- •1.Еволюція коків, їх загальна характеристика. Стафілококи, біологічні властивості, класифікація, практичне значення.
- •2. Збудник чуми
- •2.Клебсієли
- •1.Методи мікробіологічної діагностики стафілококових процесів та їх оцінка. Імунітет при стафілококових захворюваннях. Препарати для специфічної профілактики і терапії, оцінка.
- •2. Бордетелли. Властивості збудника коклюшу, профілактика, діагностика
- •3. Умовно-патогенні м/о.Біологічні властивості, етіологічна роль у розвитку опортуністичних інфекцій. Характеристика захворювань, спричинених ум-патогенними м/о.
- •1.Стрептококи, біологічні властивості, класифікація. Токсини, ферменти патогенності.
- •2. Коринебактерії (лат. Corynebacterium) — рід грампозитивних паличковидних бактерій. З нех є як патогенні, так і непатоненні види.
- •2) Слизова носоглотки – через основні решітчасті кістки – подолання гематоенцефалічного бар’єру.
- •2.Збудник дифтерії,біологічні властивості.
- •3.Роль води,грунту, повітря у передачі збудників вірусних інфекцій. Віруси,які найчастіше знаходяться в об'єктах навколишнього середовища.
- •1.Гонококи. Біологічні властивості, патогенез і мікробіологічна діагностика захворювань. Профілактика і специфічна терапія гонореї та бленореї.
- •2.Патоненні мікобактерії ,роль в розвитку патології людини. Збудники туберкульозу,властивості. Види туберкульозних бактерій. Патогенна і мікробіологічна діагностика туберкульозу.
- •3.Санітарна вірусологія, предмет завдання значення санітароної вірусології в діяльності лікаря.
- •3.Санітарно бактеріологічне дослідження харчових пробуктів на виявлення патогенних стафілококів
- •1.Патогенетичні основи мікробіологічної діагностики черевного тифу і паратифів а і б. Методи мікробіологічної діагностики їх оцінка.
- •2.Лептоспіри, їх характеристика, класифікація. Патогенез, імунітет і мікробіологічна діагностика лептоспірозу. Специфічна профілактика і терапія.
- •1. Рід Шигел. Біолог власт, класиф, Патогенез дизентерії.
- •2.Мікоплазми, класифікація. Біологічні властивості, методи культивування. Патогенез, діагностика.
- •3. Харчові отруєння мікробної етіології. Класифікація харчових отруєнь, які їх спричиняють.
- •3. Санітарно-показові мікроорганізми повітря, методи їх виявлення. Критерії оцінки чистоти повітря закритих пФСриміщень.
- •10 Хв для застигання. Після цього чашки Петрі з поживним середовищем закріплюють на рухомому диску апарата Кротова, і вмикають прилад.
- •Vibrio cholerae non-01 вызывают различной степени тяжести холероподобную диарею.
- •2. Рикетсії, біологічні властивості. Класифікація. Рикетсії – збудники захворювань у людини. Збудник Ку-гарячки. Патогенез захворювання, лабораторна діагностика, специфічна профілактика.
- •3.Збудники харчової токсикоінфекції. Принципи санітарно-бактеріологічних досліджень харчових продуктів.
- •1. Возбудитель чумы
- •2. Малярійні плазмодії. Їх характеристика. Патогенез малярії. Мікробіологічна діагностика. Специфічна профілактика і терапія
- •2.Эризипелотрикс
- •3. Мікрофлора повітря, її характеристика. Роль повітря у передачі інфекційних захворювань.
- •1.Туляремия
- •2.Патогенні гриби і актиноміцети (збудники канидозу,дерматомікозу, їх характеристика). Принципи мб діагностики
- •3. Санітарно-показові мікроорганізми, які використовують при оцінці забруднення грунту. Методи санітарно-мікробіологічного дослідження ґрунту.
- •1. Бруцеллы
- •19.1.Бацили сибірки. Біологічні особливості, патогенез, мікробіологічна діагностика і специфічна профілактика сибірки. Роль античних вчених в одержанні препаратів для специфічної профілактики сибірки.
- •19.3. Санітарно-показові мікроорганізми, які використовують при оцінці якості води.
- •2. Ієрсинії – збудник псевдотуберкульозу і ентероколіту, властивості, мікробіологічна діагностика ієрсиніозу.
- •3. Санітарно-показові мікроорганізми, які використовують при оцінці якості води
- •1. Збудники анаеробної інфекції ран, властивості, класифікація. Патогенез і мікробіологічна діагностика. Методи специфічної профілактики і терапії анаеробної інфекції ран.
- •21.3. Екологія мікроорганізмів. Мікрофлора навколишнього середовища: повітря, води, ґрунту. Методи дослідження
- •1. Етапи розвитку вчення про збудника дифтерії. Теоритичні основи специфічнї профілактики дифтерії. Протидифтерійні препарати.
- •2. Бордетели, їх властивості. Збудник коклюшу, морфологічні, культуральні, антигенні властивості. Мікробіологічна діагностика і специфічна профілактика коклюшу.
- •3. Вода як середовище проживання і зберігання мікроорганізмів. Автохтонна і алохтонна мікрофлора відкритих водоймищ. Сапробність. Мікроорганізми -показники процесу самоочищення води.
