2.2.Проектування поздовжнього профілю дороги

Поздовжнім профілем дороги називають розріз земляного полотна вертикальною площиною, проведеною через вісь дороги.

Вихідними матеріалами для креслення поздовжнього профілю при проектуванні є: план траси на топографічній карті з прямими і кривими ділянками дороги, позначки поверхні землі на пікетах і плюсових точках, що визначаються за горизонталями шляхом інтерполяції.

На поздовжній профіль наносять: лінію поверхні землі по осі дороги – існуючі позначки поверхні землі по осі дороги та висотні позначки пікетів і характерних точок; проектну – проектні позначки полотна дороги – лінію брівок земляного полотна, ухили та висотні позначки тощо. Аналогічно наносять існуючі позначки поверхні землі по осі кювету та проектні позначки дна кювету.

Одним із найважливіших елементів поздовжнього профілю є проектна лінія, що визначає положення дорожнього полотна відносно поверхні землі, а також поздовжній ухил дороги на кожній ділянці та переломи дорожнього полотна по вертикалі. Положення проектної лінії задається контрольними відмітками – заданими відмітками початку та кінця траси, відмітками поверхні інженерних споруд, які перетинає дорога та зміна яких неможлива чи небажана.

Існуючі штучні споруди суттєво не впливають на висотне положення траси. Положення проектної лінії між контрольними відмітками вибирається з урахуванням можливості та безпечності руху автотранспорту із заданою швидкістю, при цьому необхідно забезпечити стійкість земляного полотна та мінімум земляних робіт. Умови та безпека руху залежать від величини поздовжнього ухилу, наявності затяжних ухилів максимально допустимої величини, наявності вертикальних кривих.

Земляне полотно є основою для дорожнього одягу та найважливішою частиною дороги. Його стійкість в значній мірі залежить від вологості ґрунту. Щоб запобігти попаданню води в ґрунт земляного полотна, висота насипу повинна дорівнювати певній величині. Висота насипу, достатня для того, щоб не допустити перезволоження ґрунту, називається рекомендованою робочою відміткою. Вона визначається за БНіП і залежить від типу місцевості за характером та ступенем зволоження, від типу ґрунтів, дорожньо-кліматичної зони.

Проектування поздовжнього профілю починаємо з того, що розміщуємо профільну сітку на міліметровому папері. Далі послідовно заповнюємо її.

Позначки поверхні землі на пікетах та плюсових точках визначають за горизонталями інтерполяцією. Цим же шляхом знаходимо відмітки головних точок кривої. За відмітками та відстанями будуємо існуючу лінію землі.

Дорогу проектуємо переважно в насипі. Допустимим ухилом при звичайних умовах для дороги даної категорії є 70‰ однак рекомендується поздовжній похил по можливості не більше 30‰. У виїмці небхідно забезпечити раціональне відведення поверхневих вод від дороги, з цією метою проектна лінія повинна мати похили не менше 5‰ і бути без переломів із спуску на підйом.

Розбиваємо трасу на 4 робочих ділянки, визначаючи на кожній з них ухил за формулою: і = , де h – перевищення між двома точками, d – довжина робочої ділянки.

Таблиця 2. Показники для побудови поздовжнього профілю дороги

№ робочої ділянки	Робочі ділянки	Похил	Довжина,м
1	ПК0...ПК3+50	0	350
2	ПК3+50…ПК5+05	+0,012	155
3	ПК5+05...ПК8+95	+0,002	390
4	ПК8+95...ПК12	+0,001	305
Всього			1200

Визначаємо робочі відмітки за різницею між чорними (існуючими) та червоними (проектними) відмітками відповідних точок.

Усі вирахувані дані записуємо в графи сітки профілю..