4.2. Охорона навколишнього середовища.

При виборі напрямку траси потрібно враховувати основні вимоги захисту навколишнього середовища. Під час будівництва дороги слід дбайливо ставитися до лісових угідь та зелених насаджень, розташованих у в смузі відведення, а також передбачити створення штучних зелених насаджень вздовж траси. При трасуванні дороги вздовж річок, озер дорога прокладається за межами прибережних смуг, створюються природоохоронні зони.

Мережу внутрігосподарських доріг пов'язують із полями сівозмін, намагаючись зберегти прямолінійність їх меж, раціональні розміри ділянок та обійти особливо цінні об'єкти.

Щоб надійно захистити населені пункти від шуму, вібрації та забруднення повітря відпрацьованими газами двигунів, дороги необхідно проектувати в обхід населених пунктів на відстані 100 м від бровки земляного полотна до житлової забудови і 50 м – до садових товариств з улаштуванням під’їздів.

Під час проектування і будівництва доріг потрібно передбачити заходи, спрямовані на раціональне осушення боліт, захист ґрунту від ерозії, підвищення стійкості схилів, створення водойм тощо. Неглибокі кар’єри раціонально використовувати під водойми при формуванні зон відпочинку, глибокі – пристосовувати для розведення риби, водоплавної птиці та зрошування земель, а неглибокі, але значні за площею – після рекультивації займати сільськогосподарськими угіддями.

Одне з головних завдань охорони навколишнього середовища при будівництві - рекультивація земель. Для збереження родючості ґрунту технологією виконання робіт передбачено знімання рослинного шару ґрунту завтовшки 0,2...0,4 м з-під насипів, резервів, канав та інших ділянок і тимчасове складання його на період будівництва тіла дороги за межами зони роботи землерийних машин. Після спорудження насипу цей родючий грунт використовують для покриття дна та укосів резервів, укосів насипу шаром приблизно 20 см, а також для рекультивації непридатних земель поблизу траси (до 5...10 км). Крім того, намічено кріплення відкосів та дна посівом багаторічних трав.

Використання для спорудження насипу земляного полотна та дорожніх одягів порід гірничовидобувних підприємств, шлаку, попелу та інших побічних продуктів промисловості дає змогу ліквідувати нагромаджені відвали (терикони) цих відходів і рекультивувати звільнені від них ділянки.

Під час згоряння в автомобілях палива утворюються небезпечні для здоров'я людини сполуки свинцю та інших шкідливих речовин. Ці сполуки осідають в придорожній смузі і можуть потрапляти в їжу з сільськогосподарськими продуктами. Тому при великій інтенсивності руху придорожню смугу на ширину 100...200 м слід засівати технічними рослинами.

Врахування вимог захисту довкілля збільшує витрати на будівництво дороги, але ці витрати повністю виправдані.

4.3. Заходи з охорони праці.

До законодавчих документів з охорони праці належать: Конституція України, Кодекс законів “Про працю”, Закон України “Про охорону праці”, Типове положення “Про навчання інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці”, Положення “Про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, установах і організацій” тощо. Вимоги охорони праці в будівництві встановлюються державними будівельними нормами (ДБН), а в дорожньому будівництві – Правилами техніки безпеки при будівництві, ремонті та утриманні автомобільних доріг. Відповідальність за керівництво роботою з охорони праці та техніки безпеки, проведення заходів, спрямованих на зниження виробничого травматизму та професійних захворювань і запобігання їм покладається на власника (керівника) виробництва.

Державний нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці згідно з законом України «Про охорону праці» (введений в дію 14 жовтня 1992 р.) здійснюють: Державний комітет України з нагляду за охороною праці; органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України, органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України, Інспекція Енергонагляду. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокуратурами.

Згідно з Законом України «Про охорону праці», усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять інструктаж (навчання) з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки в разі виникнення аварії згідно з типовим положенням, затвердженим Державним комітетом України з нагляду за охороною праці.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці. Перелік таких робіт затверджується Державним комітетом України з нагляду за охороною праці. Посадові особи, згідно з переліком, затвердженим Державним комітетом з нагляду за охороною праці, до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на три роки проходять у встановленому порядку навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах галузевого або регіонального управління охороною праці за участю представників органу державного нагляду та профспілок. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці, забороняється. У разі незадовільних знань працівники повинні пройти повторні навчання. На прохання працівника провадиться додатковий інструктаж.