164. Періодична купівля за значних зусиль на порівняння ціни, якості, стилю різних марок товарів характерна для товарів:

а) повсякденного попиту; в) особливого попиту;

б) попереднього вибору; г) пасивного попиту.

165. Для великих підприємств з незначним асортиментом продукції і невеликою кількістю ринків рекомендується така модель побудови відділу маркетингу: а) функціональна; в) орієнтована на споживачів;

б) товарна; г) вірної відповіді немає.

166. Для товарів, які належать до категорії модних новинок, які мають незначну тривалість життєвого циклу, доцільно використовувати політику ціноутворення:

а) проникнення; в) престижних цін;

б) «знімання вершків»; г) «шикування» цін.

167. Споживач, якому передається інформація про товари підприємства – це:

а) відправник; в) канал комунікації;

б) джерело інформації; г) отримувач.

168. Розумна спеціалізація, забезпечення єдності керівництва маркетинговою діяльністю – це принцип:

а) цілеспрямованість; в) висока кваліфікація кадрів;

б) чіткість побудови; г) економічність.

169. Набір характерних ознак, котрі споживач очікує отримати, і умов, за яких він погоджується придбати товар – це: а) стрижнева вигода; в) очікуваний товар;

б) основний товар; г) потенційний товар.

170. Порівнювання кількох товарів з метою знайти взаємозв’язок між ними і новим товаром – це метод генерування ідей нових товарів:

а) синектики; в) поєднань;

б) морфологічний аналіз; г) вірної відповіді немає.

171. На першому етапі формування служби маркетингу проводиться:

а) підбір працівників; в) формування організаційної структури;

б) розподіл функцій між виконавціями; г) дослідження ринку підприємства.

172. Залежність між цінами та кількістю товарів, які купують споживачі:

а) пряма; б) обернена; в) не існує жодної залежності.

173. Різновидами методу ціноутворення з урахуванням умов конкуренції є:

а) «слідкування за лідером»; в) «залежне» встановлення цін;

б) метод беззбитковості; г) обмеження кількості цін.

174. Споживча вартість товару оцінюється:

а) якістю товару; в) витратами на експлуатацію;

б) цінністю товару; г) витратами на ремонт.

175. До основних елементів комплексу маркетингових комунікацій належать:

а) реклама; в) стимулювання продаж;

б) виставки; г) продукт-плейсмент.

177. Товар у реальному виконанні характеризують:

а) рівень якості; в) дизайн;

б) сервісне обслуговування; г) упаковка.

178. Марочне ім’я включає в себе:

а) назву; в) відмітний колір;

б) букви; г) шрифтове оформлення.

179. До проблем-симптомів належать:

а) скарги споживачів; в) зменшення кількості замовлень;

б) дії конкурентів; г) поведінка споживачів.

180. Маркетингове середовище прямого впливу включає:

а) структуру підприємства; в) конкурентів;

б) споживачів; г) корпоративну культуру;

181. Ціноутворення на підставі попиту здійснюється на основі:

а) тендерного ціноутворення; в) суб’єктивної цінності продукту;

б) цінової еластичності; г) зонального ціноутворення.

182. Паблісіті включає в себе:

а) товарну пропаганду; в) спонсорство;

в) лобіювання; г) телемаркетинг.

183. Інформація, спрямована на пояснення проблеми, має характер:

а) розвідувальний; в) причиновий;

б) дескриптивний; г) всі відповіді невірні.

184. Розшифрування звертання, коли символи, які надходять каналами комунікації, набувають в уявленні споживача конкретних значень - це

а) зворотна реакція; в) декодування;

б) зворотний зв’язок; г) перешкоди.

185. Аналіз суті вторинних даних, який становить ланцюжок логічних міркувань - це:

а) традиційний аналіз; в) кореляційний аналіз;

б) контент-аналіз; г) регресивний аналіз.

186. Відгуки споживачів, їхні дії у відповідь на отримання і декодування звернення - це

а) зворотна реакція; в) кодування;

б) зворотний зв’язок; г) перешкоди.

187. Спілкування з представниками інших підприємств чи зі споживачами під час виставок, ярмарок, презентацій, дружніх зустрічей передбачає:

а) метод фокус-груп; в) метод ділових контактів;

б) пілотні дослідження; г) всі відповіді невірні.

188. Маркетинг товарiв за допомогою рекламних телевiзiйних клiпiв з використанням елемента зворотнього зв’язку- це:

а) iнтерактивний маркетинг; в) продукт-плейсмент

б) телемаркетинг; г) всi вiдповiдi невiрнi.

189. Можливість багаторазового повтору інформації для однієї аудиторії надає:

а) реклама; в) персональний продаж;

б) стимулювання збуту; г) паблік рілейшинз.

190. Методами польових досліджень є:

а) традиційний аналіз; в) спостереження;

б) контент-аналіз; г) панельний метод.

191. Підприємство, яке пропонує свої товари чи послуги і надсилає відповідну інформацію про них, адресуючи її своєму цільовому ринку – це:

а) канал комунікації; в) канал комунікації;

б) джерело інформації; г) отримувач.

192. Вихідним моментом формування комплексу маркетингових комунікацій є:

а) вибір звернення; в) визначення мети комплексу маркетингових комунікацій;

б) вибір засобів впливу; г) виявлення цільової аудиторії.

193. Частина зворотної реакції, яка стає відомою відправникові - це

а) звертання; в) декодування;

б) зворотний зв’язок; г) перешкоди.

194. Використовує мотив вигоди і спонукає споживача до негайного здійснення покупки:

а) реклама; в) персональний продаж;

б) стимулювання збуту; г) паблік рілейшинз.

195. Характеристиками стимулювання збуту є:

а) зосередження уваги споживачів на конкретному товарі;

б) охоплення територіально великого ринку;

в) орієнтує на негайне здійснення покупки;

г) ефективне і виразне подання інформації.

196. Маркетинг, що використовує рiзнi засоби комунікації для безпосереднього спiлкування з покупцями, якi розрахованi на одержання певної реакції – це:

а) індивідуальний продаж; в) стимулювання продаж;

б) реклама; г) прямий маркетинг.

197. Спеціальна інформація про осіб або продукцію, що поширюється в будь-якій формі і будь-яким способом з метою отримання прибутку – це:

а) індивідуальний продаж; в) стимулювання продаж;

б) реклама; г) прямий маркетинг.

198. Можливі небажані втручання в процес маркетингових комунікацій – це:

а) кодування; в) зворотня реакція;

б) декодування; г) всі відповіді невірні.

199. До цілей стимулювання збуту належить:

а) збільшити прибуток бренду Z із 10% до 15% за друге півріччя 2014 року;

б) збільшити популярність товарної марки до 50% серед цільової аудиторії ;

в) спонукати 10% споживачів конкуруючого бренду N спробувати бренд Z протягом 3 місяців;

г) збільшення популярності фірми в ділових колах.

200. Перевагами персонального продажу є:

а) охоплення широкого кола споживачів;

б) негайне виявлення зворотньої реакції потенційних покупців;

в) відзначається вибірковістю та адаптивністю до індивідуальних характеристик покупців;

г) забезпечує суспільство загалом правдивою інформацією.