- •1.Еволюція коків, їх загальна характеристика. Стафілококи, біологічні властивості, класифікація, практичне значення.
- •2. Збудник чуми
- •2.Клебсієли
- •1.Методи мікробіологічної діагностики стафілококових процесів та їх оцінка. Імунітет при стафілококових захворюваннях. Препарати для специфічної профілактики і терапії, оцінка.
- •2. Бордетелли. Властивості збудника коклюшу, профілактика, діагностика
- •3. Умовно-патогенні м/о.Біологічні властивості, етіологічна роль у розвитку опортуністичних інфекцій. Характеристика захворювань, спричинених ум-патогенними м/о.
- •1.Стрептококи, біологічні властивості, класифікація. Токсини, ферменти патогенності.
- •2. Коринебактерії (лат. Corynebacterium) — рід грампозитивних паличковидних бактерій. З нех є як патогенні, так і непатоненні види.
- •2) Слизова носоглотки – через основні решітчасті кістки – подолання гематоенцефалічного бар’єру.
- •2.Збудник дифтерії,біологічні властивості.
- •3.Роль води,грунту, повітря у передачі збудників вірусних інфекцій. Віруси,які найчастіше знаходяться в об'єктах навколишнього середовища.
- •1.Гонококи. Біологічні властивості, патогенез і мікробіологічна діагностика захворювань. Профілактика і специфічна терапія гонореї та бленореї.
- •2.Патоненні мікобактерії ,роль в розвитку патології людини. Збудники туберкульозу,властивості. Види туберкульозних бактерій. Патогенна і мікробіологічна діагностика туберкульозу.
- •3.Санітарна вірусологія, предмет завдання значення санітароної вірусології в діяльності лікаря.
- •3.Санітарно бактеріологічне дослідження харчових пробуктів на виявлення патогенних стафілококів
- •1.Патогенетичні основи мікробіологічної діагностики черевного тифу і паратифів а і б. Методи мікробіологічної діагностики їх оцінка.
- •2.Лептоспіри, їх характеристика, класифікація. Патогенез, імунітет і мікробіологічна діагностика лептоспірозу. Специфічна профілактика і терапія.
- •1. Рід Шигел. Біолог власт, класиф, Патогенез дизентерії.
- •2.Мікоплазми, класифікація. Біологічні властивості, методи культивування. Патогенез, діагностика.
- •3. Харчові отруєння мікробної етіології. Класифікація харчових отруєнь, які їх спричиняють.
- •3. Санітарно-показові мікроорганізми повітря, методи їх виявлення. Критерії оцінки чистоти повітря закритих пФСриміщень.
- •10 Хв для застигання. Після цього чашки Петрі з поживним середовищем закріплюють на рухомому диску апарата Кротова, і вмикають прилад.
- •Vibrio cholerae non-01 вызывают различной степени тяжести холероподобную диарею.
- •2. Рикетсії, біологічні властивості. Класифікація. Рикетсії – збудники захворювань у людини. Збудник Ку-гарячки. Патогенез захворювання, лабораторна діагностика, специфічна профілактика.
- •3.Збудники харчової токсикоінфекції. Принципи санітарно-бактеріологічних досліджень харчових продуктів.
- •1. Возбудитель чумы
- •2. Малярійні плазмодії. Їх характеристика. Патогенез малярії. Мікробіологічна діагностика. Специфічна профілактика і терапія
- •2.Эризипелотрикс
- •3. Мікрофлора повітря, її характеристика. Роль повітря у передачі інфекційних захворювань.
- •1.Туляремия
- •2.Патогенні гриби і актиноміцети (збудники канидозу,дерматомікозу, їх характеристика). Принципи мб діагностики
- •3. Санітарно-показові мікроорганізми, які використовують при оцінці забруднення грунту. Методи санітарно-мікробіологічного дослідження ґрунту.
- •1. Бруцеллы
- •19.1.Бацили сибірки. Біологічні особливості, патогенез, мікробіологічна діагностика і специфічна профілактика сибірки. Роль античних вчених в одержанні препаратів для специфічної профілактики сибірки.
- •19.3. Санітарно-показові мікроорганізми, які використовують при оцінці якості води.
- •2. Ієрсинії – збудник псевдотуберкульозу і ентероколіту, властивості, мікробіологічна діагностика ієрсиніозу.
- •3. Санітарно-показові мікроорганізми, які використовують при оцінці якості води
- •1. Збудники анаеробної інфекції ран, властивості, класифікація. Патогенез і мікробіологічна діагностика. Методи специфічної профілактики і терапії анаеробної інфекції ран.
- •21.3. Екологія мікроорганізмів. Мікрофлора навколишнього середовища: повітря, води, ґрунту. Методи дослідження
- •1. Етапи розвитку вчення про збудника дифтерії. Теоритичні основи специфічнї профілактики дифтерії. Протидифтерійні препарати.
- •2. Бордетели, їх властивості. Збудник коклюшу, морфологічні, культуральні, антигенні властивості. Мікробіологічна діагностика і специфічна профілактика коклюшу.
- •3. Вода як середовище проживання і зберігання мікроорганізмів. Автохтонна і алохтонна мікрофлора відкритих водоймищ. Сапробність. Мікроорганізми -показники процесу самоочищення води.
- •1.Патогенез дифтерії, імунітет. Мікробіологічна діагностика бактеріоносійства. Диференціація збудника дифтерії і сапрофітних коринебактерій.
- •1, Збудник сифілісу.Морфологічні,культуральні властивості.Патогенез , імунітет.Мб. Діагностика і терапія.
