2. Рикетсії, біологічні властивості. Класифікація. Рикетсії – збудники захворювань у людини. Збудник Ку-гарячки. Патогенез захворювання, лабораторна діагностика, специфічна профілактика.

Рикетсії- дрібні поліморфні прокаріотичні м.о. за структурою кл.близькі до Гр.

Відомі такі морф. Типи рекетсій:

-кокоподібні,овальної форми або гантелеподібні

-паличкоподібні,містять біполярно розташ. Зерна.

-«бацилярні»,містять декілька зерен

-ниткопод.,або міцелярні, багато зернисті форми

-- Рикетсії групи висипного тифу

--групи плямистих лихоманок

--ерліхії

--коксієли

Rickettsia prowazekii-збудник епідемічного висипного тифу

Rickettsia typhi- збудник ендемічного тифу

Rickettsia felis- збудник туфоподібної ендемічної хвороби

Rickettsia sibirica- збудник пн.азійського кліщового рикетсіозу

Rickettsia conori- збудник марсилянської гарячки

Rickettsia rickettsia- збудник плямистої гарячки

Rickettsia akari- збудник везикульозного рикетсіозу

Coxiella burnei-збудник Ку-гарячки

Гр- дрібні кокопод.або паличкопод. Зустрічаються також ниткопод.форми або у вигляді ланцюжків. Розмнож.бінарним поділом. У розвотку виділ 2 фази 1-наявна в обол.структурний ліпосахарид 2- його відсутність.

Патогенез. Проникає в організм через слиз.обол. або шкіру.проникає в кров і заноситься в паренхіматозні орг..і проникає в гістіоцити(фаза дисемінації).Розмножуються в гістіоцитах , виходячи з них, фагоцитуються мононуклеарами та макрофагами, де також здатні розмножуватися.

При хрон.формах уражаються ендокард і клапани серця, кістковий мозок, легені з розвитком фіброзу.

Профілактика.Існує жива вакцина а основі штаму С.burnetti , М-44 для вакцинації співробітників лаб.,які прац.з коксієлами,а також для імунізації с.г.тварин з метою зменш.небезпеки виділення коксієл у довкілля.

3.Збудники харчової токсикоінфекції. Принципи санітарно-бактеріологічних досліджень харчових продуктів.

Мікроорганізми, що викликає харчові токсикоинфек-ции,характеризуються помірною патогенністю для людини. Тому захворювання виникає тоді, коли збудник попередньо розмножився в харчовому продукті й потрапив в організм людини у великій кількості. Назва 'токсикоінфекція' пояснюється тим, що отруєння викликається дією живих мікроорганізмів (інфекція), а своїм раптовим виникненням і бурхливим короткочасним плином нагадує отруєння токсинами цих мікроорганізмів (токсикоз). Збудниками токсикоин-фекций є мікроорганізми роду Salmonella (S. typhimurium, S. enteritidis), деякі види кишкової палички, протея, стрептококів, СІ. perfringens і В. cereus.

Методами санітарно-бактеріологічних досліджень є пряма бактеріоскопія, бактеріальний посів на патогенну і умовно патогенну флору на живильне середовище, біологічна проба.

БІЛЕТ 15

1. Возбудитель чумы

Yersinia pestis- овоидная гр- палка, фак.анаэроб.

Патогенез: Первичный очаг чаще всего локализуется в коже. Заражение происходит в этом случае от диких грызунов через кровососущих насекомых, в первую очередь, блох. Значительно реже (в разгар эпидемии) возможно воздушно-капельное инфицирование от людей, страдающих чумной пневмонией.

В коже в месте укуса насекомого возникает, хотя и не постоянно, первичный очаг в виде небольшого участка с серозно-геморрагическим воспалением в центре и лейкоцитарно-макрофагальным вокруг. Макроскопически очаг имеет характер пустулы или карбункула. Далее происходит лимфогенная генерализация инфекции, при этом в пораженных лимфатических узлах возникает острое геморрагическое воспаление с выраженным альтеративным компонентом. Клеточная (лейкоцитарная и макрофагальная) реакция в случае бурного течения болезни выражена слабо. Нередко первоначальные изменения сразу возникают в лимфатических узлах (первичный бубон) без воспалительных изменений в коже. Макроскопически пораженные ткани дряблые, в центре темно-красного цвета со смазанной структурой, ткани же, располагающиеся по периферии, отечны, желеобразной консистенции. Чума с преобладанием поражения лимфатических узлов называется бубонной. Наряду с лимфогенной генерализацией, происходит и гематогенная. В результате во многих органах возникают очаги геморрагического воспаления, макроскопически напоминающие кровоизлияния. Селезенка имеет типичный характер септической: она увеличена в размерах в 2-3 раза, темно-красная, дряблая. Независимо от формы чумы, для нее наиболее характерна гематогенная генерализация возбудителя. Заболевание течет как сепсис (геморрагическая септицемия), что объясняют недостаточностью при чуме фагоцитарной реакции (эндоцитобиоз) и гуморального иммунитета (антитела вырабатываются крайне медленно и не достигают высоких титров). Возможно, это связано с тем, что палочка чумы обладает антигенной близостью к клеткам человеческого тела.

Принципиально такой же характер имеют очаги воспаления и при первичной легочной чуме, возникающей значительно реже в результате воздушно-капельного заражения от больных чумной пневмонией.

Мб диагностика: незагрезненный материал засевают на агар Хоттингера или Мартена, загрезненного- на среду Туманского.

Биопробу ставят на морских свинках ()

Серология: РНГА,РНАГ, и конечно же ПЦР

Лечение: полиионные растворы и коллоиды, антигистамины, антибак(рифампицин, доксициклин,цефотаксим и т.дэээ)