростання та необхідності посилення боротьби з нею; низька платоспроможність більшості громадян; правова незахищеність суб’єктів господарювання від зловживань, утисків та вимагань з боку чиновників державного апарату на всіх його рівнях.

Ознаки особи, яка вчиняє економічні злочини можна поділити на наступні групи: - відношення до різноманітних соціальних цінностей, трудових обов’язків, ставлення до власності в умовах формування нових економічних відносин; - характер і соціальна значимість потреб особи, інтересів, установок та засобів їх задоволення (легальні, неправомірні, кримінальні); - самовиправдання того, що злочинна діяльність є корисною для інтересів бізнесу та суспільства.

Економічних злочинців можна класифікувати в залежності від сфер, де вони вчиняють злочини. Наприклад, у податковій, кредитно-фінансовій, бюджетній сфері, в сфері торгівлі, побутових і комунальних послуг, підприємницької діяльності тощо.

Окрему групу становлять особи, які займаються виготовленням, зберіганням, придбанням, перевезенням, пересиланням, ввезенням в Україну з метою збуту або збутом підроблених грошей, державних цінних паперів; підробкою знаків поштової оплати і проїзних квитків; незаконним виготовленням, підробленням, використанням або збутом незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору, чи контрольних марок.

Кожні двоє з трьох засуджених за економічні злочини мають середню та вищу освіту. Кожне п’яте розкрадання, вчинене з використанням посадового становища, є груповим.

Напрямки профілактичної роботи:

• виявлення й усунення (нейтралізація) криміногенних факторів, що обумовлюють дані злочини (загальна профілактика);

• виявлення та недопущення злочинів, вчинення яких готується (спеціальна профілактика);

• встановлення осіб, від яких з високим ступенем вірогідності можна очікувати вчинення злочинів, та піддання їх виховному впливу (індивідуальна профілактика).

В системі правоохоронних органів діє Державна служба боротьби з економічною злочинністю і Державна податкова служба.

Необхідно також здійснювати заходи, спрямованні на ліквідацію кризи неплатежів та нецільового використання бюджетних коштів, зокрема:

• проведення із залученням практичних працівників відповідних міністерств та відомств комплексних перевірок законності здійснення товарно-грошових операцій суб’єктами підприємницької діяльності, які створенні при державних підприємствах, виявлення фактів одержання прихованих доходів шляхом вилучення з обігу різниці між собівартістю та роздрібними цінами на товари і послуги;

• погашення заборгованості з виплати заробітної плати, для чого слід запровадити механізм матеріальної відповідальності підприємств-боржників перед своїми працівниками;

• забезпечення жорсткого контролю за проходженням бюджетних коштів аж до безпосереднього їх одержувача, спрямованих на адресну державну підтримку, а також погашення заборгованості по заробітній платі.