15

Тема 9 основи управління підприємством

9.1 Система управління підприємством: суть та її складові

9.2 Функції управління підприємством

9.3 Методи управління діяльністю підприємства

9.1. Система управління підприємством: суть та її складові

Підприємства створюються для задоволення різноманітних потреб людей і тому розрізняються за розмірами, формами власності, юридичним статусом тощо. Проте, незважаючи на розмаїття конкретних підприємств, всі вони здійснюють горизонтальний і вертикальний поділ праці. Розподіл загальної роботи на підприємстві на її частини поміж окремими виконавцями або підрозділами називається горизонтальним поділом праці. Внаслідок горизонтального поділу праці об'єктивно виникає потреба у діяльності з координації (узгодження, забезпечення взаємодії) роботи підрозділів та окремих виконавців для досягнення спільного результату. Відокремлення діяльності з координації роботи підрозділів підприємства й окремих виконавців від безпосередньої діяльності з виготовлення продукції (робіт, послуг) заведено називати вертикальним поділом праці. За словами К. Маркса, «будь-яка безпосередньо суспільна або спільна праця, яка здійснюється у порівняно великих масштабах, потребує більшого або меншого управління, яке установлює узгодженість між індивідуальними роботами і виконує за­гальні функції... Окремий скрипаль сам управляє собою, оркестр потребує диригента». Отже, управління виникло і об'єктивно виокремилося у специфічний вид діяльності внаслідок вертикального поділу праці.

Будь-яке підприємство є відкритою системою, яка взаємодіє з різними чинниками зовнішнього середовища. На вході підприємство отримує із зовнішнього середовища ресурси, а на виході передає йому створені на підприємстві продукти. Отже, діяльність підприємства складається з трьох основоположних процесів: отримання ресурсів із зовнішнього середовища; виготовлення продукту; передавання продукту у зовнішнє середовище. Ключову роль у підтриманні балансу між цими процесами, а також у приведенні в дію потенціалу підприємства для їх здійснення належить управлінню.

У широкому розумінні управління — це вплив на діяльність людини (або групи людей), за допомогою якого її праця узгоджується з діяльністю інших людей (або груп людей) для досягнення спільної мети, спільного результату. З позицій внутрішньо-організаційної діяльності управління покликане координувати процеси, які відбуваються на підприємстві. Це стосується створення структури підприємства, формування й управління використанням технологічної підсистеми підприємства, персоналом, виробництвом, інноваціями, маркетингом і фінансами підприємства, а також аналізу і обліку результатів діяльності. Управління процесами взаємодії організації із зов­нішнім середовищем спрямоване на підтримання необхідних відносин з його компонентами опосередкованого і прямого впливу. При цьому управління не еквівалентне всій діяльності підприємства стосовно досягнення встановлених цілей, а включає тільки такі функції та дії, які пов'язані з координацією і встановленням чіткої взаємодії усередині підприємства, із спонуканням до виробничої та інших видів діяльності, з цільовою орієнтацією різних видів діяльності і т. ін.

Сформульоване так визначення управління дає змогу розглядати підприємство як соціально-економічну систему, що складається з двох взаємопов'язаних підсистем: керуючої і керованої, на яку впливає зовнішнє середовище через входи і виходи цієї системи. Керуюча підсистема (суб'єкт управління) — це людина або група людей, які здійснюють управлінський вплив на керовану підсистему (об'єкт управління) за допомогою певних засобів. Керована підсистема підприємства являє собою єдність соціального (люди) і технічного (сировина, обладнання, технологія тощо) елементів процесу виробництва.

Керуючу підсистему підприємства або систему управління підприємством, як і будь-яку іншу підсистему, у свою чергу, характеризують:

— по-перше, елементи, з яких вона складається, і зв'язки, які існують поміж ними (статика управління). Елементи керуючої підсистеми — це співробітники та керуючі органи підприємства, які беруть участь у процесі управління. Зв'язки між елементами керуючої підсистеми — це тільки ті, які необхідні для здійснення впливу, які виникають стосовно реалізації функцій і повноважень управління;

— по-друге, процеси, які відбуваються в її межах, тобто послідовність дій, з яких формується вплив керуючої підсистеми на керовану (динаміка управління);

-— по-третє, механізми управління — комплекс засобів впливу на керовану підсистему підприємства.

Система управління підприємством є формою реального втілення управлінських взаємозв'язків. Вона є реально існуючою субстанцією, через яку управління набуває конкретного змісту і конкретного прояву, а функції управління — практичної реалізації. В дійсності управлінська діяльність — це функціонування системи управління.

До основних складових системи управління підприємством належать:

1. ланки управління підприємством — організаційно відокремлені за критерієм спеціалізації або комбінації функцій управління, сфер управління, обсягів і масштабів повноважень одиниці системи управління (управлінські органи, підрозділи, відділи, се­ктори, групи);

2. функції управління — види діяльності, які виникають унаслідок поділу управління на окремі складові за ознакою подібності змісту роботи, що виконується в їх межах та їхньої цільової спрямованості. Функції управління характеризують зміст управ­лінської діяльності;

3. структура управління підприємством — склад, взаємозв'язки і підпорядкованість ланок та керівників апарату управління підприємством. Структура управління відображає сукупність ланок управління підприємством, сферу їх відпові­дальності та ієрархію взаємовідносин між ними в процесі управління;

4. процес управління — послідовність дій ланок управління, необхідних для формування впливу на керовану підсистему підприємства. З позицій практики процес управління являє собою низку операцій (процедур) з розроблення й прийняття управлінських рішень у їх певній послідовності та комбінації;

5. механізм управління — методи (важелі), за допомогою яких здійснюється вплив керуючої підсистеми на керовану підсистему підприємства. Завдяки механізмам управління вплив керуючої підсистеми приводить до зміни ситуацій, тобто потенціал управління перетворюється у конкретну цілеспрямовану діяльність співробітників підприємства.

Усі зазначені складові системи управління підприємством органічно пов'язані між собою. Розділити систему управління підприємством на окремі складові так, аби вони були незалежними і не перетиналися одна з одною, неможливо. З практичного погляду система управління підприємством поділяється на частини, кожна з яких містить у собі всі аспекти управ­ління. Саме тому управління підприємством являє собою поєднання науки і мистецтва. Наука створює підстави для певної декомпозиції системи управління підприємством на її складові та опрацювання загальних правил реалізації кожної з виокремлених частин, тоді як вибір конкретного рішення в межах таких правил ґрунтується на досвіді та інтуїції самих менеджерів.