19. Судоустрій та судочинство на українських землях в часи Великого князівства Литовського.

Система судоустрою Великого князівства Литовського протягом довгого часу розглядалась як низка різноманітних судів, пов’язаних між собою більшою чи меншою мірою. Спроби скласифікувати суди були здійснені лише протягом останніх років, хоча ще М. Ясинський говорив про державні (великокнязівський і його різновиди, суд воєвод, старост і намісників), приватні і станові суди (копні, полюбовні, панські, або вотчинні, і міські) [204, с.18]. С. Кудін виділяє суди державні (великокнязівський, або господарський, маршалковий, асесорський, комісарський, суд Панів-Ради) і спеціальні (міські, доменіальні, духовні, копні) [89; 90; 91]. На нашу думку, така класифікація викликає певні зауваження. По-перше, в неї не включені третейські і полюбовні суди, а також суди для національних меншин. По-друге, термін “спеціальні” стосовно названих судів, на наш погляд, не є точним. Звичайно спеціальними кваліфікуються суди, які розглядають специфічні справи, отже, такими, на нашу думку, можна вважати лише духовні суди церкви (вони розглядали здебільшого сімейні справи) і згадані С. Кудіним серед міських судів цехові суди (розглядали справи, які виникали в процесі виробництва). Крім того, автор не вказав, який критерій був ним покладений в основу такої класифікації, що, очевидно, зумовилось обмеженим обсягом публікацій. П. Музиченко наводить більш точну, з нашого погляду, класифікацію судів. За його концепцією, суди поділялися на центральні (великокнязівський, або господарський суд з його різновидами, Головний Литовський Трибунал і Луцький Трибунал), місцеві (копні, домініальні, обласні, земські, гродські, підкоморські і міські), спеціальні (церковні, гетьманський суд, цехові, ярмаркові, суди над іновірцями, каптуровий суд, полюбовні, або приятельські, козацькі суди) [137]. Як бачимо, дослідник включає до класифікації всі суди, які діяли на українських землях в XIV – XVI ст.ст., не враховуючи тієї обставини, чи діяли вказані суди у Великому князівстві Литовському чи в Речі Посполитій. Оскільки темою нашого дослідження є литовська доба, не вважаємо за можливе прийняти наведену класифікацію.

Вважаємо за доцільне провести класифікацію судів на українських землях литовського періоду за ступенем участі влади в роботі судів і за принципами підсудності. Ми пропонуємо поділити суди на державні та недержавні. До державних судів Великого князівства Литовського відносимо: Центральний суд: суд великого князя (господаря); суди за його дорученням: - суд Панів-Ради; - суд маршалка; - маршалківський суд; - комісарський суд.

20. Джерела права на українських землях часу Великого князівства Литовського. Чинність Литовських Статутів в Україні.

Центральне управління здійснювалось королем і рядом посадових осіб. Королівським двором відав коронний або великий маршалок, королівською канцелярією – канцлер, скарбницею Корони – коронний підскарбій, військом Корони – коронний гетьман.Система місцевих органів управління будувалася відповідно до адміністративно-теріторіального поділу Речі Посполитої. Після Люблінської унії українські землі остаточно остаточно втратили свою автономію і були поділені на шість воєводств: Руське (охоплювало Львівську, Галицьку Перемишльську, Саноцьку та Холмську землі), Белзьке (складалося з Володимирського, Луцького й Кременецького повітів), Подільське (Кам’янецький, Червоногородський і Летичивський повіти), Брацлавського (Брацлавський і Вінницький повіти), Київське (Київський, Овруцький і Житомирський повіти).У 1635 році було утворене Ченігівське воєводство, яке складалося з Чернігівського та Новгород-Сіверського повітів. Основні адміністративні воєводства у Речі посполитій були воєводства, повіти, землі і староства.У деяких українських землях продовжувала існувати волосна система адміністративно-територіального поділу. Декілька волостей складалися в повіт. У кожному воєводстві були свої сеймики. Місцеве управління зосереджувалося в руках воєвод, каштелянів, старост та інших громадських та земських службових осіб. Великий вплив мали шляхетські сеймики в земствах і повітах. До низових органів місцевого управління належали волосні і сільські органни. Справами волості відав королівський волосний староста, а сельськими – сельський сход, якому був підпорядкований сільський староста. На землях, які знаходилися у приватному володінні, систему місцевого управління визначав сам власник.Приєднання українських та білоруських земель до Литви суттєво вплинули на структуру її державної влади, яка в багатьох відношеннях копіювала систему державних органів Київської Русі.