- •1.Патогенез дифтерії, імунітет. Мікробіологічна діагностика бактеріоносійства. Диференціація збудника дифтерії і сапрофітних коринебактерій.
- •1, Збудник сифілісу.Морфологічні,культуральні властивості.Патогенез , імунітет.Мб. Діагностика і терапія.
- •2. Коринебактерії характеристика. Еволюція коринобактерій. Біовари дифтерійних паличок. Токсикоутворення, генетичні детермінанти токсиногенності. Вимірювання сили токсину.
2. Малярійні плазмодії. Їх характеристика. Патогенез малярії. Мікробіологічна діагностика. Специфічна профілактика і терапія
.Малярія є трансмісивним антропонозним природноопосеридкованим захворюванням,що визначається ареалом поширення комарів роду Anopheles.Паразитна система двокомпонентна: комари роду Anopheles(кінцевий господар) – людина (проміжний).Цикл розвитку включає статеву(спорогонія) і безстатеву стадію(шизогонія). Спорогонія протікає однотипно для всіх видів плазмодії.Самка комара при кровосмоктанні заковтє трофозоїти і шизонти,що гинуть у шлунку комара.,а гагонти і гамети дозрівають і запліднюються переходячи в оокінету.,яка розвивається в ооцисту,що містить до 10000спорозоїтів. Спорозоїти током крові заносяться до слинних залоз комара,звідки при укусі потрапляють в організм людини,де проходить дві фази : екзоеротрицитарну шизогонію – тканинна фаза в гепатоцитах:тканинні спорозоїти – тканинні трофозоїти – тканинні шизонти – тканинні мерозоїти; та еротрицитарну – в еритроцитах: еритроцетарні трофозоїти,шизонти і гаметоцити.
Патогенез малярії. Патогенез залежить від механізму зараження.При трансмісивному зараж.прходть тк. І еритроцитарну фази шизогонії.При штучних способах зараження- лише еритроцитарна. На фазі тк.шизогонії клін.ознаки відсутні.Причиною нападів хвороби є розпад морул мерозоїтів, еритроцитів, гепатоцитів. Розрізняють чотири періоди хвороби: інкубаційний,первинних гострих проявів,вторинний латентний і період рецидив(ближні та віддалені).Клін. хвороба проявляється циклічною гарячкою(48год),що виникає при досягненні пірог енного порогу,анемією,спленомегалією.
Діагностика. Матеріал для дослідження є кров,аспірат лімфатичних вузлів або шанкра,стернальний пунктат,ліквор.Виявлення плазмодії проводиться мікроскопічним («товста крапля» за Роман.-Гімзою), серологічним(ІФА,РІФ,РНГА), генетичним(ПЛР) методами.Мікроскопічно може бути виявлений в крові не раніше 5-8дня від моменту інфікування людини.
Специфічна профілактика і терапія. Специф.імунопрофілактика не розроблена,рекомендовано профілактичний прийом хіміопрепаратів для груп ризику, лікування –хінін, мефлохін, гало фантин, хінгамін, бімугаль, акрихін, примахін, піриматемін.
2.Эризипелотрикс
(Erysipelothrix) - род полиморфных бескапсульных неподвижных аспорогенных грам+ хемоорганотрофных факультативно-анаэробных эубактерий. Э. близки к листериям и коринебактериям. Г+Ц 36 мол.%. Имеют форму длинных или коротких, прямых или изогнутых палочек, иногда располагающихся цепочками. Встречаются нитевидные формы. Растут на органических средах с с-кой при слабощелочной рН и 37°С, лучше -в условиях повышенного (5-10%) содержания углекислого газа. На кровяном агаре дают -гемолиз. Образуют к-ту в среде с глюкозой. Продуцируют сероводород, индол не образуют, каталазу и оксидазу не синтезируют, эскулин и мочевину не гидролизуют. Чувствительны к пенициллинам и тетрациклинам. Паразиты млекопитающих, птиц, рыб, ракообразных. Типовой вид - Е.rhusiopathiae - вызывает рожу у свиней и эризипелоид (см.) у человека.
3. Мікрофлора повітря, її характеристика. Роль повітря у передачі інфекційних захворювань.
міклофлора повітря формуеться за рахунок м/о грунту , рослин і води.У закритих примішеннях повітря в пилій фазі аерозолю(діаметр часток 10 мкм-1мм). Максимальна кількість м/о в атмосферному повітрі можна знайти у червні - серпні, а мінімальну - в грудні - січні. Присутність санітарно-показових мікроорганізмів в атмосферному повітрі - досить рідкісне явище. Лише іноді в місцях масового скупчення людей із атмосферного повітря можна виділити стафілококи і стрептококи.
У повітря можуть потрапити з дихальних шляхів хворої людини збудники кору, скарлатини, вітряної віспи, натуральної віспи, грипу, епідемічного паротиту, кашлюку, цереброспінального менінгіту, туберкульозу та ін. Але безпосередньо визначити їх у повітрі дуже складно. Про пряму епідеміологічну небезпеку роблять висновок за кількістю гемолітичних стрептококів і стафілококів у повітрі. При оцінці санітарного стану закритих приміщень, залежно від задач дослідження, визначають: загальне мікробне число, санітарно-показові мікроорганізми (стафілококи, альфа- і бета-гемолітичні стрептококи, які є показниками контамінації повітря мікрофлорою носоглотки людини).
БІЛЕТ 16