7. Громадянське суспільство в концепції конституційного ладу.

Конс. лад — це конституційно закріплена та реально існуюча система організації держави та суспільства, що визначає та за­безпечує політико-правові основи фор­мування сучасного консти­туціоналізму.

Гегель дає таке визначення: Громадянське суспільство — сфера недержавних суспільних інститутів та відносин. Громадянське суспільство — це все те в суспільстві, що не є державою та державним.

ТДП ст. 62

8. Поняття і сутність народовладдя. Конституційні основи народовладдя (тут про заг. Принципи).

Демократичність Української держави і суспільства виявляє­ться насамперед у народовладді. У ст. 5 Конституції України зазначається, що носієм су­веренітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Він здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Народовладдя – це система форм безпосереднього вільного волевиявлення народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні шляхом прямої його участі у встановленні представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування і безпосередньому прийнятті владних рішень з передбачених Конституцією та законами України питань. Народовладдя в Україні здійснюється у двох формах:а) прямої (безпосередньої) демок­ратії, коли народ виражає свою волю у визначених Конститу­цією і законами процесуальних формах; б) представницької демократії, тобто через своїх представників, яких народ оби­рає до органів державної влади та органів місцевого самовря­дування. Безпосередня (пряма) демократія – безпосередня участь громадян у здійсненні державної влади, їх пряме волевиявлення під час прийняття державних рішень Інститути прямої (безпосередньої) демократії: 1. вибори депутатів; 2. референдум; 3. відкликання депутатів; 4. дорадче опитування; 5. народне обговорення проектів нормативних актів; 6. звіти депутатів і виконавчих органів перед населенням; 7. загальні збори громадян і трудових колективів; 8. плебісцити (це опитування населення з найважливіших питань державного життя, яке провадиться для визначення статусу відповідної території, відокремлення і самос­тійного існування націй, форми державного управління тощо); 9. накази виборців У здійсненні народовладдя значну роль також відіграє представницька демократія. Її сутність полягає в тому, що важливі обов’язкові питання вирішуються не всіма громадянами держави, а лише їх певними групами. Представницька демократія — спосіб реалізації волі народу через обраних ним представників в органи влади або місцевого самоврядування. В Україні — це Верховна Рада України, Президент України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради.

9. Український народ - носій суверенітету і джерело влади в Україні.

Згідно зі ст. 5 Конституції, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, сутність повновладдя народу України виявляється у визначальних засадах (основах) народовладдя, а саме в: а) організаційно-політичних основах суспільного життя; концентрованим виразом народовладдя тут є політичний плюралізм - багатопартійність, різноманітність форм волевиявлення тощо; б) економічних передумовах розмаїття суспільних відносин. Економічний плюралізм є основою розвитку матеріального достатку суспільства і передбачає свободу підприємництва, різноманітність форм власності; в) соціальних засадах: їх характер і зміст визначаються економічними умовами існування суспільства і знаходять предметне втілення в його стратифікації. г) ідеологічних засадах - сукупності таких уявлень,світоглядних думок, ідей, які визначаються умовами життєдіяльності суспільства і які представляють духовні цінності народу. Ідеї ​​народовладдя, їх примат над різноманітними суспільними поглядами втілюються у законодавстві і передусім у Конституції (Основному Законі) України д) морально-етичних засадах: суспільна влада має духовне, вольове, інтелектуальне наповнення. Вона не може бути аморальною, інакше перетвориться на свою протилежність і стане антинародною, антигуманною; є) соціально-психологічних основах народовладдя: вони зумовлені характером психіки й свідомості людини. Влада – матеріальна категорія

10. Суверенітет народу: гносеологічні витоки та сучасне розуміння. Суверенітет народу - це природне п. народу бути верховним і повновладним на своїй території. Суверенітет буває потенційним і реальним. Потенційним суверенітетом володіє практично будь-який етнос, незалежно від того, має він свою державність чи ні, оформився він у таку історичну спільність, як народ, визнаний він іншими державами і націями чи ні. Реал. суверенітет - це втілення у життя суверенних прав народу, його волі йти таким шляхом, який він вважає найкращим. Суверенна воля народу України, вільно сформована і втілена у відповідних документах (передусім у Конституції України), і є єдиним джерелом державної влади. Д-ва, її органи та посадові особи у своїй д-сті керуються винятково волею та інтересами народу У. і служать їх практ. реалізації. Б.-я.обмеження повноти народовла-ддя на рівні всієї держави або окремих її територій не допускається. Ці ідеї знайшли втілення в найважливіших джерелах конст. п. – К.У. , Декларації про державний суверенітет У., Акті проголошення незалежності України, конституційних законах та в інших правових актах. У свій час висловлювалася думка про те, що для повноти правового регулювання, зміцнення суверенітету у всіх формах його прояви необхідно прийняти Закон України "Про суверенітет народу У." , який відповідно до Закону "Про всеукраїнський та місцевий референдуми" з метою утвердження незалежності і самоврядування народу України, проголошених Декларацією про державний суверенітет України, встановлював би конституційні гарантії повновладдя народу, які складають основний зміст К. України.