4. Право авторства і його ознаки

Права авторства - це перш за все право творця на визнання бути автором його твору (це може бути картина, пісня, музика, вірші і т.д.). Право авторства саме по собі породжується самим створенням твору і не залежить від того було воно оприлюднено чи ні. Інакше кажучи, право авторства народжується створенням твору та належить виключно авторові твору і нікому іншому. Між автором і його твором існує нерозривний зв'язок. Цей зв’язок полягає у тому, що немайнове авторське право не може бути передане іншій особі. Привласнення ж іншою особою авторства твору називається плагіатом і розцінюється як псевдо авторство, яке згідно законодавства України карається Кримінальним кодексом.

Закон «Про авторське право...» передбачає презумпцію авторства, тобто автором вважається особа, зазначена як автор на оригіналі чи екземплярі твору. Це правило стосується як авторства на твір, що носить одиничний характер, так і на твори, видані масовим тиражем, як на твір, написаний одним автором, так і на енциклопедії, довідники тощо, створені на основі співдружності багатьох авторів.

Цивільний кодекс України передбачає, що «особа, що має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом».

Окрім використання презумпції авторства і спеціального знаку автор може указати в своєму творі на наявність певних майнових або немайнових прав, що належать йому як автору. Зробити це можна двома шляхами:

1. Указати на екземплярі твору, що всі права захищені законодавством про авторські права;

2. Указати на екземплярі твору ті найбільш важливі для автора права, що виникли в зв’язку з створенням твору.

Дані права автора на практиці найчастіше реалізуються шляхом зазначення на екземплярі твору тексту наступного змісту: «будь-яке використання твору або окремих його частин з комерційною метою (передрукування та інше) не дозволено або допускається лише за згоди автора». Перелік випадків використання твору без згоди автора (цитати, ілюстрації, відтворення в каталогах) приведений в Законі «Про авторське право...» і допускається з обов’язковим згадуванням імені автора. Подібне ж право «вимагати зазначення свого імені в зв’язку використанням твору, якщо це практично можливо», закріплене і в Цивільному кодексі України і є одним із немайнових прав автора.

5. Винятковий і абсолютний характер права авторства

Основне завдання авторського права — це примноження культурної спадщини суспільства. Єдиним засобом досягнення цієї мети є надання автору виняткових прав дозволяти і тим самим контролювати використання своїх творів іншими особами, отримуючи з цього матеріальну вигоду. Отак, на відміну від права власності на матеріальний об'єкт, що має фактично необмежений або абсолютний характер, право власності на матеріальні об'єкти, якими є твори науки, літератури і мистецтва, зазнає певних обмежень, що стосуються обсягу правових можливостей та їх існування у часі. Такий підхід до права власності на нематеріальні об'єкти дає змогу встановити в законодавчому порядку справедливий баланс між індивідуальними інтересами авторів, зацікавлених у отриманні матеріальної вигоди у разі використання їх творів, і суспільства загалом, зацікавленого у вільному доступі до створених творів.

Авторське право загалом, а також усі права авторів, що включаються до нього, є винятковим. Власник виняткового права на твір може його використовувати відповідно до законодавства, причому придбання аналогічних прав на той самий твір якою-небудь іншою особою виключається. Ніяка особа, крім власника таких прав, не може використати твір, не маючи на те дозволу, за винятком випадків, обумовлених законом. Ліцензії, що видаються правовласником на використання твору, можуть також включати виняткові права, якщо це обумовлено або передбачено законом.

Винятковий характер авторських прав полягає не у визнані їх невіддільності від особистості автора, а у визнанні того, що тільки сам власник авторського права може вирішувати питання про здійснення авторських прав, пов'язаних з використанням твору. Враховується, що окремі авторські правочини, наприклад, права авторства і право на ім'я, не відчужувані від автора, і закон встановлює певні обмеження у здійсненні авторського права, а можливість використання похідних творів може залежати не тільки від їх творця, а й від інших осіб. Однак, саме власник авторських прав наділений особливими правами щодо розпорядження твором з одночасною забороною всім іншим особам вчиняти відносно твору дії без його розпорядження.