1 Основні етапи дослідження укр культури

Перший етап умовно можна назвати філософським. Тут конституюється сама "ідея культури". Пригадаємо висловлювання У.Межуева. Своє завдання, пише він, філософи вбачали у "виробленні деякою загальної "ідеї культури", яка пояснюватиме зміст і спрямованість історії загалом". До речі, багато науку й дисципліни проходять цей етап.

Другий етап - емпіричне вивчення явища культури. ">Самую першу парадигму наук культуру; - пише Л,Ионии, - може бути емпіричну. Це збирати інформацію про різних народи, їх моралі, звичаї, спосіб життя, її письмо речей та спроби систематизації. У підручниках цей період звичайно позначається як передісторія, чи доісторія, науки" [70.С.25]. (Зауважимо, що емпіричне вивчення явищ навряд чи варто вважати парадигмою) Зрозуміло, що у цьому етапі використовуються ідея культури та ставлення до культурі, створювані її основі і цього емпіричних досліджень.

Третій етап - побудова культурології як наукової дисципліни. Тут виробляються принципи і культурологічної істини (пояснення), створюються ідеальні об'єкти, будуються культурологічні теорії. На цьому етапі складаються дилеми і парадигми культурології. При побудові культурологічної науки широко використовуються емпіричні дослідження.

На четвертому етапі поруч із триваючим розгортанням культурологічної науки складаються прикладні культурологічні дослідження, куди дедалі більше починає орієнтуватися культурологічний пізнання.

2 Основні джерела історії укр. Культури

«Повість временних літ», «Руська Правда»«Слово о полку Ігоровім», «Моління Даниїла Заточника», «Повчання Володимира Мономаха», «Слово про загибель Руської землі» (у зв'язку з поразкою на Калці в 1223 р.), «Києво-Печерський патерик»«Короткий Київський літопис»«Щоденник» Петра Апостола

«Описі України»

3 Чужинці про україну

Володимир Січинський. Чужинці про Україну1946

Описи подорожів по Україні та інші писання чужинців про нашу Батьківщину і наш нарід, - це незвичайно цінний скарб для пізнання минувшини і сучасности українського народу у всіх проявах його життя і творчості.

Поруч з історичними документами і пам'ятками минувшини, мемуари, записки, ітінерари та інші писання сучасників відтворюють більш живо і рельєфно саме життя, а не лише сухі факти, наслідки, відгуки, що попадали, часами зовсім випадково, на пергамени та інші писані пам'ятки.

Багато уваги приділяється відомостям про Запорізьку Січ періоду Б. Хмельницького та І. Мазепи.

Наводяться цікаві дані про побут і етнографію українського народу.

4 Хто першим зробив опис україни і людей що її оселяли

Геродо́тГалікарн́аський— давньогрецький історик, названий Цицероном «батьком історії». Один з перших географів і вчених-мандрівників. На підставі побаченого на власні очі і почутих розповідей створив перший загальний опис відомого тоді світу. Автор «Історії» в дев'яти книгах, присвячених опису греко-перських воєн з викладом історії держави Ахеменідів, Єгипту та ін., містить перший систематичний опис життя і побуту скіфів.

"Батько історії" Геродот детально описує територію України в V ст. до н. е. в образі Скіфії. Подекуди він торкається традицій, побуту та інших складових її культури. Якраз у цей період відбувається грецька колонізація північного Причорномор'я, виникають поліси — міста-держави і утворюється Боспорське царство. Велике переселення народів, яке мало місце в II—VII ст. н. е., не обійшло й українських земель, спричинило вторгнення сюди гунів, готів та аварів. Розгром Боспорського царства і Малої Скіфії створили сприятливі умови для широкого розселення слов'янських племен, у тому числі й на землі сучасної України (зосібна племен зарубинецької та черняхівської культур). Саме з цього періоду й розпочинається справжня історія України, історія культури її народу. М. Грушевський (а його думку поділяємо й ми) виводить українців з антів: "Отсе й були наші українські племена, — пише він в "Ілюстрованій історії України" (К.; Львів, 1913. — С. 32), — що зайняли тоді вже побереже Чорноморське від Дністра до Азовського моря і вперве тут виступають в історичних джерелах окремо під назвою "антів". Найдавніша звістка, яку про сих антів переказують нам візантійські письменники, належить до кінцй IV віку, зараз по гунській бурі, і се те, що зветься початком історичного життя наших племен".