1. Рід Шигел. Біолог власт, класиф, Патогенез дизентерії.

На честь Шига який остаточно довів етіолог роль збудника. Класиф: За біолог і аг властивостями шигели поділяються на 4 види : S.dysenteriae, S.flexneri, S.sonnei. Назва видів пов’язана з авторами. На підст аг будови 4 ангигенних підгрупи ( А В С Д ) і на серотипи ( серовари). Серогруппа A: S. dysenteriae (12 серотипов) Серогруппа B: S. flexneri (9 серотипов) Серогруппа C: S. boydii (18 серотипов) Серогруппа D: S. sonnei (1 серотип). Шигели Гр- палички, нерухомі, некапс, не утв спор. Ростуть на МПА і МПБ, для виділення викор середов ЕНДО, Плоскірєва, ЕМС вирост безбарвні колонії. Штами шигел утв індол, за винятком зоней. Шигельоз – антропоноозна інфекція з фекально- оральним механізмом передачі, S.dysenteriae, S.flexneri, S.sonnei

Шигеллы- мелкие Гр- палочки с заокругл.концами. неподвижны. Располагаются одиночно. Спор и капсул не образуют. Фак.анаэробы.( все как у энтеробактерийййй!) Характерна малая биохимическая активность.!

Подразделяются на четыре серогруппы

Серогруппа A: S. dysenteriae (12 серотипов)

Серогруппа B: S. flexneri (9 серотипов)

Серогруппа C: S. boydii (18 серотипов)

Серогруппа D: S. sonnei (1 серотип)

Токсинообразование: Шига- токсин, шигаподобный токсин

Патогенез: Вирулентность шигелл определяется их адгезивными свойствами. Они прилипают к энтероцитам толстой кишки за счет своей микрокапсулы. Затем проникают в энтероциты .После колонизации энтероцитов шигеллы попадают в подслизистый слой, где фагоцитируются макрофагами--- воспаление—продукция энтеротоксина- поражение энтероцитов. Вместе с тем при разрушении шигелл освобождается эндотоксин - ЛПС клеточной стенки, который поступает в кровь и оказывает действие на нервную и сосудистую системы.

Иммунитет. При дизентерии развивается местный и общий иммунитет. При местном иммунитете существенное значение имеют секреторные IgA(SIgA), которые образуются в 1-ю неделю заболевания в лимфоидных клетках слизистой оболочки кишки. Кроме того, в процессе инфекции нарастает титр сывороточных антител IgM, IgA, IgG, который достигает максимума на 2-й неделе заболевания. Наибольшее количество IgM обнаруживается в 1-ю неделю болезни.

Методы мб диагностики:основной метод- бактериологический. материалом для бак. посева служат фекалии. Посев на диф- диагн. среды( Плоскирева, Левина, Мак- Конки), выделение чистой культуры, изучение биохим.свойств и идентификация. Серология: РНГА, ИФА, коагглютинация.

Вакцинация не эффективна.

2.Мікоплазми, класифікація. Біологічні властивості, методи культивування. Патогенез, діагностика.

Мікоплазми. За розмірами геному, схильності до внутрішньо кл.паразитизму – подібні до вірусів; у той же час здатність рости на без клітинних середовищах та чутливість до антибіотиків наближує їх до бактерій. Їх особливість полягає в потребі у стеролах та жирних кислотах для їх росту. Для діагностики існують тест системи,створені для визначення ферментативних властивостей мікоплазм, та найширше застосовується метод полімеразної ланцюгової реакції, що дозволяє провести детекцію фрагментів накл..кислот і встановити вид збудника.

Способи розмноження: бінарний поділ, фрагментація крупних тіл та ниткоподібних структур, брунькування.

У медицині розглядають тільки представників родини Mycoplasmataceae, а саме - M.pneumonia(патогенна), M.hominis, .

- M.pneumonia викликає дві форми респіраторного мікоплазмозу: гостре респіраторне затвор.(фарингіт,ларингіт,трахеїт,бронхіт,)

Та гостру пневмонію.Досліджують на наявність мікоплазм мазки та змиви із задньої стінки глотки,мокротиння,плевральний випіт,можливо спинномозкову рідину та кров.

Також висівають мікоплазмози на тверді пож.сер. та у напіврідкі.