Vibrio cholerae non-01 вызывают различной степени тяжести холероподобную диарею.

Патогенез: Входными воротами инфекции является пищеварительный тракт. Часть вибрионов гибнет в кислой среде желудка под воздействием соляной кислоты. Преодолев желудочный барьер, микроорганизмы проникают в тонкий кишечник, где, найдя благоприятную щелочную среду, начинают размножаться. Вибрионы колонизируют поверхность эпителия тонкого кишечника, не проникая, однако, внутрь его и выделяют холерный токсин, что приводит к интоксикации и обезвоживанию.

Вакцина WC/rBS — состоит из убитых целых клеток V. Cholerae О1 с очищенной рекомбинантной В-субъединицей холерного анатоксина (WC/rBS) — предоставляет 85-90-процентную защиту во всех возрастных группах в течение шести месяцев после приёма двух доз с недельным перерывом.

Вакцина CVD 103-HgR — состоит из ослабленных живых оральных генетически модифицированных штаммов V. Cholerae О1 (CVD 103-HgR). Однократная доза вакцины предоставляет защиту от V. Cholerae на высоком уровне (95 %). Через три месяца после приёма вакцины защита от V. Cholerae El Tor была на уровне 65 %.

Лечение: энтеросорбенты, тетрациклины

Диагностика: высевают на среды накопления- 1% пептонная вода--- щелочной агар--- идентификация

2. Збудник хвороби Лайма – Borrelia burqdorfei Патогенез. Хвороба Лайма – хрон.інфекція з ураженням шкіри, серцевої і нервової сист., суглобів, що супров.розвитком розвитком аутоімунних процесів.

Розрізняють три стадії хвороби: 1-ураження шкіри(мігруюча еритема) 2-розвиток доброякісних уражень серця і ЦНС 3-розвиток артриту вел.суглобів через 6 тижнів після початку захворювання.

Імунітет. Гуморальний,видоспецифічний Мікробіол.діагностика. Здійснюється бактеріоскопічним і серологічними методами, у ПЛР. Зб.хвороби Лайма при виділ. З кліщів добре ростть на пож.середовищах. Зматеріалів від хворих ізолювати збудника вдається рідко. Профілактика. Не розроблена. Лікування. Антибіотики(фторхінолони,тетрацикліни)

3. Мікробне число і санітарно-показові мікроорганізми повітря закритих приміщень, методи визначення, їх оцінка.

Нормативи бактеріального забруднення і вмісту санітарно-по­казових мікроорганізмів у повітрі закритих при­міщень ще до кінця не розроблені. Вони повинні бути обґрунтовані з урахуванням типу, призначен­ня приміщення і класу чистоти. Особливо важливо проводити санітарно-мікробіологічні дослідження повітря в хірургічних і дитячих відділенях лікарень, операційних, пологових будинках - там, де різні мікроорганізми (патогенні, умовно-патогенні та деякі сапрофіти) можуть викликати внутрішньолікарня-ні інфекції або тяжкі ускладнення після операцій, пологів у людей з низькою опірністю організму. У повітрі лікарняних приміщень, крім звичайних показників, визначають присутність патогенних стафілококів, а також синьогнійної палички та ін­ших грамнегативних умовно-патогенних бактерій, залежно від класу чистоти приміщення:

• особливо чисті (А) - операційні зали для по­логів, асептичні бокси;

• чисті (Б) - процедурні, палати і зали реаніма­ції, дитячі палати, асистентські і фасувальні аптек, приміщення бактеріологічних і клініч­них лабораторій;

• умовно чисті (В) - палати хірургічних відді­лень, коридори, які ведуть до операційних, пологових залів, бокси і палати інфекційних відділень, ординаторські тощо;

• брудні (Г) - коридори і приміщення адміні­стративних будівель, санітарні кімнати, туа­лети, кімнати для брудної білизни та ін.

Санітарно-мікробіологічне дослідження повітря включає 4 етапи:

1) відбір проб повітря;

2) обробку, транспортування, концентрацію мі­кроорганізмів;

3) виділення мікробів;

4) ідентифікацію виділених бактерій і вірусів.

Останні два етапи виконуються за допомогою звичайних санітарно-бактеріологічних і вірусоло­гічних методів дослідження. Проби повітря для дослідження необхідно відбирати на рівні дихання людини, яка сидить чи стоїть.

Усі методи відбору повітря можна поділити на седиментаційні і аспіраційні. Седиментаційний -метод Коха - полягає у здатності мікроорганізмів завдяки силі тяжіння і під дією руху повітря (разом з частками пилу і краплями аерозолю) осідати на поверхню поживного середовиша у відкритій чашці Петрі. Аспіраційні методи ґрунтуються на примусо­вому осадженні мікроорганізмів із повітря на поверхню твердого середовища .

Основні показники санітарного стану повітря

1. Загат» мікробне число» -кількість одиниць м/о що утворюють (КУО), в 1 м3 в повітрі

2. Присутність золотистого стафілокока- повітря засівать на жовгеово-солевий агав, де виростають характерні вмоиколоніі грам позитивиих коків, що мають фермент

1 Присутність грибів (дрожеподібних) – це кількість гриби що виростають на середовищ Сабуро за 96 годин інкубації при температурі 22-28 С

4. За епідеміологічними вимогами ви­значають патогенні мкрорганізми (стьмонели, микобактеріі , віруси).

БІЛЕТ 14

1.Сальмонели – збудники гострого гастроентериту, їх властивості. Принципи класифікації. Патогенез харчових токсикоінфекцій сальмонельозної природи. Мікробіологічна діагностика

Наиб.часто возбудителями сальмонеллеза являются серовары S.Typhimurium, S.Dublin, S.Choleraesuis

Сальмон у 1985. Рухливі Гр- палички із заокругленими кінцями. Капсул і спор не утв.. Фак. анаероби.Добре ростуть на простих жовчовмісних середовищах. Фак. анаероби.Добре ростуть на простих жовчовмісних середовищах. Спльмонели мають джгутикрвий Н-аг і соматичний О-аг, деякі мають поверхневий Vi-аг. За головним компонентом О-аг всі сальмонели поділяють на серологічні групи. Ці групи позначають великими літерами лат алфавіту ( А,В, С ...). Запропоновано існування тільки двох видів сальмонел – S enterica i S.bongori. Основні клінічні симтоми ( блювання, пронос, підв т) зумовлено дією ентеротоксину й ендотоксину, які вивільнюються при руйнуванні в кишечнику. Збудник може проникати у кров і заноситись в будь-яке місце організму викликаючи гнійні процеси. Лаб діагн. Бактеріологічне досл (промивні води шлунку, випор, сеча, кров). РНГА, ІФА, наростанння титру ат у динаміці захв.