- •2. Коринебактерії характеристика. Еволюція коринобактерій. Біовари дифтерійних паличок. Токсикоутворення, генетичні детермінанти токсиногенності. Вимірювання сили токсину.
1. Етапи розвитку вчення про збудника дифтерії. Теоритичні основи специфічнї профілактики дифтерії. Протидифтерійні препарати.
Збудник дифтерії - C. Diphtheriae.
-1826р. Брето – ввів назву «дифтерія»
-Уперше дифтерійні бактерії описали і виділили в чистій культурі Е. Клебс і Ф. Леффлер у 1883-1884 рр.,
-дифтерійний екзотоксин отримали Е. Ру та А. Ієрсен (1888),
-протидифтерійну сироватку - Е. Берінг, Я. Бардах, Е. Ру (1892-1894).
-У 1923 р. Г. Рамон виготовив дифтерійний анатоксин.
Профілактика і лікування. Загальні профілактичні заходи зводяться до ранньої діагностики, госпіталізації хворих, виявлення бактеріоносіїв, проведення повноцінної дезинфекції приміщення і предметів вжитку. Основне значення має специфічна профіл. - активна імунізація людей дифтерійним анатоксином (Рамон,1923) – це токсин,що позбавлений отруйних властивостей обробкою 0,4% розчину формаліну і витримкою в термостаті при температурі 37-40С 30 діб. Входить до складу багатьох вакцин:
-АКДП - адсорбована коклюшно-дифтерійно-правцева,
-АДП-М - адсорбований дифтерійно-правцевий анатоксин із зменш. вмістом антигенів,
-АД-М - адсорбований дифтерійний анатоксин із зменш. вмістом дифтерійного антигена (для іммунізації людей зі схильністю до алергій),
-Д.Т.Кок –адсорбована вакцина для профілактики дифтерії, коклюша, правця,
-Тетракок –комбінована вакцина для профілактики дифтерії, коклюша, правця та поліомієліту. Іммунізація починається з трьохмісячного віку, ревакцинацію проводять у дитячому віці, а також дорослим кожні 10 років.
Також препаратом являється сироватка протидифтерійна, коняча, очищена, концентрована, рідка.
2. Бордетели, їх властивості. Збудник коклюшу, морфологічні, культуральні, антигенні властивості. Мікробіологічна діагностика і специфічна профілактика коклюшу.
Рід Bordetella містить 4 види дрібних грам«-» бактерій, які колонізують і ушкоджують епітелій респіраторного тракту. Є облігатними аеробами.
B.pertussis – збудник коклюшу- гостре інфекц. захворювання людини,яке характериз. повітряно-крапельним шляхом передачі, катаральним запаленням дих.шляхів та нападами спазматичного кашлю. Вперше виділений Ж.Борде і О.Жангу у 1906 році.
B.parapertussis – збудник пара коклюшу, уражає тільки людей.
B.bronchiseptica – збудник ГРЗ у тварин
B.avium – у птахів.
Морфолог.властивості.
Є грам«-»,дрібні,короткі,овоїдні палички. Є мікрокапсула, спори не утворюють,не рухаються.
Культуральні
Вимогливі до умов культивування. Треба в середовище додавати 3 амінокислоти: пролін, цистеїн, глютамінова кислота. Також треба кров,активоване вугілля,альбумін,щоб адсорбували продукти життєдіяльності бордетел,бо ці метаболіти накопичуються і здатні пригнічувати їх ріст.
Спец.середовище – Борде-Жангу.
Ріст уповільнений. Через 72 год на поверхні утв. дрібні, блискучі, сіруваті, гладенькі, куполоподібні колонії, що нагадують перлинки або краплини ртуті, з невеличкою зоною гемолізу навколо них. При пересівах здатні до дисоціації в R-форму,при цьому втрачають здатність утв. Мікрокапсули, не продукують факторів патогенності,змінюють антигенну структуру.
Антигенні
Є О-АГ(соматичний)
К-АГ(капсульний)-термолабільні,виявляються в реакції аглютинації. Ці антигени називають «факторами» і позначають латинськими буквами. Є 14 варіантів поверхневих АГ,7-спільні для всіх видів.
Мікробіологічна діагностика
Основний метод-БАКТЕРІОЛОГІЧНИЙ: матеріал для дослідження отримують методом «кашльових пластинок»-чашку Петрі тримають біля рота під час приступу кашлю.
Засівають на середовище Борде-Жангу. Вирощують при 37С 3-5 днів. Колонії досліджують під лупою. Потім фарбують за Грамом і ставлять реакцію аглютинації на склі з коклюшними і пара коклюшними сироватками у розведенні 1:10. При позитивному результаті далі виділяють чисту культуру і ідентифікують:не ферментують вуглеводів,не утворюють індол. Основне значення мають особливості росту і реакції аглютинації.
СЕРОЛОГІЧНЕ дослідження-АТ до збудників виявляються на 3 тижні хвороби. Використовують реакції аглютинації,зв’язування комплементу і непрямої гемаглютинації. Ставлять всі реакції методом парних сироваток. Діагноз підтверджують у 4-кратному наростанні титру АТ.
АЛЕРГІЧНІ ПРОБИ- внутрішньошкірно вводять аглютиногени. ( при масових епідеміолог.обстеженнях).
Специфічна профілактика
Щеплення проти коклюшу дітям 1 року трикратним введенням адсорбованої коклюшно-дифтерійно-правцевої вакцини (АКДП).
